Парад непоражения

Владимир Завгородний

Надо мне не в фейсбуке сидеть, дурака валяя, а книжку писать. Постмодернистское фэнтези. Я в процессе, вот увидите, будет смешно.

Но почему-то хочется, глядя на срачи вокруг парада, временно отвлечься на постапокалиптику. Или альтернативную историю.

Или оба два.

Написать, например, учебник Новейшей истории Украины. Только в версии, где мы проиграли.

«Від часу як державу очолив законно обраний президент В.Ф.Янукович, інтервенти та імперіалістські наймити постійно намагались роздмухати в Україні так звані «протестні настрої», задля чого висунули низку безпідставних звинувачень, зокрема в «узурпації влади». Завдяки іноземному фінансуванню та брехливій пропаганді, все більше громадян приєднувались до «оппозиційних кіл», про що, зокрема, 7 лютого 2014 року сказав міністр МВС Захарченко:

«Кілька цифр для прикладу. Тільки за останні два роки в країні зафіксовано 328 тис. масових заходів, в яких загалом взяли участь понад 100 млн осіб. І в багатьох випадках порядок забезпечували саме підрозділи «Беркута» і внутрішні війська».

Потому что историю пишут победители, вы же в курсе, да?

«Наприкінці лютого — на початку березня 2014-го спеціальним загонам російських військових вдалося потрапити на територію Криму з метою запобігання висадки десанту НАТО. Завдяки патріотично налаштованій громадськості в найкоротший термін вдалося мобілізувати мешканців Криму для участі у лавах самооборони, під керівництвом козацьких загонів. Сміливості цих пересічних громадян, що не побоялися встати на захист своєї Батьківщини, що беззбройні блокували автобуси з бандерівськими каратєлями на Чонгарі, мешканці Криму завдячують своїм спокійним життям в ті бурхливі, неспокійні дні.

16 березня 2014-го на території Криму і міста Севастополя пройшов загальнонаціональний референдум про статус півострова, за результатами якого Крим увійшов до складу Російської Федеративної Імперії. Не зважаючи на маніпулятівні спроби США та ЄС поставити результат референдуму під сумнів, історична подія відбулася — Крим повернуся домів!»

Что?

Да, КОНЕЧНО ЖЕ, он был бы написан по-украински.

Я вам и пальцем могу потыкать в наших патриотичных деятелей, кто с радостью этот учебник напишет в таком апокалиптическом сценарии. Вприпрыжку поскачут, только деньги заноси.

Ну, может, Лірник воздержится от того, чтобы писать монографию «Пісенна культура Малоросії від середньовіччя до сьогодення». Даже если предложат звание заслуженного артиста. И дачу, и машину с водителем. Он всё-таки наглухо угашенный, Лирнык-то, и я это говорю с изрядной долей одобрения.

«Невдала чергова спроба замаху на Президента Володимира Путіна цьогораз вилилась у масштабну трагедію: загонами фашистських покидьків було збито громадянський літак, що належав малайзійській компанії; жертвами нелюдів стали 298 людей, серед них 80 дітей. Наразі достеменно відомо, що літак був збитий за наказом ватажка хунти, так званого «Кривавого Пастора» (Олександр Турчинов, нар. 1964 — страч. 2020). Лише тотальна некомпетентність льотчика винищувача врятувала Президента, але водночас призвела до жертв серед безвинних пасажирів малазійського Боїнгу. З особливим цинізмом посіпаки імперіалістів намагались перекласти відповідальність на партизанські загони молодої Донецької республіки».

Вот так было бы. И, наверное, так будет, если мы проиграем.

НО МЫ НЕ ПРОИГРАЛИ.

«Ще не вмерла Україна», как поётся в одной известной песне. (В которую хотя бы заради мультикультурализма где-то всё-таки надо бы добавить «и таки не дождётесь».)

Мы не проиграли.

И вот поэтому у нас будет парад.