Директорати: зрада чи перемога?

Олексій Краснощоков

Примітка редакції. Тут у нас має стартувати нова реформа — реформа урядування, вона ж кадрова реформа Кабміну. Планують створити директорати, що формуватимуть урядову політику (ту, що англ. policies, politics), аналізуватимуть стан справ та пропонуватимуть стратегічні рішення. Ще й за нормальні ринкові зарплатні. Що відбувається насправді і як реалізується ідея — у цьому та наступних матеріалах.

А в Кабміні тільки й розмов, що про директорати — саме так я перефразував би відому цитату з фільму «Knockin’ on Heaven’s Door». Найближчим часом це буде наймедійніша реформа. Навіщо вона потрібна? На мою думку, суспільство, а найголовніше — західні партнери вже давно не бачили нічого цікавого із часів ProZorro та патрульної поліції. «Пацани, це все класно, але повільно. Дайте ще щось», — приблизно так я уявляю загальний запит від політичних партнерів до українських керманичів. Проблема державної служби вже давно обговорюється. Чиновники працюють багато, неефективно, отримують копійки і компенсують все це величезними хабарами. Погодьтеся, ситуація виглядає не дуже привабливо.

Я багато спілкувався на цю тему із представниками різних гілок влади, громадських організацій і безпосередньо офісів реформ. Коли ж спробував поглянути на ситуацію з боку, виявилося, що більшість людей абсолютно не розуміють, що власне відбувається. У цій ситуації потрібно пояснити все максимально дохідливо, і сьогодні я спробую саме це і зробити у форматі «запитання – відповідь». Якщо у коментарях буде багато інших запитань, спробую переадресувати їх компетентним людям і, ґрунтуючись на їхніх відповідях, написати наступну статтю.

Що пропонують?

Нахіба? Думаю, приблизно так можна коротко висловити головне запитання пересічного українця. За своєю суттю директорати будуть структурами всередині міністерства і відповідатимуть за формування політики, планування та впровадження ключових реформ. Якщо говорити про ієрархію, то вона будуватиметься таким чином: міністр – держсекретар – генеральні директори директоратів.

Усі ми знаємо, що Уряд схвалив стратегію розвитку до 2020 року. Директорати ж мають упроваджувати політики відповідно до поставлених завдань, а саме:

• визначати напрями розвитку відповідної сфери;
• формувати та координувати політику в підвідомчих сферах;
• оцінювати впровадження поставлених завдань.

Окрім генерального директора, в директораті будуть керівники груп і експерти (хоч як уже не спаплюжили це слово). Наскільки я розумію, середня кількість персоналу в директораті — 10 співробітників.

Підхід бізнесовий. У цій структурі будуть свої KPI, електронний документообіг, віртуальні кабінети співробітників і ринкові заробітні плати, що за різними джерелами становитимуть 20–60 тис. грн залежно від посади.

Ризик 1. Красиві, успішні, молоді, англомовні працівники будуть комунікувати з мідл-менеджментом, що подекуди сидить у кріслах із часів Кравчука й отримує заробітну плату в рази меншу. Що стимулюватиме останніх іти на контакт і працювати за таких обставин? Тим паче, що вони у знанні процедур і можливості блокування рішень зможуть дати фори будь-якому зовнішньому фахівцю.

Ризик 2. Чи справді наділять директорати повноваженнями? Цілком можлива ситуація, коли експерти новоствореної структури проведуть широкі обговорення з різними стейкхолдерами і подадуть проект нормативно-правового акту (НПА) на розгляд міністра. А потім доопрацювання, розгляд у Кабміні, зауваження, повторні доопрацювання — і від початкового документа вже нічого не залишилося.

Ризик 3. Випливає з перших двох пунктів — конфлікти директоратів з уже сформованою роками бюрократичною машиною.

Ризик 4. У директорати наберуть своїх людей із числа нинішніх чиновників або радників і залишать мізерну квоту для нових людей.

«Пілотні» міністерства

«Пілот» запускають у 10 міністерствах:

• МОЗ;
• Мінсоцполітики;
• Мінрегіоні;
• Мінкультури;
• Мінфіні;
• Міносвіти;
• Мінагрополітики;
• Мін’юсті;
• Мінінфраструктури;
• Міненерго;

а також у:

• Секретаріаті Кабінету Міністрів України;
• Національному агентстві з питань державної служби;
• Державному агентстві з питань електронного урядування.

Кількість директоратів різна для різних міністерств.

Таймінг: вакансії будуть оголошені на початку вересня, у жовтні проводитимуться співбесіди і вже в листопаді будемо мати перших співробітників директоратів.

Кого шукають?

Вимоги доволі прості та стандартні щодо державної служби. Від керівника директорату вимагатимуть повну вищу освіту (магістр або спеціаліст), як і від керівника експертної групи, а ось державному експерту можна обійтися і дипломом бакалавра.

Для кожної посади також оцінюватимуть такі компетенції.

А тепер про цікаве.

1. Посвідчення про знання української мови. Це новація цього року, описана в Постанові Кабінету Міністрів України № 301 від 26 квітня 2017 року «Про організацію проведення атестації осіб, які претендують на вступ на державну службу, щодо вільного володіння державною мовою». Знайти всю необхідну інформацію щодо акредитованих ВНЗ та порядку складання іспитів можна на сайті Національного агентства з питань державної служби. Певно, це буде перша вакансія, за саму лише подачу на яку я заплачу 657 грн 25 коп. Важливо: якщо у вас в атестаті оцінка 5 або 10 балів та вище, ви маєте диплом філолога або оцінку «відмінно» в дипломі, то просто надаєте оригінал документа й отримуєте посвідчення безкоштовно.

Цікаво, що для підтвердження володіння англійською мовою (+1 бал на конкурсі) жодних документів не потрібно, достатньо лише певний час поговорити англійською з інтерв’юером. У мене ставлення до атестації знання державної мови двояке, адже, зважаючи на рівень володіння українською багатьох державних мужів, ці всі посвідчення та перевірки все одно не заважають їм обіймати найвищі посади. Важливо: посвідчення виготовляють упродовж 10 днів, що варто врахувати під час планування підготовки документів на конкурс (для їх подачі у вас буде 21 день із моменту оголошення вакансії).

2. Податкова декларація. Причому саме та податкова декларація, яку подають державні службовці. Заповнюється на сайті НАЗК. Поки що не можу дати жодного хінта стосовно цієї процедури, але всі декларанти мені в один голос кажуть, що процедура триває декілька днів, залежно від інтенсивності заповнення та знань, і гарантує неймовірну насолоду протягом усього часу, виділеного на цю благу справу.

Особисто я вимагав би перші два пункти лише після відбору. Зекономило б час для кандидатів і розширило би перелік охочих. А що робити, якщо кандидат не знає української або не може пояснити джерела походження коштів? — запитаєте ви. Просто беремо №2 за кількістю балів.

3. Рекомендації. Вони відсутні в переліку обов’язкових документів, але їх можна подавати опціонально. І я б радив заручитися підтримкою ключових осіб у тій сфері діяльності, куди ви будете подаватися. Це додасть ваги вашій заявці та покаже, що ви розбираєтесь у профільних питаннях.
4. Знання законодавства. Не думайте, що ті закони нема чого вчити або можна зробити це за ніч перед співбесідою. Конкурс — не сесія, а в тестах 450 запитань. Із їх повним переліком можна ознайомитися за посиланням.

Усі інші документи стандартні. Подавати їх можна буде в тому числі онлайн.

Хто ухвалює рішення і які етапи відбору?

Конкурсна комісія складається з 10 осіб. Із них 3 особи представляють незалежних експертів: HR (фахівець окремо залученої служби) і експерти у сфері політики з числа неурядових організацій. А ось 7 інших, або 70% комісії, — профільні чиновники міністерства, у яке ви подаєтеся, включаючи державного секретаря! Тому якщо ви були активістом і всіляко псували життя міністерствам: розслідували їхні схеми не завжди чесного заробітку; писали скарги; заявляли у правоохоронні органи; проводили акції і таке інше — у мене для вас погані новини. Особисто я не вірю, що систему можна змінити при 70% голосах уже існуючих чиновників, а тим паче запустити всередину людей, які критикують нинішній стан речей, а судячи з темпу реформ, він нікудишній.

Є декілька інструментів, що полегшать життя кандидатам.

Відеофіксація. Буде проводитися під час кожної співбесіди. За словами керівників реформи, відеозаписи будуть також переглядатися представниками Єврокомісії задля уникнення упередженості. Запис долучають до протоколу комісії та використовують під час оскарження результатів.

Участь директорів директоратів. Після обрання директора директорату він/вона також бере участь у конкурсній комісії для набору співробітників.

Можливість подаватися на декілька вакансій одразу. Усього за півроку планують заповнити майже 900 вакансій. У деяких випадках складно одразу зробити правильний вибір, особливо якщо йдеться про громадського активіста, що псував життя чиновникам і тепер хоче стати їхнім колегою. Тому подаватися можна як на декілька позицій усередині одного міністерства, так і до декількох міністерств одночасно. Важливо: результати комп’ютерних тестів зберігаються, тому проходити тестування щоразу не потрібно.

Обговорення. Бали вже не виставлятимуть мовчки у форми. Спочатку комісія має обговорити компетенції кожного кандидата і дійти єдиного висновку. Це може спрацювати хоча б за наявності декількох неупереджених членів комісії. На мою думку, сама необхідність щось обговорювати вже трохи стримає тих, хто звик просто тихесенько виставляти необхідні бали людям із певного списку.

Після проходження всіх цих етапів відбору комісія рекомендує вас на державну службу. Але це ще не все! Ви маєте пройти спеціальну перевірку і лише після цього зможете виходити на роботу.

Висновки

Процедура зовсім не проста і займе у вас багато часу та енергії. Однак якщо ви розумієте, куди влаштовуєтеся, то це все дитячі забавки, порівняно з державною службою.

Є багато запитань:

• чому ця реформа має спрацювати?
• як працюватимуть нові і старі чиновники, особливо з огляду на різницю заробітних плат у рази?
• навіщо потрібні старі кадри, якщо вони не спроможні впроваджувати політику міністерств?
• як скорочуватиметься персонал під час передачі функцій на директорати?
• якою буде єдина державна кадрова політика?

Відтак, випливає ціла купа ризиків. Ми вже бачили приклади «прозорого» відбору на посади державних секретарів, а також створення таких установ, як Державна служба ветеранів і МінТОТ. Усе це були провальні ініціативи.

Не хотілося б, аби чергова реформа перетворилася на імітацію, коли реальних повноважень у директоратів не буде, зате всі вони будуть молоді, красиві, із селфачами і do you speak English.

Додаткові матеріали

Раджу ознайомитися із записом зустрічі керівників реформи з охочими взяти участь у конкурсі, а також з інтерв’ю, присвяченим директоратам. Ось профільний паблік, де можна отримати додаткову інформацію і поставити запитання.

Під час написання статті також використовувалась презентація реформи.

У наступному матеріалі я спільно з фахівцями спробую знайти відповіді на те, як уникнути перелічених ризиків. Знаю точно, що такі напрацювання в Кабміні є.

Ця рубрика є авторським блогом. Думка редакції може не збігатися з думкою автора.