Україна і сусіди — територіальні претензії. Частина 3. РФ

Ця хронологія дуже яскраво демонструє закономірність захоплення Криму і Донбасу. Треба було бути зрадником (чи Януковичем), щоб знати про це — але ніяк не протидіяти!

Якщо коротко, історія дипломатичних стосунків з ватостаном така: 1) які кордони, які договори між братами? 2) давайте спільно користуватися… (спільно — значить одноосібно) 3) пішли на..., це наше!

Інших аргументів, ніж сила, ерефія не розуміє. Однак ще раз нагадаю цю «хронологію підписання документів, вартих туалетного паперу», бо українці швидко забувають…

UA-дипломати: «Починаючи з 1992 року, ми щорічно посилали Росії 5-6 нот з пропозиціями розпочати переговори щодо встановлення державних кордонів. Відповіді: «Ми не розуміємо, про що йде мова, що за кордон повинен бути між нашими братніми народами, ми не розуміємо, що таке «делімітація», і взагалі, навіщо нам стовпи на державному кордоні?»

Черномирдін: «Я не дозволю вбити жоден кол на українсько-російському кордоні!»

Почалися конфлікти в Азовському морі: російські рибалки ловлять рибу біля наших берегів і відганяють — від своїх. А за нормами міжнародного права, 62-63% акваторії — України, а 38-40% ерефії.

RU-дипломати про Азов: «Це наше спільне море, наша спільна акваторія, і нічого ділити нам не треба, навіщо взагалі межа в Азовському морі і Керченській протоці?»

Лише в 1998-му міжурядова комісія почала делімітувати кордон. На той час уже нарешті поділили флот (1997 рік, до цього та сама пісня була), росіянам дали базу в Севастополі.

До 2003-го делімітацію закінчили і підписали договір про кордон, в 2004-му його ратифікували парламенти. Начебто великих поступок UA-сторона не зробила, хоча RU багато галасувала через «поділені навпіл села». У 2011-му почалася демаркація, тобто вкопування стовпчиків (то вже формальність, якщо проведена делімітація).

Невизначеними лишились лише Азовське море і Керченська протока: RU вимагала, щоб судноплавний канал був якщо не російський, то спільний, поділений навпіл (бо російські судна платили збір за прохід протокою).

У серпні Путін політав там на вертольоті  з губернатором Краснодарського краю Ткачовим, і за два тижні росіяни почали насипати зі свого берега дамбу, щоб приєднати український острів Тузла. Цей острів лежить посередині протоки, однак судноплавний канал проходить між ним і українським берегом. Якби Тузла стала частиною російської коси, платити за канал було б непотрібно…

До Москви полетіла делегація на чолі з прем’єром Януковичем, де він неформально сказав прем’єру Кас’янову: «…за Тузлу можна і в тузлу отримати». Шоковані такою дипломатичністю :), росіяни дамбу не добудували…

Мабуть, злякалися, що дипломати підготували звернення до США з нагадуванням «будапештського меморандуму». Або ж знали, що ще добудують — на тій дамбі, і на о.Тузла зараз розміщений міст у Крим.

А показовою операцію, що визначила подальший хід подій у регіоні, стало вбивство російськими прикордонниками чотирьох рибалок в Азовському морі в липні 2013-го. Про це майже забули, коли окупували Крим — але, можливо, й окупації не було б, якби ті покидьки одразу сіли в тюрму.

Патрульний корабель протаранив човен рибалок (ФСБ потім доводила, що це наша 5-метрова посудина «навалилася» на борт їх 20-метрового «Мангуста»). Тіла 4-х українців згодом повернули (дружини кажуть — «хотіли приховати кульові поранення»). Вцілілого рибалку О.Федоровича тримали в російському СІЗО, хотіли осудити за «браконьєрство та порушення кордону», але потім відпустили — бо осудити було юридично неможливо!

У відповідності до «Договору про співробітництво у використанні Азовського моря і Керченської протоки», акваторія Азовського моря перебуває у сумісному використанні двох сторін. Тобто прибережних вод тут немає, «всьо вокруг колхозноє, всьо вокруг мойо».

А от російських прикордонників засудити можна за навмисне вбивство: вони таранили маломірне судно, не врятували потерпілих (чи застосовували кулемет — спірне питання, бо експертизи не було, про постріли твердив лише О.Федорович).

Чи була адекватна реакція української влади? Ні! Навіть розслідування не було — начебто, було розслідування ФСБ (!)

Чому? На той час український берег Азовського моря вже чотири роки як належав «донецьким»: вони контролювали рибалок, домовлялися з російськими прикордонниками про викупи в разі затримання тощо. Якщо розслідувати гучну трагедію, вилізли б сотні менших: це ж був не перший наїзд і не перша стрілянина! Спочатку про це знали лише рибалки і члени їх сімей, а з 2010-го російські прикордонники навіть почали викладати відео переслідування в ютуб: «Бойтєсь, какли, ловіть в нашєм морє!»

Думаєте, зараз там ситуація змінилась? Хутін каже, що «РФ буде контролювати Азовське море від берега до берега». Оскільки не чути звідти гучних конфліктів, схоже, нічого не змінилося, або наші рибалки взагалі перестали рибу ловити…

Щоб закрити тему, треба спростити дурниці, що й досі гуляють інтернетом: «що у нас не було кордонів з ерефією, які узгоджені з ООН», «я сам бачив, що кордону не було» тощо.

Агов, громадяни! Демаркація кордону, тобто стовпчики в землі — це лише повторення юридично визначених кордонів на реальній місцевості. Стовпчиків може не бути вкопано з різних причин, але це не несе в собі ніяких правових наслідків для держав, якщо проведена делімітація і є договір про кордон (і ООН кордон ніяк не узгоджує).

Ерефія може вигадати ще тисячі тупих «отмазок», але вже ясно — уникнути відповідальності за злочини проти України і людства їй не вдасться!