Хлопці, робіть щось

Примітка редакції. Зараз у нас вийде короткий текст – але ви зрозумієте, чому. Військові не звикли довго теревенити. Пане Муженко, починайте.

Впродовж двох останніх місяців різноманітні російські і міжнародні воєнні аналітики й експерти (А. Ґольц, П. Фельгенгауер, І. Яковина та ін.) озвучують причини, чинники і варіанти можливих дій російської армії щодо відкритої агресії проти України.

Більшість розкритих ними аспектів агресії з боку Росії були відпрацьовані у Генеральному штабі ЗС України ще у 2017–2018 роках. Вони знайшли своє відображення в документах стратегічного планування. Можливі варіанти відбиття російської агресії у ті часи відпрацьовувалися нашими військами (силами) на навчаннях майже в такому ж ключі і відповідно до існуючих загроз.

Досвід мені підказує те, що водночас кожен із варіантів відкритої агресії росіян може як справдитися, так і жоден із них не буде повністю реалізований насправді.

На мою думку, особливістю теперішньої можливої відкритої російської агресії проти України може бути початок бойових дій без створення угруповань і розгортання відповідних додаткових елементів систем військового управління та ураження. Саме це відпрацьовував Генштаб Збройних Сил Росії в ході навчань «Центр» і «Восток», зокрема.

Може бути безліч «цікавих» варіантів застосування російських військ і сил, відмінних від класичного розуміння воєнного мистецтва. Ще в лютому цього року я попереджав декого з військових посадових осіб вищого керівництва ЗС України про присутні ознаки початку росіянами інформаційно-психологічної операції проти України.

За досвідом скажу, вона триває 1,5-2 місяці як підготовча фаза. Ось зараз уже йде перехід до активної фази – розпочалися реальні рухи росіян з брязканням зброї навколо кордонів України і в Криму. А також наростає агресивна риторика у ЗМІ. Нині триває пропагандистська накачка російського населення і здійснюється моральна підготовка суспільства до війни.

Як всім відомо, 9 травня в Росії буде парад як «вершина мілітариського угару». І... можливо, буде ще одна фаза операції, поєднана із загостренням на лінії зіткнення на Донбасі чи якісь провокації на межі з Кримом. Чи перейдуть вони до реальних дій? Можливо.

Треба також мати на увазі, що тридцять років незалежності України – це дата не тільки для самої України, а й для Володимира Путіна. Чи вигідне святкування такої дати українцями Росії та її керівництву? Відповідь однозначна – ні. Чи патологічно прив’язаний до якихось символічних дат Путін – так!

І ось. На літо цього року кількість варіантів російської агресії може зрости неймовірно. Питання навіть не в росіянах – а в тому, як ми реагуємо і протидіємо? Можна зробити якісь неадекватні обстановці і ситуації дії, і прийняти рішення – та тим самим полегшити росіянам знайти свій «casus belli» у війні проти України.

А з іншого боку, можна провести безліч комплексних заходів прихованого характеру. Ввести ворогів в оману і протидії агресії у політичній, інформаційній, дипломатичній, військовій, економічній сферах тощо.

Звісно, що це довго, доволі нудно й потребує масу стратегічних, аналітичних, інтелектуальних рішень в непередбачуваній динаміці обстановки. Ще й матеріальних, фінансових і матеріальних ресурсів держави та задіяння надлюдських зусиль.

Наприклад, зараз я не зовсім впевнений, кому це потрібно в державі (окрім Збройних Сил України). Партнери із США і НАТО дали чіткий сигнал: хлопці, все це серйозно. Робіть щось.