Консолідована нація завжди перемагає

Впродовж тижня мені надійшло декілька запитів від журналістів. Вони просили, аби я прокоментував воєнно-політичну обстановку на російсько-українському кордоні і можливі варіанти розвитку подій. Однак для якісного аналізу потрібно мати максимально повну інформацію про розміщення і характер дій російських угруповань.

Різними «воєнними експертами й аналітиками» (або тими, які хочуть ними здаватися) озвучено вдосталь можливих сценаріїв розвитку подій. Нинішні заяви Патрушева про можливі «теракти» в Криму, Пєскова, що Росія «не збирається рухатися до війни» з Україною, їхнього МЗС про закриття на півроку Керченської протоки для проходу іноземних військових суден (кораблів) на фоні провокаційних дій росіян в Азовському морі схожі більше на шантаж і підняття ціни для майбутніх перемовин (торгів).

Водночас нерозумно зважати на бравурні заяви деяких «експертів», що Росія не спроможна воювати, що вона боїться «пролити кров» своїх солдатів. Її армія достатньо сильна і з втратами до певного моменту не буде рахуватись, тому що для кремлівської верхівки така цінність, як людське життя, атрофована.

Не потрібно надіятись на якісь протести в Росії. Для подавлення незгодних у них створений потужний репресивний апарат. Лише політична, дипломатична, інформаційна, соціально-економічна і воєнна поразка Росії з великою кількістю втрат живої сили на нашій землі може гіпотетично активувати опозиційні рухи. І, як наслідок, революційно змінити затхлу систему влади.

Вважаю, що варіант широкомасштабної воєнної агресії вздовж всієї лінії державного кордону (з півночі, сходу, півдня) України малоймовірний тим складом російських угруповань про які відомо. Разом з тим, російська воєнна загроза завжди актуальна. Найбільш ймовірним буде загострення воєнної обстановки на південному сході України і частково на півдні.

Намагання нанести ураження і поразку ЗСУ в цих районах (оточення, взяття в полон і т.п) може створити умови для росіян та їх агентів впливу. Так вони зможуть перейти до дестабілізації ситуації всередині України. Певно, із залученням «п’ятої колони» і корисних ідіотів, які охоче братимуть участь в активних заходах, спланованих спецслужбами ворога. Ці алгоритми ними відпрацьовані ще у 2014-2015 роках.

Відповідно до інтересів Росії за допомогою певних політичних сил і об’єднань можуть штучно створюватись вогнища соціально-політичної напруги і провокації силових зіткнень, створюючи інформаційну картинку для пропагандистів Кремля.

Буде намагання реалізувати «проєкти прямого народовладдя», «референдуми», які викликатимуть лише хаос і утворюватимуть політичну кризу та безвладдя. І як наслідок – ймовірне введення «миротворців-росіян» для захисту «русскоязычных» від «фашиствующих националистов». В результаті чого Україна перейде під тотальний контроль Кремля. Розпочнеться

«Денацифікація» українських громадян – термін, який запущений в обіг психічно хворими глашатаями московської пропаганди. Це і є, на мою думку, головною метою Путіна.

Процес руйнації України як держави буде супроводжуватись демонстраційними діями російських військ, брязканням зброєю вздовж всієї лінії кордону, включно з північною частиною. Саме про це свідчить заява Лукашенко від 2 березня. Про можливість розміщення російських літаків на білоруських аеродромах, підготовкою і проведенням навчань «Запад – 2021».

На всі ці ворожі для України рухи має бути організована адекватна протидія. Вони будуть відтягувати наші війська – потрібно передбачити певні сили, які будуть змушені реагувати на ці загрози. Пік активних дій Росії, ймовірно, може припадати на липень-вересень.

У цій ситуації вищому військово-політичному керівництву України необхідно усвідомити всю серйозність намірів «обитателей кремлевского бункера». Доцільно формувати у суспільстві впевненість у здатності оборони країни адекватними діями влади.

Необхідно провести низку системних заходів зі зміцнення обороноздатності держави, починаючи від навчання керівників ОДА, РДА та голів ОТГ. Пояснити людям, як потрібно діяти під час війни. Навчити основ оперативного обладнання території, підвести до посилення спроможностей армії – створення запасів ОВТ, боєприпасів та інших матеріально-технічних засобів для забезпечення відмобілізування (призову резервістів) та поповнення витрат (втрат).

Необхідно продумати як збільшити фінансування ЗСУ. Провести масштабні навчання органів військового управління, тренування військ (сил). Здійснити перевірку оперативного резерву, готовності транспортної системи до переміщень сил і засобів, навчання підрозділів, частин територіальної оборони, розгортання руху опору. Провести адекватні кадрові призначення офіцерського складу.

А ще доукомплектувати бойові частини як особовим складом, так і ОВТ (зокрема й за рахунок партнерської допомоги). Організувати нарощування й посилення стійкості та живучості системи державного і воєнного управління – зокрема, обов’язково обстежити стан здоров’я вищого військового керівництва. Це щоб раптом хронічні хвороби не звалили деяких військових керівників саме в час активних бойових дій і проведення операцій. Тоді потрібно буде негайно приймати рішення і віддавати накази, що може супроводжуватися втратами особового складу.

Зараз небезпечно робити популістські заяви щодо «розміщення баз НАТО», що хтось з партнерів щось зобов’язаний робити. Чи вимагати «розгортання систем ППО "Patriot"». Рекомендую всім більше вірити у здатність наших Збройних Сил – це єдиний гарант незалежності і суверенітету держави. Варто займатись ними, турбуватись про соціально-правовий захист людей, підтримувати їх авторитет і захищати від руйнації зсередини бойового духу.

Українське суспільство довіряє своїй армії, а політикам треба брати приклад з нього. Ніхто, окрім українців, воювати за Україну не буде. Саме ми повинні захистити свою незалежність за підтримки і сприяння наших міжнародних партнерів і союзників, бути готовими морально і психологічно зупинити відкриту агресію московії.

Єдність українських політичних сил щодо оборони держави і консолідація нації – це фундамент нашої безпеки.