Воєнні колії редакції. Тараща: допомога переселенцям = допомога економіці
Доброго ранку, дорогі читачі та волонтери! Так-так, волонтери, разом із якими ми можемо здійснювати доброчинство. Сьогодні поговоримо саме про це. Події відбувалися в Таращі.
Це не лише наш звіт про проведену акцію. Такого добра на сайті P&M уже вистачає, нам із вами є чим пишатися. Тут ви бачите не тільки світлини з поясненнями – ми змогли обґрунтувати зміну стратегії допомоги біженцям, що здійснює наш волонтерський штаб.
Наші аргументи щодо необхідності формувати нову стратегію звучать резонно. Щоб ви не сумнівалися – навіть на рівні цілої країни.
Біженці – незмінний біль будь-якої великої війни. Люди тікають у невідомість, рятуючи своє життя від жахів бойових дій та окупації. Кидають усе: майно, роботу, коло повсякденного спілкування. Минуле залишається позаду, щоб зберегти саме життя, аби воно не розчинилося в безмірі світів після зустрічі зі снарядом.
Так руйнується тихий і звичний навколишній світ. Але кожен забирає із собою маленьку частинку свого народу.
А будь-який народ, якщо він не хоче залишитися лише предметом розвідок археологів, повинен зробити все, щоб не втратити зв’язок із батьківщиною. І з часом все ж таки повернутися на рідну землю. Незалежно від того, буде перемога чи поразка, без прив’язки до необхідного для повернення часу. Просто, щоб була така можливість.
Показовим є історичний приклад, що ілюструє цю тезу – євреї та держава Ізраїль.
Ми повинні чітко усвідомити: люди, які тікають від жахів війни, принесених кремлівською ордою та «рускім міром» – не боягузи та зрадники, як комусь простіше бубоніти. Ні. Це наші співгромадяни, допомога яким – не просто гуманітарна місія, а найважливіший етап місії з повоєнної побудови нової, європейської та цивілізованої України. На щастя, над цим уже працюють. Прямо тут і зараз.
Саме тому допомога біженцям була, є і буде одним із ключових напрямів роботи волонтерського штабу «Петро і Мазепа». Змінюється лише ідеологія. Поновлюються лише напрями наданої допомоги.
На початку війни ворог опинився біля стін Харкова та Києва, Чернігова і Сум. Найбільший потік біженців прямував із великих міст у напрямі західного кордону нашої Батьківщини і далі – до сусідніх країн Євросоюзу. Тоді ми допомагали евакуації людей, у тому числі з окупованої території. Надавали найнеобхіднішу допомогу. І відправляли далі уже сформованими логістичними каналами.
Потім хід війни кардинально змінився. Рашистський бліцкриг провалився. Ворог відповз із-під стін Києва, Чернігова та Сум, а наша армія відсунула його від Харкова. Тоді Московія змінила стратегію – кинула всю свою військову міць на Донбас. Як і вісім років тому, на початку російської агресії проти нашої країни, епіцентром протистояння загарбнику стали Схід і Південний Схід.
Кардинально змінився і потік біженців. Ба більше, змінився його напрям і географія розселення.
Люди тікають від гуркоту артилерійських дуелей і ймовірного приходу на їхню малу батьківщину «русского міра». Тікають, залишивши свої будинки, на Правобережжя та в центральні райони нашої країни. Їдуть уже не жителі регіональних центрів, ні – мешканці провінційних містечок і селищ. Тож і початкове матеріальне становище їхнє було значно гіршим.
Житлом на новому місці їх, звісно, забезпечували. Але купити собі (і сім’ї) все необхідне в новий будинок вони були вже не в змозі. А європейські програми підтримки вимушених переселенців на них не поширювалися.
На той час люди потребували допомоги в найнеобхіднішому – сезонний одяг і взуття, мийні засоби та предмети гігієни, ковдри й постільна білизна, посуд, кухонне приладдя, ліки і багато іншого. Громади, які прийняли вимушених переселенців, не могли самі впоратися з організацією такої допомоги. Іноді кількість жителів громади була навіть менша за кількість новоприбулих.
Повертаємося до проблем Таращі. Знаєте, скільки населення нараховує місцева громада? Трохи більше, ніж 10 тисяч мешканців. А під її опікою зараз перебуває майже 15 тисяч переселенців.
Звісно ж, ми не збиралися чекати на катастрофу. Вагатися ніколи, треба працювати. Тому на цьому етапі ми сконцентрувалися на найважливішій частині завдання – потрібно допомогти самим громадам у забезпеченні переселенців найнеобхіднішим.
І зараз ця допомога дуже потрібна. Але ситуація змінюється постійно, додаючи все нові та нові вихідні дані.
Нині вже ні для кого не таємниця, що війна – це надовго. Поточною тактикою Росії стає не бліцкриг, який ми чудово зупинили, а економічне придушення нашої країни. Нещодавно це дуже точно помітив наш найнадійніший союзник Борис Джонсон, написавши колонку для «Таймс» після візиту до Києва. Там він пояснив, що Путін в Україні перейшов до воєнної тактики виснаження. Отже, усім треба готуватися до затяжної війни.
А в такій війні економічна міць держави не менш важлива, ніж сила її армії. Тепер війна з Росією – не лише протистояння на полі бою, а й боротьба національних економік у дуже простому змаганні «Хто найкраще тримає удар?».
Ось так нам і відкривається ще один фронт боротьби, анітрохи не менш важливий – економічний. Потрібно всім світом піднімати національне господарство України. Не можна давати ворогові шанс досягти бажаного. Самі знаєте, влітку буває трохи спекотно, а взимку іноді холодно. Бачите, як просто? Якщо думати не на тиждень наперед, ми здатні витримати цей ворожий натиск. І потім разом побачимо, як агресор витримає свій тягар. Але спочатку потрібно самим вибратися з прірви, у яку нас штовхає нападник.
Адже на цьому фронті в нас поки ще не все гаразд. За даними нашого міністра фінансів Сергія Марченка, щомісячні витрати України в період війни перевищують 200 млрд грн, а за рахунок податків держскарбниця отримує максимум 60 млрд грн. Менше ніж третину! Решту нам поки що надають союзники. Але тут ключове слово – поки що.
Ця допомога нам дає час. І тепер кожен громадянин, який не б’ється на фронті і не допомагає армії, повинен зробити свій внесок у зміцнення нашої економіки. Або, принаймні, знизити витрати держави на її утримання.
Можуть зробити свій внесок і переселенці. Для цього їм треба включитися в економічне життя регіонів, які їх прийняли. На сьогодні бюджетні виплати на внутрішньо переміщених осіб та продовольчі програми становлять приблизно 16–18 млрд грн. Іще кілька мільярдів іде за регіональними програмами підтримки.
Припустімо, ми допоможемо переселенцям облаштувати елементарний побут на новому місці проживання. Зробимо все, щоб вони навіть обзавелися особистими присадибними господарствами: засаджували город, заводили свійську птицю. Або невеликий «гаражний» бізнес у сфері послуг налагодимо – вирощування грибів, равликів та іншої живності, виготовлення дрібних виробів. Що ж ми отримаємо як приз за успіх на цій ділянці тилового фронту?
О, нагорода чудова! Тож ми не лише розв’яжемо питання самозабезпечення біженців продуктами, а й допоможемо їм почати заробляти. Адже розведене та вирощене можна продати на ринку.
Хочете зняти хоч частину навантаження з державних програм? Бажаєте трохи послабити зашморг на шиї місцевих бюджетів? Тоді треба підтримувати самозайнятість та ділову активність учорашніх переселенців. Вони швидше адаптуються в новому житті. Ми зекономимо частину цих 18 млрд бюджетних гривень на місяць. Одні плюси, завдання того варте.
Крім того, так вирішується проблема часткового працевлаштування біженців. У сільській місцевості роботу з найму знайти дуже важко. А коли вас усіх приїхало стільки ж, скільки людей живе в окрузі, – виникає страшна прірва у звичних нам моделях.
Після розгляду економічних проблем нагадаємо про важливе: усі ми – люди, просто час зараз дуже складний.
Це означає, що важливим аспектом стане розв’язання психологічних проблем переселенців. Адже коли людина впевнена в собі, вона точно не почуватиметься зайвою, такою, що втратила все, утриманцем і п’ятим колесом у возі. Перед вами постане повноправний громадянин, корисний і шанований член громади.
Ось так ми міркували, починаючи новий проєкт підтримки вимушених переселенців, які знайшли притулок у сільській місцевості. Їм треба допомогти з організацією нового домогосподарства та забезпеченням зайнятості.
Програма «Ми вільні, ми сильні, ми працьовиті»
У межах цього проєкту, окрім звичайної допомоги у вирішенні поточних проблем життєзабезпечення, ми пропонуємо:
- Допомога в розведенні свійської птиці. Безкоштовно надаємо на домогосподарство 10–25 курчат бройлерів, комбікорм із вітамінними добавками для їх годування на перший час (по 1 кг на курча), технологічну карту вирощування птиці в домашніх умовах, консультативну та ветеринарну допомогу.
- Міцелій грибів (глив), субстрат і поліетиленові мішки для їх вирощування, а також технологічну карту та консультативну підтримку. Надалі плануємо розширити спектр пропозицій на допомогу в організації міні-теплиць та равликових ферм.
Крім того, треба забезпечити необхідну логістику, спростивши пересування вимушених переселенців, які мешкають у сільській місцевості. Завдання дуже важливе й настільки ж складне.
Тому в межах цього проєкту ми організуємо збирання та передачу переселенцям уживаних велосипедів із Європи. Людей завжди потребують пересування, при цьому ми упираємося у відсутність автотранспорту, роботи, стабільного заробітку. Натомість спостерігаємо підвищення цін на пальне, а разом із ними – і на проїзд.
Аби запровадити проєкт допомоги вимушеним переселенцям «Ми вільні, ми сильні, ми працьовиті», був потрібен певний пілотний регіон. Щоб зробив усе за планом – і на наступних етапах замість візитівки показував результати та етапи їх досягнення.
Звичайно, ми обрали вже знайому волонтерському штабу Таращанську громаду. Почати вирішили з допомоги в розведенні свійської птиці.
І умови для цього там є. Адже здебільшого біженці розселені по давно спорожнілих будинках – зате кожен із городом, сараєм та господарськими спорудами. Тож у новому гуманітарному вантажі, який ми привезли в Таращу, були не лише літній одяг, дитячі іграшки, засоби гігієни та мийні засоби з постільною білизною.
Ще ми доставили 600 маленьких живих курчат. Вони точно допоможуть переселенцям, які вже подали заявки, зробити у своєму присадибному господарстві пташиний двір.
Ось. Нарешті завершився ідеологічний вступ. Вибачте, що він вийшов таким довгим. Тепер ми переходимо, власне, до звіту про проведену акцію.
Почалося все з того, що наш автопарк виявився задіяний в інших місцях. Найбільший білий «Спринтер» був зайнятий допомогою в облаштуванні побуту підшефної військової частини. «Поштовий» не зміг перевезти весь гуманітарний вантаж із Києва до Таращі за один рейс. «Швидка», скажете? Вона крута, не сперечаємося. А ще це єдина машина в списку, що має клімат-контроль у медсалоні, тому здатна забезпечити необхідні умови для перевезення на значні відстані курчат, що лишень вилупилися.
Її й обрали. Але вона все ж одна. Тож «швидка» поїхала по курчат до Луцька, а всю акцію довелося проводити у два дні.
Першого дня поштовий бусик попрямував до Таращі з уже звичним вантажем гуманітарки.
У цей час швидка добиралася під Луцьк. Там вона мала отримати курчат і з комфортом доставити їх у Таращу.
До речі, ви не пробували кататися з курчатами в «швидкій»? Якщо ні, обов’язково спробуйте. Якщо сподобається – можете з’їздити з шістьма сотнями ось таких веселих малят, що гомонять, в одній невеликій машині. Нам сподобалося. Чудові супутники!
Отже, курчата приїхали в Таращу. Справа була вже ввечері. Там щойно прибулі гості громади й були розвантажені – опинилися в міському гуманітарному центрі.
Зоя, класні штани! Перепрошую, це не вам.
Ну що, курчата вже розквартировані й спокійно сплять у звичних ящиках. Роздавати їх ми планували лише наступного дня. Адже для того, щоб дрібні спокійно переночували та були передані своїм новим господарям (здоровими та активними), довелося спорудити в гуманітарному центрі тимчасовий пташник.
Знаєте такі? Ну, з огорожами, «напувалками-годувальницями», підігрівом, вентиляцією, екраном від сонця. І навіть із феном. Можна сказати, пташиний олл-інклюзив.
Так-так, саме з феном. Курчата – адже вони дітки рухливі, дуже люблять купатися. Тільки їх не можна переносити мокрими вуличними протягами – можуть застудитися та померти. Так що безпосередньо перед роздачею ми ловили особливо завзятих «купальників» і сушили.
Наступного дня ми завантажили «швидку» на нашому складі другою партією гуманітарного вантажу та рано-вранці повернулися в Таращу.
Але й на цьому наша історія не закінчується. Адже водночас «швидка» мала ще одне завдання: доставити в гуманітарний центр комбікорм із вітамінними добавками, придбаний заздалегідь. Спеціалізований, а як ще в таких випадках?!
А людям сподобалося! Завжди приємно, коли у твою ідею вірять і втілювати її допомагають. Незважаючи на те, що ми заздалегідь зібрали заявки від тих, хто реально бажав організувати пташник на своїй присадибній ділянці, охочих усе ж виявилося майже втричі більше. Приходили цілими сім’ями, брали із собою маленьких дітей. Наша акція викликала справжній ажіотаж.
Окрім того, записали відео. І нам пам’ять буде, і вас намагатимемося мотивувати
Тепер про цифри. Кожна родина переселенців, яка бажала взяти участь у програмі, отримувала по 10 курчат і 10 кг корму на перший час.
І ще відео.
Тепер про цифри. Кожна родина переселенців, яка бажала взяти участь у програмі, отримувала по 10 курчат і 10 кг корму на перший час.
І ще відео.
Додатково охочі отримували роздруківку технологічної карти з розведення бройлерів, а разом із нею – два номери контактних телефонів. Один – для консультацій, другий – для зв’язку з ветеринарним центром.
Загалом, уся наша акція пройшла на диво весело та позитивно. Подивіться на усмішки й радісні обличчя людей, які отримали своїх курчат. Нехай ненадовго, але вони все ж таки забули про жахіття війни, від якої нещодавно втекли. Ці маленькі жовтенькі живі кульки стали промінчиком надії на відродження життя на новому місці.
Акція завершилась? А ось і ні. Завершився лише перший етап пілотного проєкту.
Обов’язково буде зворотний зв’язок. Через 5–6 тижнів повернемося до сімей, які взяли участь у проєкті, і дізнаємося: скільки курчат вижило, як вони ростуть і як наявність свого пташника вплинула на життя переселенців.
Пілот допомоги вимушеним переселенцям в організації пташників на присадибному господарстві – готовий! Слава Богу, він успішно завершився. Тепер ми готуємося поширити цей вдалий досвід на три інші громади: уже подали пропозицію на розвиток проєкту «Nova Ukraine».
Крім того, наступного тижня стартує ще одна ініціатива в рамках проєкту «Ми вільні, ми сильні, ми працелюбні». До Києва вже приїхала ціла фура старих велосипедів. Розвозитимемо їх біженцям, які потребують особистого транспорту. Також надамо такий транспорт і жителям районів, які постраждали від рашистської окупації в Чернігівській, Київській та Полтавській областях.
Тепер фінансовий звіт. Скільки ми зібрали коштів?
Проєктне фінансування від «Nova Ukraine»: 1000 доларів (що становить 29,26 тис. грн),
читачі P&M: 29,7 тис. грн,
загалом: 58,96 тис. грн.
Витрати на закупівлю:
- курчат – 9,12 тис. грн;
- кормів – 9,2 тис. грн;
- коробок та напувалок для перевезення курчат – 0,48 тис. грн;
- гуманітарної допомоги:
- постільна білизна – 4,2 тис. грн;
- засоби гігієни – 3,4 тис. грн;
- пальне: 4,9 тис. грн. (Тараща) + 4,2 тис. грн; (Луцьк) – 9,1 тис. грн;
- загалом: 35,5 тис. грн.
Потребуєте допомоги?
Не проблема, ось номери волонтерського штабу:
або телефонуйте безпосередньо:
- Зоя – 093 223 02 14,
- Дмитро – 067 447 21 61,
- Ольга – 068 588 73 13.
Допоможіть допомагати
- 4149 4393 0077 4761 (грн) Дмитро Підтуркін;
- 4731 1856 2855 7206 (євро) Дмитро Підтуркін;
- 4363 2305 1023 2214 (долари) Євгеній Коровін;
- Patreon: сміливо підписуйтеся, щоб допомагати регулярно!
- WayForPay
Ще в нас є PayPal:
- Ім’я: Dmytro Pidturkin
- Пошта: [email protected]
- Номер телефону: 067 447 21 61
Реквізити для переказів у євро:
BENEFICIARY: PIDTURKIN DMYTRO
ACCOUNT: 4731 1856 2855 7206
BANK OF BENEFICIARY: JSC CB PRIVATBANK, 1D HRUSHEVSKOHO STR.,
KYIV, 01001, UKRAINE
SWIFT CODE/BIC: PBANUA2X
CORRESPONDENT ACCOUNT: 623-160-5145
INTERMEDIARY BANK: J.P.MORGAN AG, FRANKFURT AM MAIN, GERMANY
SWIFT CODE/BIC: CHASDEFX
IBAN: UA743052990262096400929285272
Реквізити для переказів у доларах США:
BENEFICIARY: Ievgenii Korovin
ACCOUNT: 4363 2305 1023 2214
BANK OF BENEFICIARY: JSC OTP Bank, 43 Zhylyanska Str.,
Kyiv, 01601, Ukrain
SWIFT CODE/BIC: OTPVUAUK
CORRESPONDENT ACCOUNT: 04 448 427
INTERMEDIARY BANK: Deutsche Bank Trust Company Americas, New York, USA
SWIFT CODE/BIC: BKTRUS33
IBAN: UA333005280000000262092197501
В самурая немає мети, є лише шлях.
Ваш донат – наша катана. Кнопки нижче!