Перейти к основному содержанию

Загроза російської агресії? Зберігається і скоро не зникне

Скромний грінлайт до вашої уваги

У зв’язку із багатьма запитами журналістів (пояснити ситуацію з російською військовою загрозою Україні) відповідаю на типові питання, які їх цікавлять. Загрозу російської агресії декількома реченнями не розкриєш. Тому текст довгий.

Чи зберігається загроза повномасштабного вторгнення Росії в Україну?

Це якраз пов’язано з тим, що буде йти переміщення техніки росіян не тільки півднем, а в тому числі і на півночі від України, в напрямку Білорусі для формування відповідних угруповань, які будуть брати участь у навчаннях «Захід–2021».

А от ці бравурні доповіді і плескання в долоні про те, що загроза з боку Росії вже зникла – це таким чином деякі керівники зняли з себе, зі своїх плечей тягар відповідальності. Тому, мабуть, така ейфорія «полегшення» з цим і пов’язана. Хоча це далеко не так, на мою думку. Загроза зберігається, вона буде зберігатись ще досить тривалий час.

Щодо прецедентів реалізації агресії росіянами.

По-перше. Ми повинні розуміти, що такий прецедент вже був у новітній історії. Мова йде про навчання «Кавказ–2008». Тоді, по-моєму, 23 липня навчання були завершені, теж було оголошено про повернення військових частин в пункти постійної дислокації, а вже фактично через 2 тижні, 8 серпня 2008 року, розпочались активні дії російських військ щодо Грузії.

Рокський тунель – це був єдиний вхід в Південну Осетію. Він російськими військами постійно охоронявся. І підрозділи, які забезпечували цю охорону, вони не знімались і після завершення навчань.

По-друге, у свій час, будучи тоді ще начальником штабу 8-го армійського корпусу, в 2009 році, коли ми проводили оперативний збір для офіцерів управління, командирів з’єднань і військових частин корпусу, то детально аналізували ситуацію щодо Грузії. Ми дійшли висновку, що за такі короткі терміни, за які була здійснена передислокація військових частин, особливо десантних частин, 76-ї десантно-штурмової дивізії, наприклад, не могла бути здійснена. Тобто техніка залишалась в районах навчань, наближених до грузинських кордонів. Така ж ситуація виникає зараз поблизу України і на окупованій її частині, у Криму зокрема.

Вважаю, що загроза зберігається. І ця загроза ні сьогодні, ні завтра, ні найближчим часом не зникне. Ми будемо спостерігати циклічність таких загроз. Це був етап демонстрації сили, тиску і шантажу, а наступна фаза ескалації, ймовірно, – буде десь липень, серпень, вересень.

Щодо дислокації озброєння і військової техніки росіян поблизу кордонів України і в Криму.

Техніка 41-ї загальновійськової армії Центрального військового округу залишається в «Погоново», південніше Воронежа, і буде там перебувати до навчань. Це свідчить про те, що Росія будь-коли зможе повернути особовий склад, який може задіяти цю техніку. Це, по-перше. По-друге, ми розуміємо те, що це зроблено для економії коштів і найголовніше для економії часу на переміщення цієї техніки знову ж таки з центральних районів, зі східних районів у західний регіон. Тому ця техніка знаходиться поблизу наших кордонів, вона буде в будь-який час готова до застосування.

Стосовно комплектування особовим складом російських угруповань.

Є певні питання організаційного характеру, наприклад, призов та звільнення особового складу. До речі, кількість призовників на сьогоднішній день, як нам подається в засобах масової інформації Росії, складає приблизно 135 тисяч людей. Це люди, які повинні прийти на заміну тим, хто звільнений, і якщо вони навіть не будуть брати участь в якихось бойових діях, то будуть задіяні хоча б у плані забезпечення діяльності військових частин. Тому, я думаю, цей період зараз їм потрібен для того, щоб осмислити все те, що відбулось.

Чи досягнули росіяни своєї мети, брязкаючи зброєю біля кордонів України?

Вони досягли певної мети, певних цілей. Можливо, не кінцевої мети, яку перед собою ставили, але певної мети досягли. Зараз їм необхідно все це осмислити, проаналізувати, прийняти відповідні рішення та поставити завдання. І будь-коли ця ситуація може загостритись. Однак вважаю, що вона буде загострюватись циклічно. От зараз був період загострення ситуації, період демонстрації своїх спроможностей.

Незважаючи на те, що Росія заявила, що всі ці тренування, навчання проводяться для підвищення обороноздатності держави, ми розуміємо за характером навчань, що відпрацьовувалась наступальна тематика і вони мали наступальний характер. Була демонстрація готовності здійснювати активні дії, здійснювати наступ. І, перш за все, щодо України, тому що всі угруповання створювались якраз на кордонах із Україною.

Сили і засоби російської армії та ймовірні сценарії їх застосування.

Вважаю і я завжди про це наголошував, що загострення й ескалація збройного конфлікту буде там, де він вже у принципі проходить, тобто на території окупованих районів, на лінії фронту, яка існує на сьогоднішній день. Після цього може бути нарощування сил і засобів. Ми розуміємо, що 1-й та 2-й армійські корпуси – це корпуси першого ешелону 8-ї загальновійськової армії. Там ще є такий потужний організм, як 150-а механізована дивізія. Унікальна дивізія за своїм організаційним складом.

Вона має два механізованих полки на новій техніці: на БМП-3 і на БТР-82. І має два танкових полки загальною кількістю близько 250 танків. Це практично танкова дивізія періоду, скажімо так, Радянського Союзу. Тобто дуже потужна дивізія, ми колись її називали «дивізія прориву», яка спроможна нарощувати зусилля і другий ешелон.

А уже потім можуть виникати ситуації, коли будуть відтягнуті сковані боями основні частини Збройних Сил України на південному сході. Тоді можливі заклики керівництва цих квазіутворень до Росії про «геноцид щодо російських громадян» – а вже велика кількість людей отримала паспорти – до «народу Донбасу» і таке інше, щоб ввести «миротворчі частини». Ось тоді якраз і можуть бути ситуації і знов повторюватись та легенда, яка була відпрацьована росіянами в Грузії – введення військ на її територію під виглядом «миротворців».

Ще один цікавий момент – зосередження великої кількості частин і з’єднань повітряно-десантних військ у Криму. Тобто нам демонструють готовність розпочати бойові дії на півдні. Питання зараз звучать про забезпечення водою, блокування Азовського моря повністю, пробиття «сухопутного коридору» тощо. Там є підрозділи двох десантно-штурмових дивізій, які в принципі можуть бути застосовані до виконання таких завдань на невелику глибину, припустим, на території Херсонської, Запорізької областей.

Але ще було масове десантування військовослужбовців 98-ї повітряно-десантної дивізії. Відпрацьовувалось питання десанту комбінованим способом, повітряного і морського, для захоплення узбережжя. Нам демонструють готовність до проведення морської десантної операції. Виникає питання, що таку дивізію як 98-а, застосовувати на невелику глибину, припустимо, для десантування на Херсонщині, немає сенсу, а от десь в районі Одеси чи Миколаєва, через 200-250 кілометрів, отака ситуація можлива.

Але ми повинні розуміти, що для цього повинні бути створені ще певні умови. Будь-який десант виконує своє завдання тоді, коли десантується на тій відстані, яка дозволяє своєчасне його з’єднання з наземним компонентом, наземним угрупованням. Якщо його залишити діяти автономно, то рано чи пізно він буде знищений, тому що проблеми логістики, проблеми ведення бойових дій, поповнення втрат тощо. Будь-який сценарій може мати місце, в тому числі, скажімо, флангові удари для оточення наших військ на території Донецької, Луганської областей і, ймовірно, не лише флангові.

Про навчання «Захід–2021» в Білорусі та його загрози.

Я б звернув увагу на два моменти. По-перше, навчання на території Білорусі – це значитиме, що там будуть присутні російські збройні формування військових частин і з’єднань. А це загроза для України на лінії більше ніж тисячу кілометрів спільного українсько-білоруського кордону. Тобто, в нас, окрім сходу, південного сходу і півдня з’являється ще й північ як загрозливий напрямок.

По-друге, вважаю, що будуть створені певні загрози і для Балтійських країн. Тоді вже акцент уваги буде перенесено, можливо, з півдня України саме на питання можливих загроз і їх реалізації щодо Естонії, Латвії і Литви. Це створює певні «позитивні» передумови, для проведення всіх тих заходів, які були відпрацьовані в ході цієї, як назвав Шойгу, весняної перевірки російської армії.

А це дійсно була перевірка, перевірка замислів, реальності цих замислів, планів, і відповідно до часових показників щодо реалізації цих планів. Я думаю, що вони з цього зроблять певні висновки. Так що загроза збільшується практично на всьому периметрі кордонів України. До російських дій може бути залучена армія Білорусі, не в плані, скажімо так, практичних чи реальних дій щодо України. А стосовно певних безпекових питань прикриття відповідних флангів на заході від військ армій держав НАТО.

Про дії Збройних Сил України, що відбулися на фоні загострення обстановки.

По-перше, в публічній площині я не зустрічав, скажімо, такого висвітлення всіх тих заходів, які проводилися Українською армією. Були певні заяви, що проводяться навчання, було певне переміщення, яке спостерігали, але не всі, тому що в публічній площині це було все обмежено. Можливо, це й правильно. Але ми повинні розуміти одне, що якщо буде ескалація і буде війна, то воює не тільки Українська армія, а воює вся держава загалом. І ми повинні розуміти той ресурсний запас, за різними напрямками, який є в нашої держави.

Те, що ми сподіваємося на допомогу наших партнерів, наших союзників, це дуже добре. Виникає питання – час отримання цієї допомоги, і яка конкретно це буде допомога? Ні в кого повного розуміння на сьогоднішній день, я так думаю, поки що немає. І тоді виникає питання саме готовності держави (її гілок влади і ресурсів) до війни. Адже Українська армія – це інструмент держави, яка дійсно повинна нівелювати ці загрози, протистояти цим загрозам і забезпечити безпеку нашої держави, суверенітет і незалежність так, як написано в Конституції.

Ті заходи, які проводилися, маю на увазі навчання територіальної оборони і призов оперативного резерву – все це потрібно, але повинні проводитись заходи не тільки з військовими керівниками, з військами, з військовослужбовцями, а й з цивільним населенням, і перш за все – з керівниками місцевих органів влади, місцевого самоврядування. У 2018 році в грудні було введено воєнний стан після відомих подій у Керченській протоці. Генеральний штаб тоді підтримав цю ідею, введення воєнного стану, особисто я підтримав для того, щоб побачити реально, на що ж спроможна Україна при реальному введенні воєнного стану і які заходи будуть при цьому відпрацьовуватись.

І ми зрозуміли, що тоді виникли серйозні проблеми в питаннях розуміння завдань цивільної адміністрації, в питаннях оперативного обладнання території, в питаннях організації територіальної оборони, в питаннях, скажімо так, відповідного маневру ресурсами, технікою тощо, у тому числі із залученням усіх цивільних структур. На моє переконання, що саме на ці питання зараз ніхто в державі увагу і не звертає.

Українська армія дійсно виконує свої завдання і тренується. Інше питання – наскільки плани відповідають реаліям? Я думаю, що якихось суттєвих змін у тих планах, які були відпрацьовані у Генеральному штабі ще з 2014 до 2018 років, особливо й немає. Певні, можливо, там є зміни у формі, але за суттю там не повинно бути особливих змін. І в рамках оцього планування ці заходи і проводились. Відпрацьовувались ті питання, які потрібно було відпрацьовувати. В якому масштабі? Зараз не можу оцінити, тому що не маю повної інформації.

Причини «відведення» російських військ від кордонів України.

При плануванні будь-якого бою, операції, завжди враховуються ризики і втрати. І якщо вони прораховані, вони зрозуміли, що вони можуть отримати в позитиві і що в негативі – це теж є стримуючим фактором. Тут є чинник, який на тебе впливає з протилежного боку, мова йде про Україну. Наскільки Україна спроможна протистояти російській агресії і які втрати, які збитки вона може їй нанести?

Друге питання – наскільки Росія втрачає у міжнародних відносинах – ізоляція, проблеми з економікою, які в неї на сьогоднішній день є. Які фактори створення відповідних умов і формування протестних настроїв російського населення? Оці всі чинники, коли їх докупи звести, тоді можливо здійснити повну оцінку майже всіх ризиків для Росії.

Дійсно, зараз багато звучить заяв, що агресія проти України не буде легкою прогулянкою для російської армії. Так, це не буде легкою прогулянкою для російських солдатів. Але це не буде легким завданням і для України. Ми теж повинні все це прорахувати, всі збитки і втрати. Ми спроможні і повинні відстояти свою державу, це, по-перше. І по-друге, ми повинні розуміти, що ніхто, крім нас, України, цього не зробить, це однозначно. А Росія хай сама визначається, що їй вигідно, що не вигідно, ми повинні бути готові захистити себе.

Маю честь!

Рубрика "Гринлайт" наполняется материалами внештатных авторов. Редакция может не разделять мнение автора.

У самурая нет цели, есть только путь. Мы боремся за объективную информацию.
Поддержите? Кнопки под статьей.

''отсканируй
и помоги редакции

Become a Patron!