Як діаспора допомагає Україні
Цьогоріч найбільшій організації української діаспори — Світовому конгресу українців (СКУ) — виповнилося не багато не мало 50 років! Генеральний секретар Конгресу, він же голова Союзу українських організацій Австралії (СУОА) Стефан Романів люб’язно зголосився відповісти на наші запитання.
— Шановний пане Стефане! Щиро вітаємо Світовий конгрес українців з цією знаменною подією. Розкажіть, будь ласка, про нинішню місію СКУ, як розвивається організація, на яких засадах їй вдається об’єднувати українські громади світу?
— Світовий конгрес українців об’єднує громади у 53 країнах світу. Нещодавно до нас приєдналася нова українська громада в Сінгапурі. Наше завдання — не щоб усі українці світу стали членами СКУ, а щоб ми всі спільно працювали, йшли до визначеної мети.
Всім нашим політикам і громадським діячам, і в діаспорі, і до речі, в Україні, треба чесно себе запитати: хто сьогодні наш найбільший ворог? Якщо це наша, українська, хай і трохи інша організація, то ми маємо дуже велику проблему. Всі сили мають іти на те, щоб поборювати агресора. Але ми повинні бути скоординованими. Хтось скаже: ви всіх все одно не репрезентуєте, то хай кожен має свою думку. Тому якщо навіть у нашій громаді є хтось, хто скаже, що маємо краще віддати Крим, ніж боротися за нього, то нам з цією людиною точно не по дорозі. Тому поборювати інші наші організації, якщо вони мають однакову з нами ціль, недоречно.
Цим, до речі, часто грішать українські політики. Наприклад, вони по черзі їздять до Вашингтона і починають скаржитись одне на одного. Одні кажуть, що президент не такий в Україні, інші, що прем’єр-міністр чи спікер Верховної Ради… Це нонсенс! У країні війна, тож у першу чергу треба боротися з агресором, вирішувати спільні завдання, йти до однієї мети.
— Не можу не запитати про долю українства в Росії…
— У Росії дійсно дуже складна ситуація. Там, де ми можемо юридично допомогти українцям Росії — ми максимально. До речі, ми навіть плануємо незабаром летіти до РФ. Питання, чи нас пустять, адже там Світовий конгрес прирівняний до екстремістських організацій.
— Одне з ключових завдань Конгресу в світі — лобіювати посилення антиросійських санкцій. У цьому напрямку є вагомі здобутки. Зокрема, США почали нещодавно посилювати економічний тиск на Росію. А як щодо урядів інших країн, де живуть українські громади?
— Візьмемо Австралію. Різниця між нами і ЄС та Америкою в тому, що ми не переглядаємо питання санкцій кожні 6 місяців. Австралія внесла санкції на 3 роки, і вони не переглядаються з 2014 року. Так само вони були продовжені і цьогоріч. Але ми пропонуємо інше: щоб Австралія порушувала перед світом питання відключення Росії від системи SWIFT. Це було б дуже потужним інструментом тиску на агресора. Також нам зараз конче важливо, щоб Європа не змінила свою позицію в цьому питанні. Адже питання лише дипломатичних санкцій — це слабка позиція.
— Які дії впроваджує в життя Союз українських організацій Австралії задля налагодження стосунків між двома країнами та задля посилення підтримки України з боку Австралії?
— За останні півроку ми добилися, аби австралійський уряд не закрив Посольство Австралії в Україні, добилися призначення нового посла. За нашою допомоги було відновлено діяльність Австралійсько-української міжпарламентської групи дружби. Зараз налагоджуємо співпрацю з уже Українсько-австралійською міжпарламентською групою Верховної Ради.
Для України зараз актуальне питання реформ, в якому варто врахувати й австралійський досвід. А найважливіша річ — питання санкцій проти Росії, підтримка України у війні з агресором.
Також зараз від СУАО готуємо подання до парламенту Австралії щодо визнання Голодомору геноцидом українського народу.
— Які заходи здійснювали ви спільно зі сформованою ще 2014 року депутатською групою Верховної Ради з міжпарламентських зв’язків між Україною та Австралією?
— Приємно, що маємо таку парламентську групу і в Україні, і тепер в Австралії, не в останню чергу завдяки зусиллям голови Комітету Верховної Ради України із закордонних справ Ганни Гопко. Пам’ятаєте, в СОТ був судовий процес України з Австралією щодо маркування пачок цигарок (участь України у суперечці з Австралією в СОТ щодо упаковки тютюнових виробів – авт.)? Так от, міжпарламентські групи робили дуже багато, щоб провадження припинили. Також група допомагала тиснути на уряд Австралії в питанні посилення антиросійських санкцій. Власне ще в 2013 році, в часи Революції Гідності наші друзі з українського парламенту домагалися від австралійського уряду підтримки для народу України в його протистоянні режиму Януковича. І нарешті, у 2014 році ми та наші українські друзі домоглися того, що австралійський уряд під час Саміту «Великої двадцятки» фактично змусив президента Російської Федерації Володимира Путіна тікати додому.
— А крім дипломатичного і політичного, які напрямки українсько-австралійських відносин розвиваються нині?
— Зараз важливими є економічні напрямки співпраці, а також впровадження програм, які допомагають реформувати різні галузі. Наприклад, Міністерство охорони здоров’я України домовляється з австралійськими колегами, що опікуються програмою «Life line» (Лінія життя — авт.), службою, яка допомагає вийти з «глухого кута» людям, які страждають на депресію, щоб впровадити аналогічну програму в Україні. Програма зможе допомогти всім категоріям осіб, що мають психічні розлади, не лише учасникам АТО.
— Чи відбудеться українсько-австралійський бізнес-форум, який планувалося провести цього року в Києві?
— Цим питанням займалася українсько-австралійська торгова палата, форум було вирішено трохи перенести в часі. Думаю, він все таки відбудеться в 2018 році. Розумієте, нам треба більше попрацювати в Австралії, зав’язати прямі контакти між українськими та австралійськими бізнесменами. Маємо більше працювати, аби переконати австралійській бізнес в інвестиційній привабливості України. Адже нам головне, щоб саме австралійські інвестори приїжджали в Україну і вкладали в неї!
— Що було б цікаво Україні експортувати в Австралію й що було б цікаво імпортувати з Австралії?
— Щодо імпорту урану питання вже є вирішеним. Були намагання розглянути питання імпорту вугілля. Але фахівці підрахували, що імпортувати вугілля з Австралії буде справою нерентабельною. А взагалі я переконаний, що в плані імпорту з Австралії цікавими мають бути не товари, а певні ідеї, досвід, який доречно застосувати в Україні під час тієї ж медичної реформи, антикорупційної реформи і так далі.
Австралії ж у свою чергу буде цікаво залучати українських ІТ-технологів та інших спеціалістів, впроваджувати досвід українських військових, які пройшли війну на Донбасі. До речі, тепер в Австралії перебувають кілька українських вояків, які проходять курси на базі збройних сил Австралії.
Ще як приклад економічної співпраці можна згадати українську фірму «Меркс», що виготовляє меблі, і яка підписала контракт з Австралією.
— Нещодавно запрацювала зона вільної торгівлі між Україною та Канадою. Чи можемо ми побачити в недалекому майбутньому таку ЗВТ з Австралією?
— Якщо досвід ЗВТ між Україною та Канадою виявиться успішним, то я не бачу проблем, чому не можна зробити таку групу з Австралією.
— Ви згадали про військовий аспект у співпраці двох країн. Тож не можу не запитати: якою є сумарна матеріально-технічна допомога з боку української діаспори в Австралії?
— Точну цифру зараз вивести дуже важко. Знаю точно, що наша громада в Австралії сумарно вислала 300 тисяч доларів на допомогу Україні, її воякам. Якщо говорити про австралійський уряд, то він допоміг із наданням одягу для українських військових. Це теж десятки й десятки тисяч у валюті.
Спілкувався Сергій Пархоменко
У самурая нет цели, есть только путь. Мы боремся за объективную информацию.
Поддержите? Кнопки под статьей.