Перейти до основного вмісту

У грі букмекери. Чим живе українська спортивна журналістика

О спорт, ти — гроші!
Источник

У спортивних медіа превалює реклама від букмекерів, зростає конкуренція та необхідність розвитку на різних онлайн-платформах, що ускладнює монетизацію. Своїм баченням розвитку українських спортивних медіа поділилися журналіст Сергій Болотніков та медіаменеджер Дмитро Копій під час дискусії на IV Форумі креативних індустрій.

Спортивний журналіст Сергій Болотніков, ексголовред сайту «Трибуна» та засновник і ведучий YouTube-каналу «ТаТоТаке», називає Україну «футболоцентричною», тому спортивна журналістика залежатиме від того, яким буде футбол. Утім, український футбол, на його думку, є вкрай залежним від олігархів та не розглядається ними як бізнес. «Їм все одно, чи буде аудиторія і скільки людей сидить на трибунах», — обурюється пан Болотніков.

Водночас він каже, що топові українські спортивні сайти є прибутковими. Це, приміром, Football.ua, Sport.ua, Ua-football, «Трибуна» тощо. Олександр Гапоненко, модератор дискусії і випусковий редактор Sportarena, зазначив: українська аудиторія спортивних ЗМІ — це близько 5 % від 26 мільйонів інтернет-користувачів в Україні.

«Сім років тому, коли я працював на Sport.ua, то вважав наш ринок спортивних ЗМІ дуже конкурентним, хоча тоді було лише три топових медіа і декілька менш популярних. Зараз ситуація змінилися, і є відчуття, що чи не кожен ресурс, який існує і може виживати, ладен стати успішним і знайти аудиторію. Тобто зараз конкуренція ще зросла», — додає Дмитро Копій, медіаменеджер, власник сайту Champion, засновник Sport.ua.

Хоча у преси ситуація не така райдужна. Остання загальнонаціональна спортивна газета «Спорт-Експрес в Україні» з 1 серпня припинила видавати друковану версію. Поки залишається «ще один динозавр» — журнал «Футбол». Проте Сергій Болотніков прогнозує: видаватися в папері він буде близько року.

Дмитро Копій нагадав про зсуви й на телебаченні. Цього року були плани створити єдиний телепул трансляцій матчів — об'єднання телеправ усіх учасників Прем'єр-ліги, — який планували зробити на базі каналів «Футбол 1»/«Футбол 2». Однак низка клубів не погодилася на входження до єдиного пулу.

«Для користувача важливо отримати контент з єдиного джерела, і це найголовніше, що може дати єдиний телепул. Людина знає, що в нього є одна кнопка на телевізорі, де він може подивитися всі матчі в одній якості. Але проблема, що канал «Футбол» в Україні дещо упереджений, а «Зоря» і «Динамо» не хочуть, щоб тамтешні коментатори коментували матчі цих команд… Утім, тут справа лише у грошах. Як тільки дійде до конкретних розмов про гроші, вони швидко домовляться. Аналогічним чином домовилися і з кодуванням супутникового сигналу», — каже пан Копій, нагадуючи, що з 20 січня 2020 року медіагрупи планують завершити перехід до кодування сигналу своїх каналів на супутнику.

Він розповів і про досвід Польщі, де пішли далі, зробивши єдиний ОТТ-продукт. Тепер у будь-якій країні світу, підключившись до інтернету, можна подивитися їхні матчі. До речі, УЄФА у 2021 році теж планує запустити власну ОТТ-платформу.

Соціальні мережі змінюють ринок

Медіаменеджер називає проблемою для спортивних онлайн-видань те, що зараз недостатньо розвивати лише сайт. Для конкурентної боротьби тепер потрібно вкладати час і кошти в розвиток сторінок на всіх популярних соціальних мережах.

«Тепер один сайт перестав бути каналом доставки інформації до користувача. Цих каналів стало набагато більше, що ускладнює роботу і вихід на прибутковість — деякі соціальні мережі приносять копійки. Єдина платформа, яка може монетизуватися — YouTube. Але сюди треба робити абсолютно інший контент, бо це взагалі інша аудиторія», — розповідає Дмитро Копій.

Проте Сергій Болотніков вважає, що до соціальних мереж у першу чергу варто ставитися, як до генератора трафіку на сайт, адже відсоток людей, які заходять на головну сторінку онлайн-видання, постійно зменшується. Наприклад, у 2017 році лише 20 % аудиторії «Трибуни» заходило на головну сторінку, розповідає він. Решта або переходила одразу на конкретний розділ, або потрапляла на статті/новини через Facebook чи інші платформи.

Мобільні додатки й канали на YouTube

Сергій Болотніков розповідає, що свого часу «Трибуна» була піонером у створенні свого мобільного додатку. «Загалом, ми вгадали з цим напрямком, там велика аудиторія. Хоча в Україні немає метрик, які б дали по них чіткий аналіз. Через це туди не заходять окремі рекламні проєкти. Лише по рейтингах Google Play та App Store ми бачимо, що «Трибуна» зараз у лідерах. Ще з 2016 року аудиторія мобільної версії сайту і додатків була більшою за веб», — каже спортивний журналіст.

На його думку, зараз відбувається активний розвиток української спортивної журналістки й на YouTube. Ще рік тому там було лише декілька потужних проєктів: представництво каналу «Футбол», а також FootballHub — навколофутбольний проєкт групи «1+1 медіа» в соцмережах.

«Зараз з’являються окремі проєкти. Але проблема в тому, що партнери цих проєктів — букмекери. Для них це рекламний майданчик. Наприклад, програма Віктора Вацка «Легіонер» — це, на мою думку, іміджева реклама букмекера, ефективність якої дуже складно виміряти… Такі проєкти вбивають конкуренцію. Вони якісні та круті, але молодим людям запустити блог і стати популярним уже набагато важче через перенасичений ринок», — каже журналіст.

Хоча, за словами Дмитра Копія, букмекери створюють такі проєкти не лише для іміджу, а й у боротьбі за «медіаголос». Вони витрачають великі гроші на такі програми, але тоді люди знатимуть: вона найкраща та асоціюється з їхньою організацією. «Коли людина ухвалюватиме рішення робити ставку, то зробить це на тій платформі, хто заполонив її інформаційний простір», — каже він.

Навала реклами від букмекерів

Дмитро Копій розповідає, що за час його роботи в Sport.ua сайт був регулярно «в нулі», бо постійно перебував у інвестиційному періоді. І хоча були часи великого прибутку, зазвичай усе, що отримували, вкладали у розвиток проєкту. Таким чином залишалися в топі та нарощували аудиторію.

Два роки тому пан Копій викупив сайт Champion в «Української правди». «Це був збитковий проєкт, яким займалася «Українська правда». У них була погано налагоджена монетизація. Зараз проєкт прибутковий і займає свою нішу. Це не спортивні фанати, а ті, хто цікавиться політикою й дещо поверхнево спортом», — розповідає він.

Експерт додає, що раніше топові спортивні ресурси виживали за рахунок реклами від великих компаній. Але згодом вони зрозуміли: майбутнє за букмекерами, і першими зробили акцент на роботу з ними, зібравши аудиторію людей, які роблять ставки. «Оскільки з ринку спорту всі інші рекламодавці майже вийшли, то ті, хто робитиме акцент на букмекерах, той і буде успішним», — каже Дмитро Копій.

Сергій Болотніков вважає це цікавою тенденцією, бо букмекери не є зацікавленою стороною і не сильно впливають на контент. «Вони не вимагають від тебе, щоб ти гарно писав про «Шахтар» чи «Динамо». Крім того, букмекери нині навіть стають власниками ЗМІ, бо їм простіше купити чи заснувати своє медіа, ніж спонсорувати. Приміром, Ua-football і Sport.ua — ними вже володіють пов’язані з букмекерами структури», — зазначає він.

До речі, букмекерські контори виступають партнерами і телевізійних та радійних проєктів. Приміром, на каналах «Футбол» бренд «Фаворит спорт» представлений у програмах «Фаворит дня», «Великий футбол», а також самостійно знімає і передає каналу для показу проєкт «Бомбардир». На «Радіо Рокс» новини футболу виходять за підтримки букмекерської контори «Парі-матч». Власне, «Парі-матч» увійшла в трійку найбільших спонсорів радіо за результатами першого півріччя 2019 року, а ще один букмекер «Покер-матч» — на 15-му місці серед спонсорів.

Може, продавати мерч?

Продукція з різною символікою (мерч) свого часу гарно спрацювала для Дмитра Копія. Під час «Євро 2012» він запустив інтернет-магазин і зміг вийти на оборот у 100 тис. доларів. Клієнти в цей магазин приходили саме через спортивні сайти, де він розміщував статті з рекламою товарів. Проте після чемпіонату проєкт припинив працювати.

«Справа в тому, що це були емоційні товари. Коли люди їх бачили, то одразу хотіли їх купити. Ми підбирали таку продукцію, яку люди зазвичай самі не шукають, але якщо десь її побачать у знайомому середовищі, на знайомому сайті — то одразу хочеться купити. Після Євро-2012 ми не змогли знайти схожі товари в Україні», — каже Дмитро Копій. Інтернет-магазин він згодом продав.

''отсканируй
и помоги редакции
Загрузка...