Чотири питання до командира канадської тренувальної місії про Збройні сили України

У нашій армії є безліч проблем і невирішених питань. Це факт, який визнають у Збройних силах усі — від начальника Генерального штабу до крайнього солдата у строю. Військовослужбовці ЗСУ розв’язують ці проблеми і зміцнюють оборону країни, а простіше кажучи, без пафосу, щоденно «пашуть».

Командира канадської навчально-тренувальної місії запитали про його враження щодо ЗСУ. Задали всього декілька запитань. Його важко звинуватити в необ’єктивності.

До вашої уваги відповіді канадського командира підполковника Кріса Рівза.

Канадська навчально-тренувальна місія UNIFIER.

Україна надзвичайно важлива у структурі європейської безпеки. Водночас існує нерозуміння між зовнішніми спостерігачами та політиками як у Європі, так і решті світу.

Ми тут як друзі України і з нетерпінням чекаємо на продовження нашої співпраці.

Чому Україна бажає, щоб Канада надавала допомогу як на загальнонаціональному рівні, так і в навчанні Збройних сил України? Усі наші військовослужбовці, які перебувають тут (в Україні), — учасники бойових дій. Вони пройшли Балкани, Афганістан, деякі районах Африки, накопичивши великий натівський та міжнародний досвід. Однак ми не претендуємо на те, щоб бути експертами. Єдине, чого хочемо — це допомогти в розробці підходів до проблеми; ми надаємо поради для навчання та ресурси. Усе це разом витворює цікаве (продуктивне) партнерство для збройних сил обох наших країн.

Якщо я задоволений нашими успіхами, то так само захоплююсь і вашими. Подумайте про те, що Україна намагається стримати та відбити російську агресію, водночас реформуючи урядові інститути та підвищуючи спроможність Збройних сил України. Як їй це вдається робити одночасно? Я не знаю, як би це робила Канада, але Україна це робить. Це величезний успіх (досягнення)!

Канада розпочинала свою місію в Україні з одного місця — Яворова, а зараз ми розширилися до побудови мережі довіри зі Збройними силами України до дванадцяти місць, із яких вісім постійних. Насправді ви можете сказати: «Канадо, ми зацікавлені в тому, що ви робите, ви вже збудували мережу довіри та поглибили наші знання, а тепер настав час бути більш інтегрованими з нашими Збройними силами». Це був би справжній успіх, адже моя місія — це розбудова партнерства, надання порад щодо тренувань. Рівень нашої взаємодії неймовірно зріс за останні шість місяців.

Спроможність Збройних сил України розпочинається «нагорі». Якщо ви подивитеся на українських генералів Муженка, Попка, Бокого, — вони візіонери. Вони мають бачення дуже спроможних Збройних сил України, які тренуються за стандартами НАТО й утримують та захищають територію України. Таким чином, ці керівники забезпечують найкраще бачення щодо решти збройних сил. На моєму рівні я співпрацюю з полковниками Олександром Швецем із J-7 (заступник начальника Головного управління підготовки Генерального штабу Збройних сил України), і він є візіонером. Він бачить, які потреби є у вашій системі підготовки на наступні роки.

Українські військовослужбовці — найбільш патріотичні, технічно підготовлені, віддані солдати, яких я бачив упродовж своєї кар’єри. Вони хочуть навчатися, змінюватися, перемогти ворога на сході. Важко уявити кращі умови, за яких я, перебуваючи далеко від своєї родини та країни, можу тут, на українській землі, передати все, що вмію. І це було би безуспішно, якби ви цього не хотіли.

Чи легко працювати з українцями?

Це нелегко — працювати з українцями. Одна з причин — тому що ви маєте здоровий скептицизм щодо інших. Я не можу до кінця зрозуміти причин цього. Можливо, це тому, що, якщо подивитися на історію України, українці переважно змушені були себе захищати самі. Отже, в нас це вимагало певного часу, аби побудувати довірливі стосунки з українськими військовими. Багато солдатів і сержантів, із якими ми щодня працюємо, швидко усвідомили, що Канада відкрита, наша місія — підтримка. Кожний шеврон, який я отримую від українських військовослужбовців, має свою історію, і я привезу все це із собою до Канади. Час, присвячений цій місії, змінив моє життя й залишиться зі мною назавжди.

Чого можна навчатися в українських військових?

По-перше, винахідливість. Це не таємниця, що Збройні сили України не мають достатньо грошей, але мають достатньо ресурсів, тому надважливо спрямувати ці ресурси на забезпечення першочергових потреб. Я спостерігаю такі процеси щодня. Капітани, майори, полковники проявляють винахідливість у забезпеченні ресурсами найнеобхідніших напрямів місії. Це надзвичайно цікаво. Можливо, деякі країни, чи союзники, мають більше ресурсів, ніж вони потребують, але через це наше планування не настільки детальне, як мало б бути. На моєму рівні я бачу, що Збройні сили України зосереджені на місії за наявних обмежених ресурсів і пріоритетного їх розподілу.

По-друге, ваша здатність контролювати інформаційний простір. Це велике відкриття для мене. Вас систематично атакують негативними повідомленнями із протилежного боку, адже ви маєте справу з дуже різнопланово налаштованою аудиторією, яка не має єдиного бачення стосовно майбутнього України, а ви послідовно вибудовуєте й доносите позитивні новини, що одразу ж піддаються критиці.

Я навчився від українських військовослужбовців завжди прямо висловлюватися, мати запасний варіант, швидко його досягати, щоб успішно виконати місію. Я навчився багатьом речам, але ці дві найважливіші.

Ми переконані, що прибули з однієї з найкращих країн світу. Нам дуже пощастило з розташуванням, ресурсами, активною громадянською позицією суспільства, яке вірить у демократію, верховенство закону. Саме це дає змогу нам допомагати іншим каїнам, які перебувають у скрутнішому становищі.

Якою Ви бачите Україну в майбутньому?

Я б хотів бачити Україну, — звідки походить моє коріння, з файного міста Тернополя, — яка є однією із найважливіших країн Європи, успішною. Це надихає мене.

Також це професійне зацікавлення. Я завжди буду добровольцем, якщо ЗС Канади скерують мене до України в майбутньому; це засвідчує мою відданість місії. Прем’єр-міністр Канади зазначив, що ми віддані Україні, і ця ідея сповнює все планування нашої місії. Ми не залишимо Україну до того часу, поки Україна нас сама не попросить.

P.S. За честь мати таку оцінку від підполковника ЗС Канади Кріса Рівза.

Не цінять свої, так хоч бачать успіхи іноземні партнери.

Слава ЗСУ!