Перейти до основного вмісту

Законопроєкт про медіа: нові правки vs регламент

Саме так, інших проблем у державі не лишилось

Верховна Рада України вкотре розпочинає розгляд проєкту закону «Про медіа», у доопрацьованій редакції (реєстр. № 2693-д від 02.07.2020). Відповідно до розкладу засідань парламенту, народні депутати планують винести це питання в сесійну залу протягом пленарного тижня 15–18 грудня.

Законопроєкт із моменту його анонсування в грудні 2019 року спричинив багато дискусій та нарікань із боку дуже різних учасників інформаційних відносин. Про основні проблеми документа неодноразово згадував ІМІ, про них було зазначено, зокрема, і в заяві Медіаруху влітку. Медійні організації декілька разів надавали конкретні пропозиції до норм законопроєкту, які могли б зняти, принаймні, частину нарікань до нього. Зокрема, у спільних пропозиціях ІМІ та «Детектора медіа» від липня 2020 року запропоновано зменшити обсяг контролю інформаційного середовища з боку Нацради, вилучити із загального регулювання інтернет, окрім тих суб’єктів, які хочуть отримати офіційний статус (за аналогією реєстрації онлайнових новинних ресурсів як інформаційних агентств) тощо. Однак якоїсь конкретної відповіді від закритої робочої групи, яка працює над законопроєктом, ми так і не одержали.

Народні депутати публічно зазначають, що вони враховують зауваження до документа. Зокрема, голова Комітету Верховної Ради з питань гуманітарної та інформаційної політики Микита Потураєв у листопаді вкотре згадав про діяльність закритої робочої групи, яка розробляє законопроєкт. Щоправда, широкому загалу водночас не повідомляють, що це за робоча група, хто і на яких підставах до неї ввійшов і який її правовий статус, які саме це правки тощо. Наприклад, правки медійних організацій, зазначені вище, є публічними, і їх також обіцяють узяти до уваги, але впевненості в цьому в нас немає.

Нещодавно заступник керівника ОПУ Кирило Тимошенко зазначив в інтерв’ю програмі «Бацман», що телегрупи «домовилися між собою й внесли всі правки до законопроєкту, які задовольнили весь телеринок».

Річ у тім, що текст законопроєкту 2693-д зареєстрований Апаратом Верховної Ради України відповідно до регламенту й розміщений на офіційній вебсторінці законодавчого органу. Вносити правки, зміни чи робити будь-які інші подібні дії з цим текстом уже не можна. Хіба що за допомогою відкликання цього й подання нового законопроєкту — з відповідною новою реєстрацією та іншими процедурами. Однак народні депутати, судячи з усього, не збираються відкликати законопроєкт: навпаки, намагаються якомога швидше внести його в сесійну залу. У такому разі єдиним законним способом зміни тексту є внесення правок після ухвалення в першому читанні перед другим. Щоб змінювати текст, депутати мають ухвалити за основу той, що є. Тобто правовий статус будь-яких змін і правок без ухвалення тексту законопроєкту Верховною Радою України в першому читанні нікчемний, такі правки не можна розглядати, враховувати тощо. Правки й пропозиції можуть бути враховані лише перед другим читанням за процедурою, передбаченою статтею 116 Регламенту Верховної Ради України.

Якщо ж у сесійну залу в грудні винесуть інший текст, ніж той, що був розміщений на сайті Верховної Ради, — то це вже буде протиправною дією, яка може призвести до відповідальності винних осіб, аж до кримінальної.

Ситуація ускладнюється тим, що робота над законопроєктом про медіа не відповідає процедурі, передбаченій Регламентом Верховної Ради України. Нагадаємо, що перший варіант законопроєкту «Про медіа» за номером 2693 Верховна Рада України відправила на повторне перше читання 19 травня 2020 року. Відповідно до статті 114 Регламенту, за наслідками розгляду проєкту закону в першому читанні Верховна Рада може ухвалити рішення про його повернення суб’єкту права законодавчої ініціативи на доопрацювання або скерувати його до головного комітету для підготовки на повторне перше читання, визначивши водночас основні положення, принципи, критерії, яким повинен відповідати доопрацьований проєкт закону чи його структурні частини. Натомість безпосередньо в рішенні Верховної Ради від 19 травня 2020 року не було зазначено жодним чином, яким має бути доопрацьований законопроєкт. 2 липня у Верховній Раді України зареєстровано проєкт закону 2603-д. І за фактом окремої реєстрації, з огляду на процедуру, передбачену Регламентом, це новий законопроєкт, а не той, що розглядала Верховна Рада в травні та відправила на повторне перше читання. Тобто законопроєкт 2693-д не розглядали народні депутати в сесійній залі й не відправляли на повторне перше читання. Зважаючи на положення Регламенту, запланований у грудні розгляд доопрацьованого проєкту закону не є повторним першим читанням, а є простим першим читанням за загальним порядком. Додатково це підтверджене порушенням процедури розгляду законопроєкту в повторному першому читанні, зокрема порушенням передбаченого статтею 115 Регламенту строку подання на повторне перше читання протягом 30 днів із дня ухвалення рішення.

Тож з огляду на вищенаведене можна вважати, що законопроєкт 2693-д у грудні проходитиме не повторне перше читання, а звичайне перше. Зрештою особливих відмінностей у процедурі Регламент Верховної Ради не передбачає.

ІМІ й далі стежитиме за перебігом подій щодо державного регулювання інформаційних відносин. Адже будь-які закони, будь-яке державне втручання, яке впроваджуватиметься Україною, має відповідати принципам свободи слова, зокрема, викладеним у статті 10 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і відпрацьованим судовою практикою Європейського суду з прав людини, а саме: втручання держави у свободу вираження поглядів (обмеження) є припустимим, якщо воно встановлене законом, здійснюється для досягнення законної мети та є необхідним (співмірним) у демократичному суспільстві. Тож щиро сподіваємося, що народні депутати України, розглядаючи законопроєкт 2693-д, яким дуже суттєво розширюються межі втручання держави в обмін інформацією, пам’ятатимуть, на яких принципах таке втручання має відбуватися.

У самурая нет цели, есть только путь. Мы боремся за объективную информацию.
Поддержите? Кнопки под статьей.