Україна і сусіди — територіальні претензії. Частина 2. Молдова і ПМР

Мало хто знає, що за часів незалежної України вже відбувся один обмін територіями з сусідом. Без референдумів, без «шуму і пилі».

Молдова отримала 480 метрів Дунаю біля їх м.Джурджулешти і за 3 км від нашого м.Рені, побудувала там порт і нафтотермінал (раніше у Молдови не було доступу до Дунаю).

Україна отримала 7,7 км траси Одеса-Рені біля м.Паланка. Головна траса у цій місцевості «застрибнула» тут з УРСР до МРСР.

Хоча домовленості щодо обміну були ще в 1997-му, остаточно передача відбулася лише в 2011-му. Молдовани міста Паланка не могли домовитися з владою щодо своїх городів, було багато галасу щодо «нерівноцінного обміну».

Як на мене, обмін і справді нерівноцінний: дорогу можна було прокласти і на 100 м вбік, вже на нашій території. А от чи варто було забирати роботу в ренійців? Молдовани могли б і далі вантажити своє зерно та інші товари в ренійському порті. Натомість вони отримали до $200 млн інвестицій від ЄБРР та інших фондів, щоб збудувати з нуля порт, підвести залізницю, створити інфраструктуру тощо — і все це за 3 км від нашого порту, вже існуючого!

Врешті-решт, за $200 млн можна було б значно покращити порт Рені, щоб разом їм користуватися (перші 5 років перемовин саме такою була позиція України — кооперативне управління). На жаль, не вийшло…

Щодо решти кордону: вже весь делімітований, в тому числі й на частині Придністров’я (невизнана республіка ПМР не була учасником переговорів).

Трохи інсайдерської інформації: у 2001-му я об’їздив усе Придністров’я у справах, і з власного досвіду знаю тогочасні схеми контрабанди (скільки ж тоді їх знають місцеві жителі!) Тоді кордони не були демарковані, лише прикордонники перевіряли на КПП паспорти.

Здавалося, що цьому «атракціону сірих схем» не буде кінця — бо поки ерефія не виведе звідти війська, ПМР буде існувати (це гачок, який не дає Молдові приєднатися ані до Євросоюзу, ані до Румунії).

Але ні! За 60 км від Одеси на трасі Одеса-Тирасполь знаходиться КПП «Кучурган», через яке надходить 75% імпорту ПМР. І з 2017-го на цьому КПП працюють не лише українські прикордонники, а й молдовські! Поки ще не підрахований економічний ефект нововведення, але холдингу «Шериф», якому належить 52% економіки ПМР, це явно не сподобалось — і досі у ЗМІ зустрічається «Плач Ярославни про блокаду Придністров’я».

На жителях, до речі, це не надто позначилося; вони й раніше їздили в Україну за харчами, бо в нас дешевше; а паспорти у них є і російські, і молдовські.

Далі — більше. Оскільки кордон UA — ПМР = 450 км, бажано було б перекрити його весь. Коли почалася «русская вєсна», російський контингент у ПМР, їхні склади зі зброєю могли «спалахнути».

Так, деяких «відморожених ватників» затримували на кордоні, і навіть «полковника ДНР», але серйозних конфліктів не було. Однак ПМР дуже привертала до себе увагу, провела за останні кілька років більше ста (!) військових навчань з імітаціями перетину Дністра. Відповідь України: «…посилені заходи безпеки, збудована спеціальна контрольно-слідова смуга, за якою споруджено триметровий рів. Рух на кордоні відстежують патрульні та камери спостереження».

Замість крокодилів у рові J, кордон із ПМР у Вінницькій області тепер разом з українськими прикордонниками охороняють молдовські: «…це нова форма охорони кордону, спрямована на протидію транскордонній злочинності».

Сподіваюсь, наші очільники непогано розбираються у тамтешній ситуації (президент виріс у Молдові, прем’єр — з Вінницької області), і про той кордон можна буде справді не турбуватись.

P.S. Хочу прокоментувати ще три думки, які іноді з’являються в інтернеті:

1) що Придністров’я до 1940-го було частиною України, і «треба поновити історичну справедливість»;

2) що треба активніше «українізувати ПМР», бо молодь там уже більше тяжіє до Києва, ніж до Кишиніва, а Москва їх «кинула»;

3) що рано чи пізно ПМР стане Україною (як доказ наводять викладену Wikileaks телеграму посольства США в Україні, що начебто в 2007-му Молдова збиралась віддати Придністров’я Україні, щоб об’єднатися з Румунією);

За усіма пунктами — марні сподівання! Російський контингент із ПМР не виведуть, молодь із ПМР уся з молдовськими паспортами — і така сама частина Європи, як наша молодь. А кордони краще не чіпати — таким тільки путіни займаються.