Перейти до основного вмісту

Звільнення чотирьох українців: що про них відомо?

Читайте, поки не занадто пізно.
Источник

28 червня в аеропорту Мінська відбулася передача українському політику Віктору Медведчуку, якого в Україні вважають неформальним представником президента Росії Володимира Путіна, чотирьох українських заручників, які перебували на території ОРДЛО: Дмитра Великого, Якова Веремейчика, Едуарда Міхєєва, Максима Горяїнова. Хто вони? Як потрапили до полону? Де їх утримували? Чи зазнавали вони тортур? Що будуть робити далі? Та чи є правдою скандальні деталі біографії декого з них, які наразі лунають на їхню адресу?

"
Зліва направо: українці Яків Веремейчик, Максим Горяїнов, Дмитро Великий і Едуард Міхєєв, яких утримували в полоні на окупованій частині Донбасу російські гібридні сили. Мінськ, 28 червня 2019 року

Дмитро Великий

"
Дмитро Великий (праворуч)

У полон потрапив 11 вересня 2016-го.

Звинувачений «ДНР» 2017-го у «здійсненні терористичної діяльності», за що отримав 15 років.

Перебував у Макіївській колонії №72.

Журналіст Денис Казанський звертає увагу, що Великий перебуває в розшуку українського МВС, де він значиться «дезертиром».

«Дезертирувавши із ЗСУ, він поїхав на заробітки до Росії. Але ось братчики пацифізму не оцінили і в результаті призначили Великого українським диверсантом та шпигуном… Цікаво, як вчинять із Дмитром Великим в Україні? Буде хохма, якщо арештують», — пише Казанський.

На момент виходу цього матеріалу «Радіо Свобода» не вдалося отримати від МВС підтвердження або спростування інформації про розшук Великого.

Сам він теж відмовився коментувати це журналістам.

Окрім того, відмовився розповідати, за яких умов і де саме потрапив до полону. Спочатку пояснив: «Давайте я зараз про себе не буду».

Згодом, на повторне запитання журналістів сказав: «Без коментарів».

Про відсутність підтвердження інформації про ймовірне дезертирство Великого заявив і Віктор Медведчук.

«Уперше від вас чую про те, що є якісь претензії до когось», — зазначив він журналістам.

Яків Веремейчик

"
Яків Веремейчик

До полону потрапив 25 травня 2018-го.

У «ЛНР» йому висунули звинувачення в «геноциді» та «застосуванні заборонених засобів і методів ведення війни».

За словами брата звільненого — Богдана Мухи, — у Якова Веремейчика троє дітей і до війни він працював слюсарем на заводі в Луцьку. До ЗСУ за контрактом він пішов улітку 2016-го, а у вересні того ж року поїхав на фронт.

Востаннє Муха бачився із братом у грудні 2017 – січні 2018 року, а на зв’язок із рідними Веремейчик виходив за кілька днів до того, як потрапив у полон.

«Диверсійно-розвідувальна група взяла у полон його і ще одного військовослужбовця 14-ї бригади, коли вони перебували поблизу села Калинівка, що біля Первомайська Луганської області», — розповідає брат звільненого Богдан Муха.

Він також зазначає, що рідні «регулярно намагались визволити» Веремейчика і постійно підтримували з ним зв’язок через представників «Червоного хреста» (зокрема, передавали так передачі та листи).

За словами Богдана Мухи, його брата увесь цей час утримували в окупованому Луганську в камері №33.

«Новина (про звільнення брата. — Ред.) не стала для мене несподіванкою, бо напередодні деякі народні депутати зустрічались зі мною і вели про це розмови. Здивований, що там швидко все розрулилося», — зазначає Богдан Муха.

Питання про своє потрапляння в полон сам Веремейчик коментує неохоче: «Давайте без тонкощів. Загалом ми натрапили на їхню розвідку».

Про те, чи застосовували до нього тортури, звільнений відповідає: «Я цього не буду говорити».

Щодо умов, у яких його утримували в полоні, Веремейчик зазначає, що вони «були жахливі».

Каже, до останнього не вірив, що його звільнять, навіть тоді, коли його вночі забрали із в’язниці на автомобілі.

«Коли був уже в літаку, тоді повірив», — підсумовує він.

Максим Горяїнов

"

До полону потрапив 22 травня 2019 року.

Утримували його у СІЗО №5 окупованого Донецька.

У «ДНР» Максиму висунули звинувачення у «сприянні терористичній діяльності» та дали 15 років позбавлення волі.

У четвер, 27 червня, Олена Дуванова-Рожкова (чоловік якої теж наразі перебуває в полоні), зазначила, що Горяїнов нібито був за кермом і «сприяв тому, що машина із сімома військовими» (серед яких був і її чоловік) заїхала на непідконтрольну Україні територію.

Сам Горяїнов ці закиди відкидає. Каже, він та решта військових із того автомобіля справді потрапили в полон через помилку водія, але ним тоді був не він.

«Керував Борис Йосипович, водій із великим стажем. Це його “КамАЗ”, він ним займається... Водій, каже, за знаками йшов», — розповів Горяїнов журналістам.

За його словами, під час перебування в полоні вони були розсаджені по різних камерах і їм не дозволяли спілкуватися між собою.

Про те, чи застосовували щодо нього в полоні якісь тортури, Горяїнов відповів, що «не хоче про це говорити».

Чому потрапив до списку на звільнення, він не знає. Каже, інформацію про те, що він повернеться додому в Нікополь, дізнався у четвер, 27 червня.

Едуард Міхєєв

"
Едуард Міхєєв (у центрі)

У полон потрапив 16 жовтня 2017 року.

У «ЛНР» йому висунули звинувачення у «держзраді» та дали 12 років позбавлення волі.

Доньки звільненого — Вікторія та Ірина, — які живуть зараз у Харкові, кажуть, що спершу «взагалі не знали, де батько», аж поки з ними не сконтактував «його адвокат».

Розповідають, що за весь час перебування батька в полоні, вони «боролись, ходили дізнавались, звертались до різних інстанцій».

Сам Міхєєв зазначає, що його утримували «в таборі», з якого до цього двічі возили до СІЗО, з чого він робив висновки про ймовірність свого звільнення, але «щось зривалось» і ось тепер, після третього візиту до СІЗО, його нарешті повернули додому.

Каже: загалом дізнався про те, що його можуть звільнити, зі ЗМІ.

Про обставини потрапляння в полон Міхеєв, як і Великий та Веремейчик, говорити не хоче.

«Без коментарів», — відповів він журналістам.

Перед цим одна з його доньок, почувши запитання журналістів, прошепотіла йому на вухо варіант відповіді: «Ти сам не зрозумів, як». А після того, як Міхєєв нічого не захотів говорити, інша його донька наголосила, що вони із сестрою «не хотіли б, аби про це наразі запитували у батька».

На запитання: «Чому?», — додали: «Отже, є на те причини».

Водночас сам Міхєєв говорить, що готовий співпрацювати із СБУ і пройти будь-яку перевірку. Окрім того, у його планах — лікування.

Радіо Свобода, 2019 | Усі права застережено.

''отсканируй
и помоги редакции
Загрузка...