Ловити Рибку в мутній воді

Жила собі дівчинка Настя на прізвисько Рибка. Знімалася голою для Інстаграму, робила епатажні провокаційні акції, брала участь у секс-коучінгу, розводила багатих дядьків на гроші, книжку навіть написала… І все йшло ніби добре, та опинилася Настя в центрі політичного скандалу за участі опозиціонера Олексія Навального, політика Сергія Приходька, бізнесмена Олега Дерипаски. Потім кинула виклик, і не комусь, а самому «царю-батюшці Путіну», була заарештована в Таїланді, а потім ще й отримала політичний притулок у США! І все це відбувається з нею напередодні перевиборів Володимира Володимировича.

Ви вже всі зрозуміли, що це не просто так, що хтось за цими всіма скандалами стоїть і хтось усім цим керує. Але хто? І навіщо?

Перша гіпотеза: Настю завербували представники американських спецслужб аби «виудити» побільше компромату на російських високопосадовців. Можна на підтвердження цієї гіпотези навести обставину отримання політичного притулку Настею і її заяву, що вона має компромат на російських політиків і чинуш, які могли втрутитися у процес виборів президента Америки. Але, як відомо, різного роду «інтердєвочєк» найчастіше використовували радянські, а потім — російські спецслужби. Можна припустити, що «Рибка також була на гачку» у ФСБ, а потім її перевербували американці.

Тоді яка роль Навального, який розкрутив скандал? Він теж агент ЦРУ, виходить? Втім, самі російські експерти називають опозиціонера пов’язаним із людьми з адміністрації президента, дехто вважає, що за його спиною стоїть голова Держдуми В’ячеслав Володін… Так це чи ні, але те, що Навальний спокійно «вєщаєт» і видає в ефір нові розслідування (до речі, не замислювалися, звідки він бере інформацію? Отож!), а не перебуває у місцях «нє столь отдальонних» говорить про те, що у Олексія таки є лобісти у владі…

Якщо так, то в чому (і головне — для кого) вигода роздмухувати скандал кількарічної давнини з «розвагами» Рибки і віце-прем’єра Приходька та топового олігарха Дерипаски? Навряд чи в цій ситуації замовник (а без нього ніяк, і це всі розуміють) мав задачу вдарити особисто по Путіну. Тоді по кому? Очевидно, що по тому, про кого той самий Навальний зробив розслідування під назвою «Он вам нє Дімон!» Тобто, по прем’єр-міністру РФ Дмитру Анатолійовичу Мєдвєдєву.

А якщо не по ньому, якщо роль Навального в цих політичних скандалах — лише збіг («совпадєніє? Да, совпадєніє», як казав «класік»)? Хто тоді об’єкт «рибної атаки»?

Можливо, це очільник МЗС Лавров, адже саме Приходька називають негласним куратором російського дипкорпусу. Скандал з кокаїном у російському посольстві в Аргентині, загадкові смерті російських високопоставлених дипломатів — від Віталія Чуркіна до Сергія Барашкова — непрямо свідчать на користь того, що Лаврова і Приходька хочуть посунути. Не виключено, що інтерес змінити Лаврова пов'язаний із наближенням нового витка санкцій від США, тож російські високопоставлені політики і олігархи просто хочуть поставити на голову російського МЗС адекватнішу фігуру, схильну до компромісів і діалогу.

Цілком ймовірним видається, що представники російських еліт просто шукають спосіб замінити певних осіб на ключових посадах, перебрати їх собі. Це — найімовірніша версія того, хто стоїть за «смаженою Рибкою»… перепрошую, за смаженим скандалом довкола неї.

І якщо російські еліти, олігархи, які є головними донорами режиму, поки готові миритися з черговим президентством Путіна, то вони вже не готові бачити на ключових посадах Мєдвєдєва, Приходька, Лаврова тощо. Скандал напередодні виборів з «інтердєвочкой» — натяк Путіну на те, що Дімона і ко треба замінити.

І в цього «антидімонівського» пулу, якому, очевидно, добре підігрує Навальний, поки є шанси. Президент, який перебуває на межі з крайньою стадією шизофренії вкупі з іншими хворобами, будучи насправді старим і немічним, схоже, готовий буде піти на поступки. За станом здоров’я він скоро не зможе контролювати все і вся, недарма ж він чимдалі рідше виходить на публіку, навіть у розпал президентської кампанії. Ну, вочевидь, і на поступки, принаймні для своїх «гаманців», він готовий піти (якщо Суркова він готовий змінити на Явлінського в переговорному процесі по Донбасу, то і ряд фігур у нинішньому уряді цілком може посунути).

І головне в усій цій історії не те, хто сяде в крісло прем’єра чи міністра закордонних справ, неважливо навіть, завдяки кому (Навальному, Рибці, аргентинському «коксу» тощо), а те, що навіть оточення Путіна відчуває, що стабільності настає край, себто, стабілізєц. І у світлі розгортання нової партії великої геополітичної гри це оточення хоче якщо не «відірватися по максимуму», то принаймні зберегти статус-кво і вийти з гри не з такими вже й «набитими пиками».