Перейти до основного вмісту

Як наш генерал реалізував принципи військового лідерства. Практика

Є історія і кров, але є й відповідальність. Нині знову про Муженка.

Є історія і кров, але є й відповідальність. Давно Муженка не згадували?

Яких же принципів лідерства дотримався генерал Муженко у тій конкретній ситуації? Досліджень принципів військового лідерства достатньо. Візьму їх із бойового досвіду ССО ВМС США[1].

Отже, генерал тоді:

1. Забезпечив прикриття і просування.

Кожен боєць і група у складі основної боєздатної команди повинні надавати один одному підтримку. Якщо одна група зазнає невдачі — провал стає долею всіх, а коли перемагає основна команда — перемагає кожен.

Виходили малими групами і колонами. Працювали арта, ДШВ та ССО.

2. Ухвалив просте рішення. Складність породжує хаос і проблеми, особливо коли щось не спрацьовує, а так трапляється майже завжди. Якщо плани або накази занадто складні, виконавці не розуміють повною мірою суті завдань і, відповідно, не можуть їх реалізувати. Тому плани повинні бути спрощені настільки, щоб кожен розумів загальний і стратегічний задум командування і свою роль у його втіленні.

Рішення з виведення було просте, але водночас ризиковане. Його виконавцям потрібно було мати високу психологічну стійкість і сміливість. Усі все зрозуміли і зробили те, що інші вважали майже неможливим.

3. Розставив пріоритети і визначив порядок виконання. Коли одночасно виникає багато проблем (а саме так часто буває, і саме так було під Дебальцевим), спроби розв’язувати їх паралельно завершуються провалом, тому важливо абстрагуватися від деталей і чітко визначити пріоритети, які критично важливі для виконання стратегічних місій (цілей), а далі донести їх до командирів підрозділів.

"

"

Під Дебальцевим тактичні пріоритети впливали на стратегічні наслідки та результати.

4. Децентралізував командування. Не існує військових лідерів, які були б у змозі управляти всім, тому необхідно наділити повноваженнями лідерів на нижчих рівнях. При цьому абсолютно всі, в тому числі й солдати на передовій, мають розуміти не тільки те, що вони повинні робити, а й також навіщо виконують саме це завдання.

Командир 128-ї бригади Шаптала колись був у Муженка ротним у механізованому полку, поважав і довіряв своєму старшому командиру та наставнику. А ще комбриг мав авторитет і йому також беззаперечно довіряли його люди, що повоювали з ним.

5. Вирішив дилему. Обов’язок бойового командира — піклуватися про своїх бійців більше, ніж про будь-кого ще в цьому світі. Водночас вони повинні виконувати свої завдання, а це означає, що доводиться ухвалювати рішення і реалізовувати плани та стратегії, які можуть коштувати життя людям.

Обов’язок військового лідера — це цінність, заради якої він живе, діє, ухвалює рішення і… готовий жертвувати своїм життям.

Питання полягало не в тому, чи будуть утрати, а в тому, коли це станеться. Внутрішня боротьба, через яку часто доводиться проходити військовому лідеру, що прагне знайти баланс між крайнощами, — це найскладніший виклик, який постає перед ним. При цьому однозначної відповіді, як його подолати, немає і бути не може.

Кожному лідеру доводиться балансувати на найтоншій межі.

Військове лідерство вимагає знаходження рівноваги між удаваними, несумісними речами та крайнощами. Просте визнання цього факту — один із найдієвіших інструментів, якими може володіти видатний військовий лідер.

«Війна — це пекло, але ще війна — неймовірний учитель. На війні люди вчать написані кров’ю уроки про те, що таке горе, втрати і біль, а також усвідомлюють крихкість життя і силу стійкості людського духу. Але найцінніше, що можна засвоїти в бойових діях, — це те, що ніщо не є таким універсальним, як глибоке розуміння сили, яку несе в собі лідерство» (J. Willink, L. Babin).

Ми вчимо написані кров’ю уроки війни. А українському суспільству ще довго необхідно вчитися цінити та берегти своїх військових лідерів. Інакше… пройдисвіти загублять, продадуть або зрадять усе те, що відстояли та здобули ціною свого здоров’я і життя наші бойові побратими.

Дякуємо за приклади і досвід лідерства, командири!


[1] Willink J., Babin L. The Dichotomy Of Leadership: Balancing The Challenges Of Extreme Ownership To Lead And Win. New York: St. Martin’s Press, 2018. 320 p.

Рубрика "Гринлайт" наполняется материалами внештатных авторов. Редакция может не разделять мнение автора.

В самурая немає мети, є лише шлях.
Ваш донат – наша катана. Кнопки нижче!