Як посадити Коломойського? Інструкція
Про що думаєте, коли відключають світло? У мене на цей випадок є електронна книжка, сиджу і перечитую що-небудь. А ось феросплавного заводу немає під рукою.
Є й інший персонаж — Ігор Валерійович Коломойський, а в кишені у нього бурчить Нікопольський феросплавний завод. Уже є думки, що цей завод не відключають від електропостачання ані на хвилину. І навіть боязкі підтвердження.
Так чи інакше, електронна книжка Коломойському явно не знадобиться.
Проблема неприємна. Світло відключають по всій країні, такі реалії. Доводиться затягнути паски. І якби не чийсь заводик із цілодобовим доступом до електрики, ще й зовсім не стратегічного значення — затягнути довелося б набагато менше.
В Одесу звезли генератори з усієї України. Даремно. Треба було підключити до заводу Коломойського, так і перебилися б. І біткоїн намайнили заодно.
Однак ні. Завод майнить лише прибуток для власника, генератори везуть для менш везучих об’єктів, а Коломойському начхати. Коли людині начхати настільки — іноді трапляються вибухи народного невдоволення. Їх хотілося б уникнути.
Так з’являється логічне запитання: що робити? Власне кажучи, завод треба обмежити в споживанні, інакше довести доцільність графіка відключень стане важко. Ймовірно, хтось піде домагатися справедливості. А нам не потрібні новини про підпал виробничих потужностей, бійку з охороною біля входу і сорок гумових пенісів усередині власника заводу. Треба якось за законом.
Береш рубильник, обмежуєш. Ой, не вийшло! Ще раз... Ну ось, знову.
Не відключиш так просто. А все тому, що завод Ігоря Валерійовича підключений до мережі в обхід обленерго. Отакої. Роками ніхто не помічав чомусь, ай-яй-яй.
Треба перепідключити, щоб відключити. Щоправда, щось підказує, що сам Коломойський від таких процедур не буде в захваті. Якщо уявити нашу демократію чимось більш феодальним, у голову лізуть зовсім страшні речі — що він задіє вплив на Банковій. Тоді не ми йому рубильник запхнемо, а він — нам.
Але ж не може влада країни в борні залишатися під каблуком олігарха? Правда?
Потрапляємо в замкнуте коло. Аби щось зробити із заводом Ігоря Валерійовича, для початку доведеться щось зробити із самим Ігорем Валерійовичем. Інакше не вийде. Утім, у нас є ситуативний союзник.
Просто зараз Коломойського хочуть побачити американці, які приберегли містеру Бене безліч веселих подарунків. Йому дадуть безкоштовне житло років на п’ятдесят. Стильна помаранчева форма за рахунок орендодавця, ще США дуже хочуть подарувати дядькові Ігорю наручники. Як ви зрозуміли, любителі БДСМ у комплекті не йдуть.
Посадити хочуть нашого олігарха, по-са-дити. І якщо заграбастають — посадять.
А нам, нагадую, потрібно таке: виправити ситуацію з енергоспоживанням заводу. Щоб ніхто не заважав, заодно поправити його власника. Як же допомогти США?
Хтось скаже, немає в нас такого шансу. Однак я заперечу. Нещодавно в рамках чергової піар-акції президент України позбавив Коломойського громадянства. А в нас украй суворий закон. Згідно з правилами, раз на певний час (давайте місяць) іноземець повинен залишати територію України, потім повертаючись. Отже, Ігорю Валерійовичу час у невелику відпустку. Так, покататися.
У море не сунешся, там міни і росіяни плавають — вони шкідливі для здоров’я.
Куди ще з’їздити? До Білорусі та Росії не вийде. Можна до Польщі. Там добрі дядьки в цивільному зустрінуть в аеропорту і передадуть іншим добрим дядькам, теж у цивільному і з американським акцентом.
Не дуже великий вибір, а кудись з’їздити доведеться. Адже у нас є міграційна служба, яка просто обожнює діймати іноземців на території України. Бійців ЗСУ з іншим громадянством. Громадян Росії та Білорусі, які живуть у черзі на паспорт по десять років. Зрештою, служба напружує всіх. Думаю, час їй напружити й Ігоря Валерійовича. А що, закон один для всіх.
Міграційна служба чомусь не поспішає. Прямо як обленерго в Дніпропетровській області — завод олігарха відрубувати від мережі. Дива якісь!
Іноді чудес стає занадто багато. Влада напружується. Щоб народ сильно не очманів, тоді у Коломойського проходять обшуки. За їхніми підсумками нічого не знаходять. Востаннє, щоб не злити таку хорошу людину, співробітники СБУ зняли взуття і в чистеньких шкарпетках обшук проводили. Сподіваюся, потім хоч сміття викинули. Інакше зовсім даремно прийшли.
Але ж обшук же! Влада з народом! Коломойському ось-ось зірка прийде!
Обшук є, підсумків немає, паспорта немає — але й зобов’язань іноземця немає. Ніхто олігарха не виштовхує до кордону. Заводик олігарха коптить небо з повноцінним доступом до енергоносіїв: це ж не лікарня, яка працює від генератора. І не тисячі квартир у черговому мегаполісі. Нікопольський феросплавний завод важливіший за тебе. І мене. Гаразд, за всіх нас.
Пробіжімось іще раз. План украй простий:
- У Коломойського немає громадянства із жовтня, тож нацькуємо на нього міграційну службу.
- Та змушує його, згідно з чинним законодавством, на певний час покинути територію країни.
- В умовах війни їхати доведеться до європейських держав, які легко та із задоволенням здадуть гостя американцям.
- США зроблять усе, щоб Ігор Валерійович повернувся цілим і неушкодженим, але через 40–50 років.
- Ми за цей час оптимізуємо енергомережу в тилу за рахунок одного занадто знахабнілого заводу, переможемо у війні та побудуємо правову державу.
- Повернувшись з американського вояжу, Коломойський нарешті зможе сходити до нашого суду і сісти ще років на десять (уже за нашим законодавством).
Само собою, важливий пункт 1. Без нього план абсолютно не клеїться, як ви могли помітити з новинної стрічки. Мені б дуже хотілося побачити, як закон реально працює для всіх: якщо міграційна служба настільки злісна, час застосувати її таланти за потрібною адресою.
А коли пишу, що Банкова вже задовбала свого патрона за вуха тягти — хтось мені відповість, що я хитаю човен під час війни. У жодному разі, хлопці.
Завод відключать, Коломойського віддадуть США. Правда? Так і буде?
Тоді це не критика, а анонс.
В самурая немає мети, є лише шлях.
Ваш донат – наша катана. Кнопки нижче!