Газова криза-2018: пояснення зрозумілою мовою

В Україні на початку березня виник дефіцит газу. В енергетиці оголошено надзвичайну ситуацію, Міносвіти рекомендує припинити навчання, а «Нафтогаз» закликає користувачів газу зменшити температуру в оселях. Так що сталося, чим це нам загрожує і які наслідки матиме?

Що взагалі сталося? Адже зиму Україна пройшла без жодних труднощів із газом. І тут раптом його не вистачає.

У проблеми три причини. Одна з них об’єктивна, дві інші — штучні, навмисно створені Росією. Об’єктивна причина — це аномальні, як на початок весни, холоди, які тривають уже понад 10 днів. У таких випадках суттєво зростає споживання газу. Зараз воно збільшилося приблизно на 30% — до 200 мільйонів кубометрів на добу.

І що? Адже в січні чи лютому можливі морози сильніші й триваліші. Ми що, ризикували замерзнути?

Жодного ризику не було. Баланс споживання газу в Україні забезпечують три джерела: запаси в підземних сховищах, власне видобування та імпорт. Обсяги кожного джерела разом забезпечують потреби країни в газі за будь-яких сценаріїв.

Так чому зараз виникла проблема?

Вона не виникла — її нам штучно створили. І зробив це російський «Газпром». За 15 хвилин до 1 березня, часу, коли мало розпочатися постачання газу з Росії, монополіст заявив, що відмовляється це робити. І демонстративно повернув надану «Нафтогазом» передоплату.

Чекайте, так нам же говорили, що ми давно не купуємо газ у Росії?

Саме так. Але рішенням Стокгольмського арбітражу Україну зобов’язали відновити закупівлі газу в «Газпрому» у відповідності до чинного контракту. Правда, у значно менших обсягах, ніж вимагала Москва: лише 5 мільярдів кубометрів на рік, із можливістю скорочення до 4 мільярдів. Саме це постачання мало розпочатися з 1 березня.

Уявіть собі, що ввечері ви пішли до магазину купити хліба, впевнені, що магазин відкритий і хліб у ньому є. А продавець із незрозумілих причин зачинив двері і відмовився торгувати. Так, завтра ви підете до іншого магазину і купите хліб там. Але на цей вечір у вас, так би мовити, виник «хлібний дефіцит».

Але і це не єдина проблема, яку створив «Газпром». Протягом усієї зими він навмисно тримав на нижній межі тиск на вході в українську газотранспортну систему. Контрактом передбачені показники в діапазоні 60–65 кгс/см², а фактично було 51–59 кгс/см². А з 1 березня «Газпром» знизив тиск до найнижчого значення цього року — 50,3 кгс/см².

І що це означає?

Те, що «Укртрансгазу» — газотранспортному підрозділу «Нафтогазу» — складніше балансувати обсяги споживання, «перекидаючи» газ у межах трубопровідної системи. Це може призвести до локального падіння тиску і дефіциту газу в споживачів. Або — на що теж розраховував «Газпром» — до несанкціонованого споживання газу, призначеного для транзиту. Європа недоотримала б законтрактовані обсяги, а «Газпром» мав би підстави вкотре звинуватити Київ у тому, що він, за висловом Путіна, «тирить газ».

Говорили, що в нас удосталь газу в підземних сховищах. Так що, нас обманювали?

Станом на 28 лютого в підземних сховищах було 9,985 мільярда кубометрів. Рік тому на цю ж дату було 8 мільярдів кубометрів — на 2 мільярди менше. Для розуміння, ці два додаткові мільярди — це еквівалент споживання за півтора чи два березні. Тобто газу в підземках не просто вистачає — його вистачає із солідним запасом.

Так чому ж тоді не використати цей газ?

Не все так просто. Підземні сховища мають обмеження на потужність підйому газу. Більше того, наприкінці опалювального сезону, коли запаси вичерпуються, падає тиск у підземках, і швидкість відбору газу зменшується. Уявіть собі пляжний м’ячик — якщо він ретельно надутий повітрям, воно виходитиме із клапана швидше, ніж якщо м’ячик наполовину здутий. Нинішні темпи відбору максимальні — 115 мільйонів кубометрів на добу.

А скільки ще не вистачає?

Видобуток власного газу дає 57 мільйонів кубометрів на добу. Решту необхідно покривати за рахунок імпорту, це ще 15–20 мільйонів кубометрів.

Так чому його не купили?

По-перше, тому, що купили — і перерахували гроші — за російський газ, який «Газпром» вирішив не постачати. По-друге, тому, що у Європі теж холодно, і вільних ресурсів мало. А спотові ціни на газ на європейських торговельних майданчиках зараз дуже високі — до 600 доларів за тисячу кубометрів.

Утім, «Нафтогаз» оперативно знайшов продавця. Польська державна компанія PGNiG підписала контракт про постачання 60 млн кубометрів протягом березня. Цього має вистачити на покриття дефіциту.

Але чому «Газпром» пішов на такі дії? Хіба в компанії не розуміють, що це удар по їхній комерційній репутації — так само як і по планах будувати нові газопроводи до ЄС?

Так і є. Але в цьому випадку «Газпром» діє не як комерційна компанія, а як політичний інструмент російської влади. Процитую російського газового експерта Михайла Крутіхіна: «Миллер действует по указанию Путина. А мотивацию Путина я обсуждать не могу. Там давно нет никакой логики и никаких сдерживающих факторов.»

Утім, нескладно здогадатися, що саме розлютило Путіна настільки, що він дав наказ створити Україні максимальні проблеми в газовій сфері. Цього тижня стало відомо, що «Нафтогаз» виграв позов до «Газпрому» у Стокгольмському арбітражі щодо контракту на транзит газу. Суд зобов’язав Росію виплатити 4,63 млрд доларів як компенсацію за менші обсяги поданого для транзиту газу, ніж це було передбачено контрактом. З вирахуванням грошей, які Україна мала віддати за вже отриманий у 2014 році російський газ, «Газпром» залишився винен українській компанії 2,56 млрд доларів. Імовірно, що від такого розвитку подій Путін оскаженів. І дав «Газпрому» команду «фас».

Росія заявила, що не визнає рішення Стокгольмського арбітражу і буде розривати контракти, щодо яких це рішення винесено. Це як?

Це безпрецедентно. В контракті про постачання і транзит газу чітко та недвозначно записано: «Решение Арбитражного института Торговой палаты г. Стокгольма является окончательным, не подлежащим обжалованию и имеющим для Сторон обязательную силу». Ніяких оскаржень чи невиконань не може бути в принципі — це все одно, що ви взяли товар і не розплатилися, бо вам не хочеться платити. І наслідки для Росії будуть дуже серйозні: йдеться про штрафи в мільярди доларів. Механізм стягнення відомий: наприклад, арешт російського майна в інших країнах за рішенням міжнародного суду.

І чим це все завершиться?

Російський газовий шантаж такий же, як і російський бунт: наскільки безжалісний, настільки ж і безглуздий. Конкретно цей триватиме максимум три дні. Два з яких — вихідні, коли споживання газу падає. А вже із 3–4 березня в Україні починається потепління. Жодного драматичного наслідку не буде в принципі. Для нас не буде. А ось для Росії вони можуть бути дуже серйозними. Бо, намагаючись створити проблему нам, вона показала, що може стати значно більшою проблемою для головних покупців свого газу — Європи. А там такі речі помічають і не забувають про них.