Князєв. Явка з повинною

Голова Національної поліції України Сергій Князєв у відповідь на запитання DW щодо перспектив декриміналізації статті 309 ККУ заявив, що виступає за «нульову толерантність до зберігання чи вживання наркотиків».

У принципі, це та відповідь, якої добивались учасники #МаршСвободи, коли 27 жовтня приходили під Кабінет Міністрів із запитанням, хто ж в уряді так запопадливо рятує організовану наркозлочинність, блокуючи реалізацію державної стратегії щодо наркотиків? Хто в уряді рік за роком відтягує ухвалення рішень, які дозволили б поліції концентруватись на пріоритетних завданнях? Тепер ми знаємо, хто це. Ця людина насправді очолює Національну поліцію України. Подякуємо Сергію Князеву за його явку з повинною. Тепер надзвичайно логічно з його боку подати у відставку.

Розшифрую, для всіх дорогих українців, кому не дійшло з першого абзацу. Шеф національної поліції щойно публічно зізнався в тому, що він за роки перебування на посаді ніколи не мав наміру слідувати стратегії державної політики щодо наркотиків і, зокрема, визнавати пріоритети, встановлені урядом для правоохоронних органів у сфері боротьби з наркотиками. Бо в Сергія Князєва є власна стратегія, якій він слідує, і це стратегія «нульової толерантності». Якщо хтось не в курсі, то це така стратегія, яка колись рятувала виборчі кампанії Рональда Рейгана та Джорджа Буша (старшого) у США. Якнайсуворіші покарання за вживання наркотичних засобів, казали вони, приведуть до скорочення попиту на наркотики. Якщо набити в’язниці покупцями наркотиків, казали вони, продавати наркотики буде нікому. Наркобізнес просто зачахне, впевнено казав Рейган, а за ним Джордж Буш (старший), хоч уже і не так упевнено.

Чи вартий нагадування факт, що ця химерна доктрина зазнала поразки не лише у США, а й у всіх цивілізованих країнах, які намагалися їй слідувати. Найсвіжіший експеримент у Європі — Польща часів президентства Александра Кваснєвського (2000–2004). За згубні наслідки такої політики екс-президент Польщі знайшов сили публічно вибачитись 2012 року, написавши колонку для New York Times.

«Ми вважали, що, надаючи карній системі повноваження арештовувати, переслідувати та ув’язнювати людей, яких затримали навіть із мікроскопічними кількостями наркотиків, включаючи марихуану, поліпшимо ефективність роботи поліції щодо притягнення до відповідальності осіб, що постачають незаконні наркотики. Крім цього, ми очікували, що перспектива опинитися за ґратами відіб’є в людей бажання вживати незаконні наркотики, і таким чином попит зменшиться. Ми помилялися в обох випадках. Вироки до ув’язнення за зберігання незаконних наркотиків — незалежно від кількостей та мети — не означали ув’язнення наркоторговців. Стримуючим засобом для зловживання наркотиками вони також не виявилися». Екс-президент закликав уряди світу не повторювати його помилок і до нього прислухались.

Єдиним апологетом «нульової толерантності» у сфері наркополітики залишається Російська Федерація, історично цю політику також нав’язують сателітам Росії.

Однак політика «нульової толерантності» вже п’ятий рік поспіль суперечить дорожній карті України. «Правоохоронні органи повинні зосередити зусилля на найбільш загрозливих сегментах наркоринку — наркобізнесі та діяльності організованих дилерів, які стимулюють незаконний обіг наркотиків», — зазначено в державній стратегії України. За її логікою, кримінальне покарання наркозалежних осіб і дрібних дилерів не впливає істотно на зниження рівня споживання наркотиків серед населення.

І ось за логікою людини, що досі очолює Національну поліцію України, пріоритетом боротьби з незаконним обігом наркотики має бути будь-хто, крім причетних до збуту наркотиків. Ось і результати «нульової толерантності» від Сергія Князєва: поки слідство і суди заблоковані малозначними справами «споживачів», кількість покараних за збут наркотиків в Україні пробиває чергове дно.

Випереджаю спроби прес-служб пояснити заяву свого шефа непорозумінням. «Він не це мав на увазі», — казатимуть вони. «Це лише приватна позиція Сергія Князєва», — казатимуть вони. Шановні, Сергій Князєв у нас очолює один із ключових суб’єктів реалізації наркополітики. Тобто державної стратегії щодо наркотиків, яка затверджена і реалізується урядом України.

Проте саме підлеглі Князєва протягом року нищівно торпедують спроби Міністерства охорони здоров’я внести зміни до свого наказу № 188, який установлює малі, великі й особливо великі кількості речовин, які перебувають у незаконному обігу. Іншими словами, визначає зберігання яких кількостей варте кримінального переслідування, а яких — адміністративного. Але схоже, ця діяльність МОЗ у рамках урядової стратегії суперечить «особистій позиції» очільника Національної поліції, в чому Сергій Князєв нарешті публічно зізнався.

Це зізнання означає, що керована Князєвим поліція витрачала і буде витрачати свій ресурс на «боротьбу» із крихтами коноплі в кишенях перехожих. Замість боротьби з організованою наркозлочинністю. Вони готові витрачати кошти платників податків на те, що самі там вважають за потрібне, і срати хотіли на ваші спроби їм нагадати, що Україна — не Росія.

Тому Сергій Князєв просто має піти. А очолити Національну поліцію України має людина, яка розуміє навіщо існує державна стратегія щодо наркотиків, і яка готова цю стратегію сумлінно виконувати в інтересах суспільства.

Тарас Ратушний