Збиті літаки. Як це бувало в нашій історії

Будь-яка трагедія може викликати історичні паралелі. На жаль, цього року подібна доля не оминула й Україну. Збиття 8 січня 2020 року Boeing-737-800 компанії «Міжнародні авіалінії України» одразу після вильоту з Тегерану іранською ракетою для нашої держави є подією шокуючою, незвичайною, що не вписується в життя країни протягом періоду з моменту здобуття незалежності.

Незважаючи навіть на війну, що триває на Донбасі вже шостий рік. Втім, знищення військовими цивільних літаків не є винятковим явищем. За період бурхливого розвитку цивільної авіації після завершення Другої світової війни подібні випадки траплялись із певною періодичністю.

• 1983 рік. Знищення рейсу 007 Korean Air Lines
• 2003 рік. Знищення Ту-154 авіакомпанії «Сибір»
• 2014 рік. Збиття Boeing-777 в небі на Донбасі
• 2020 рік. Збиття літака Boeing-737 «Міжнародних авіаліній України» поблизу Тегерану

Особливо небезпечними, за даними статистики, є Африка та Перська затока, де було збито найбільше літаків. На «чорному континенті» це пояснюється великою кількістю повстанських рухів. У Перській затоці — регулярними конфліктами між державами регіону за участі провідних країн світу. Дуже часто для знищення літаків було використано зброю радянського виробництва. Нижче наводимо опис деяких з них.

1983 рік. Знищення рейсу 007 Korean Air Lines

Сторони-учасники: Південна Корея, СРСР.

Опис ситуації: Рейс 007, що належав південнокорейській авіакомпанії Korean Air Lines (модель літака Boeing-747), був збитий у ніч на 1 вересня 1983 ВПС Радянської армії.

Літак прямував маршрутом Нью-Йорк — Сеул. Проміжна заправка була зроблена в місті Анкоридж на Алясці. Після злету Boeing-747 значно відхилився від курсу, почав наближатись до Камчатки та двічі порушив повітряний простір Радянського Союзу. Це не було передбачено маршрутом, за яким він мав облетіти Камчатку та Сахалін зі Сходу, пролетіти над територією Японії. Після заходу в повітряний простір СРСР над островом Сахалін літак було збито винищувачем Су-15.

Радянський Союз визнав факт збиття рейсу тільки 9 вересня 1983 року.

Наслідки: загинули 269 членів екіпажу та пасажирів, що були на борту. Серед загиблих був конгресмен США Ларрі Макдональд. У ході пошуково-рятувальної операції, яку проводили США, Японія, СРСР, бортові самописці були знайдені радянською стороною. Переговори екіпажу оприлюднено 1993 року, після їх передачі міжнародній організації цивільної авіації (ІКАО). З них випливало, що пілоти не знали про зміну курсу та вважали, що політ проходить у плановому режимі.

Президент США Рональд Рейган назвав подію «актом варварства» та пообіцяв рішучу відповідь. Також катастрофа стала одним зі стимулів прискорення розробки системи GPS та передачі її для потреб цивільної авіації.

До 2 жовтня 1983 року були заборонені рейси цивільних літаків маршрутом, яким прямував рейс 007.

Оцінки: радянська сторона наполягала на тому, що неодноразово робились спроби зв’язатися з екіпажем літака, які були проігноровані. Також повідомлялося, що з Аляски разом з «боїнгом» вилетів літак розвідник RC-135 ВПС США. На радарі вони злились в одну точку. Після того як американський літак повернув з курсу, корейський «боїнг» прийняли за військовий літак.

Низька незалежних військових експертів звертала увагу, що під час супроводження літака радянська армія «засвітила» свою систему ВПО, розташовану в регіоні. Отже, не виключалася версія з провокацією США проти СРСР.

Розшифровка бортових самописців засвідчила, що до моменту атаки ракетою екіпаж вів звичайні переговори між собою та не знав про зміну курсу літаком.

2003 рік. Знищення Ту-154 авіакомпанії «Сибір»

Сторони-учасники: Україна, Росія.

Опис ситуації: 4 жовтня 2001 року літак Ту-154, бортовий номер RA-85693, авіакомпанії «Сибір», що виконував рейс за маршрутом Тель-Авів — Новосибірськ, упав над Чорним морем.

Цього дня проводилися спільні українсько-російські навчання систем ППО. Запуски ракет відбувалися з 31-го дослідного центру Чорноморського флоту Росії на мисі Опук, що на Керченському півострові.

Розслідуванням займався Міждержавний авіаційний комітет (створений із представників країн СНД). За оприлюдненою офіційною версією, літак був збитий українською ракетою випущеною з комплексу С-200В. Мала місце помилка оператора, який прийняв літак за учбову ціль.

Експертиза, проведена Київським інститутом судових експертиз і завершена в 2010 році, не знайшла підстав вважати причиною авіакатастрофи поцілення української ракети з комплексу С-200. До того ж, зазначалося, що Росія не закрила свій повітряний простір під час спільних навчань, як те зробила Україна.

Наслідки: загинули 66 пасажирів (51 громадян Ізраїлю, 15 Росії), 12 членів екіпажу. Юридично винні в катастрофі офіційно не визначені. Політичне керівництво України принесло вибачення родинам загиблих.

2003 року було підписано міжурядовий договір України та Росії. Згідно з ним виплачено компенсацію в розмірі 200 тисяч доларів США кожній родині загиблих. Міністра оборони Олександра Кузьмука відправлено у відставку. Юридично Україна свою вину не визнала.

Спроби авіакомпанії «Сибір» в наступні роки отримати компенсацію за збитий літак та визнати в судовому порядку Україну юридично винною, що здійснювали у 2007 та 2009 роках, не мали успіху.

Оцінки: враховуючи, що бортові самописці знайдені так і не були, однозначної відповіді на причини катастрофи дати вже неможливо. Головні заходи з розслідування були проведені російською стороною, тому в української викликали закономірні сумніви в їх неупередженості. Українські експерти не знайшли об’єктивних підтверджень російській версії про українську ракету комплексу С-200.

Висувалися версії теракту та можливості збиття «Боїнга» системами ППО Росії, що дислокуються в Краснодарському краї.

2014 рік. Збиття Boeing-777 в небі на Донбасі

Сторони-учасники: Малайзія, Україна, Росія, Австралія, Нідерланди та інші

Опис ситуації: літак Boeing-777 Малайзійських авіаліній здійснював регулярний рейс MH17 між Амстердамом та Куала-Лумпур. 17 липня його було збито в небі над містом Торез Донецької області. Напередодні було збито українські військові літаки Ан-26 та Су-25. Одразу після катастрофи низька російських та підконтрольних бойовикам інформаційних ресурсів повідомила про збиття військового літака України. Після оприлюднення інформації про те, що збито цивільний рейс MH17, на тих самих ресурсах почала з’являтись інформація про збиття українськими військовими малайзійського літака.

Створена міждержавна слідча група із залученням спеціалістів міжнародної організації цивільної авіації (ІКАО) опублікувала 24 травня 2018 року звіт. Згідно з ним, авіалайнер було знищено ракетою, випущеною зенітно-ракетним комплексом «Бук», який було доставлено з території Росії на підконтрольну терористам територію, а потім повернуто назад до РФ. Територіально ЗРК належить 53-й артилерійській бригаді, дислокованій в м. Курську.

Наслідки: в результаті катастрофи загинули 283 пасажира та 15 членів екіпажу. Повітряний простір над зоною бойових дій на сході України закрито для польотів цивільної авіації.

Оцінки: міжнародна спільнота майже одностайна у визнанні вини російської сторони за авіакатастрофу. З даними міжнародної слідчої комісії вони мають достатньо доказів, частину з яких опублікують на судовому процесі.

Офіційні та наближені до них наукові кола Росії заперечують результати міжнародної слідчої комісії. Вся вина покладається на українську сторону, при цьому висуваються та обґрунтовуються взаємовиключні версії. Стверджується, що лайнер було збито з українського літака Су-25, з землі комплексом С-300, або в крайньому разі літак захоплено невідомими терористами.

2020 рік. Збиття літака Boeing-737 «Міжнародних авіаліній України» поблизу Тегерану

Сторони-учасники: Україна, Іран, Канада, Велика Британія та інші

Опис ситуації: 8 січня 2020 року регулярний рейс 752, що здійснювався Boeing-737 «Міжнародних авіаліній України», впав поблизу Тегерану. Серед причин авіакатастрофи називали терористичний акт, несправність двигуна та атаку ракетою ППО Ірану. Катастрофа відбулась на тлі кризи на Близькому Сході та у відносинах США та Ірану через загибель генерала К.Сулеймані. За кілька годин до аварії Іран завдав ракетного удару по базах американської армії в Іраку. Ці дві події експертне середовище та журналісти одразу пов’язали між собою. Згодом уряди Великої Британії та Канади надали відеосвідчення та повідомили, що впевненні у знищенні літака, на якому були громадяни їхніх країн, ракетою іранських сил ППО.

Наслідки: загинули всі 167 пасажирів та 9 членів екіпажу. 11 січня Іран визнав свою провину на рівні президента країни Хасана Рухані. Було досягнуто згоди про надання родинам загиблих компенсації після завершення міжнародного розслідування та встановлення всіх обставин катастрофи.

У Тегерані почались масові заворушення. Аварія літака стала приводом для висловлення невдоволення діями чинної влади Ірану. Протести переросли в сутички з поліцією, з жертвами (пораненими та загиблими).

Оцінки: літак було збито, за попередніми даними, зенітно-ракетним комплексом «ТОР». Його виробництво було налагоджено в Радянському Союзі та продовжено в Росії. В українській пресі почали з’являтися заклики перевірити законність використання Іраном цих комплексів та чи не складали його бойовий розрахунок фахівці з Росії.