Redfish — як російські ЗМІ пливуть проти західної медіа-течії

Минулого тижня німецькі ЗМІ облетіла локальна сенсація. Виявилося, що в самому центрі Берліна тримають свій офіс два нові медіаканали, що мають стосунок до Росії. Розслідування гучно назвали «Посеред Берліна: Російський секретний медіацентр у Європі».

У розслідуванні журналісти сайту T-Online звертають увагу на те, що офіс російської державної компанії Ruptly в Берліні розміщений в одному приміщенні з маловідомими проектами Redfish та Maffick.

Проект Redfish стартував тільки минулого року і займається соціальною журналістикою. Червона рибка (не Настя!) обіцяє плавати проти (мейн)стріму. На радари німецьких ЗМІ «червона рибка» потрапила нещодавно, коли в німецькому Інтернеті гучно обговорювали відео затримання чорношкірого молодика поліцією. Молодик чинив опір затриманню, а поліція незграбно намагалась його скрутити.

Скажу чесно, я теж бачив це відео, і його активно обговорювали в коментарях німецькі ліві та зелені. Ясна річ, такі відеоролики гарно лягають на ґрунт нелюбові до поліціянтів, є гарним доказом поганої влади та наочним прикладом зростаючого расизму в Європі. На сам канал я якось не звернув уваги, бо він здавався черговим проектом «незалежних ЗМІ», які так рясно заполонили західні медіамайданчики останніми роками.

Далі журналісти T-Online розповідають про шефа Redfish — британську журналістку Ліззі Фелан (Lizzie Phelan, вона ж Ліззі Кокер), яка керує на 100% дочірньою фірмою російського державного проекту Ruptly, що належить до контент-імперії Russia Today (RT). Здавалося б, ось вона, сенсація — в самісінькому центрі Берліна сидить ще один канал російської пропаганди. Журналісти опитують обурених місцевих діячів медіацеху, здивованого депутата від «Партії зелених», що колись давав інтерв’ю цьому каналу. Ось вона, сенсація!

Але є одне але

Для німецьких колег просто хотів би нагадати, що Ліззі Фелан до цього працювала на… Russia Today. Якщо полазити по сайту Redfish, то дійсно ніде явно не стоїть, що це «російський» проект. Проте ще в лютому головному редактору Redfish-а довелося відповідати у блозі на серію статей в англомовних ЗМІ, які викрили зв’язок «незалежного» медіа-ресурсу Redfish і російського державного каналу Russia Today.

В англомовних ЗМІ теж ніхто б не помітив маленький новостворений канал, але сайт каналу Vice написав про розповсюдження ролика з елементами конспірології: начебто пожежа у лондонському хмарочосі Grenfell Tower — це змова місцевих ріелторів/влади/масонів/потрібне допишіть, щоб звільнити район від бідних і забудувати все багатою нерухомістю. Ну ви розумієте, так? Vice визнали гарну якість ролика цього «amateur community-produced media».

Згодом The Daily Beast, The Daily Mail та The Times написали про зв’язок авторів конспірологічного ролика з росіянами.

Redfish зрозуміла, що треба якось відповідати, і відповіла їм у блозі у стилі «так, гроші взяли у росіян, але що це доводить?» (тут треба ставити посилання на легендарне «Какіє ваші доказатєльства?»)

«Yes, redfish’s funding comes from Ruptly, a news agency owned by RT. But that’s about all. Neither the Beast, Times or Mail have been able to discredit our editorial independence.»

А потім із використанням whataboutism-методів головний редактор Redfish-a нагадав, хто спонсорує чи створив медіа, які розкрили зв’язки з Москвою — мільярдер Беррі Діллер (The Daily Beast), Руперт Мердок (The Times) та Гарольд Хермсворт (1868-1940, підтримував Гітлера — так, саме так і написали на сторінках Redfish-а). А ще Vice теж належить Мердоку і все в такому дусі.

Maffick & IN THE NOW

Але, окрім великої риби, німецькі журналісти також вийшли на медіафірму Maffick, яку було засновано на початку 2018 року і яку очолила Анісса Науей (Anissa Naouai) — американська журналістка RT America. Вона також відома як ведуча Youtube-каналу IN THE NOW.

Якщо Maffick поки нічим особливим похизуватись не може, то ось IN THE NOW має чим похвалитись. У Youtube канал набирає не так багато переглядів — перші відео проекту взагалі мають до тисячі переглядів і дуже повільно набирають популярності. Там автори дещо переграють з контентом і занадто спрямовуються в політику.

Тим часом сторінка IN THE NOW у Фейсбуці виглядає дуже пристойно: маленькі коротенькі відео, купа роликів зі всього світу та від різних авторів та агенцій, чудовий матеріал для розповсюдження по соціальних мережах. Практично немає політики, іноді дещо змінені акценти, а так море відеопозитиву. Йди та лайкай —так зрештою і роблять. На сьогодні сторінка має 3,3 млн лайків та 3,7 млн абонентів.

І поки ми дивимось черговий цікавий кліп на ФБ, росіяни паралельно починають розвиток проектів Backthen (канал про історію) та Waste-Ed (для захисників довкілля). Був би користувач, а потрібне відео та канал для нього вже хтось виготовить.

Персонал, контент, цензура

Отже, на чому паляться росіяни? Звичайно, можна вербувати провідних західних журналістів, роками вести агентурні ігри, щоб перетягнути на свій бік якогось opinion maker, щоб змінити інформаційну політику якихось ЗМІ. Але це довго, небезпечно і з виконавцями рівня Петрова-Боширова це одразу побачать західні розвідки.

Тому серед численних західних журналістів просто знаходять критичних до влади та безробітних представників ЗМІ, яким дають роботу, яку б вони ніколи в житті не мали у великих західних компаніях — тут і чудова технічна база, і можливість подорожувати та заробляти. Люди, які йдуть свідомо на співпрацю з росіянами, чудово знають, чому вони це роблять, і усвідомлюють свої шанси та свій рівень у суворому капіталістичному світі західних ЗМІ.

Не треба писати для таких людей темники, секретні інструкції про зміст контенту від КДБ. Контент цих людей навіть не треба висилати кудись в московський кабінет на погодження з Москвою. Назвіть це самоцензурою або ідеологічним контентом, але журналісти російських проектів чудово і самі знають, що знімати і як. Вони вже підписали з росіянами свою суспільну угоду і знають, що робити далі.

We started redfish to create a platform for the people who are at the heart of their own stories and to acknowledge that those stories are always part of a big picture which connects us all.

Звісно, умовний Redfish не буде ходити в ушанці з ведмедем, пити горілку та кидатись на всіх з тостами «Na zdorovje!» – Redfish, чи давайте краще напишемо redfish з маленької літери, бо це скоріш медійне явище, ніж конкретний проект. Так от, redfish виглядатиме західним проектом. На ньому будуть прикольні теми, гарні картинки, іноді на ньому навіть буде Росія.

Ви будете його лайкати, бо це буде смішно чи актуально. Іноді там будуть показувати якийсь ролик про Росію, що там теж є нормальні відео, що роблять прикольні люди, які піднімають гарні та важливі теми. Росія ж, начебто, частина нормального світу. Be inspired of Russia without to know that this inspiration was manipulated and was financed by Russians.

І якби не незграбна конспірологія про події у Лондоні та колишня журналістка з Russia Today на чолі компанії, то помітити російський слід «червоної рибки» було б не так просто. Синдром Петрова-Боширова і тут зіграв на руку противникам Росії.

Німецькі ЗМІ взагалі навіть пропустили розслідування своїх британських колег і звернули увагу на цей берлінський медіа-ресурс, коли він почав ставати популярним серед груп ліваків, зелених та антиглобалістів. Виявляється, що я теж переглядав в останні місяці декілька відео з цього каналу: цікавою вийшла серія про лівих активістів із Берліна, які виступають проти побудови в місті центра технологій Google. І це при тому, що я не лівий чи антиглобаліст, а просто писав статтю про Берлін як столицю стартапів. Сам того не знаючи, я став користуватись контентом російських медіа-спецслужб.

Аналіз контенту Redfish і чого вони хочуть

Поглянемо, які теми порушували на каналі Redfish з моменту заснування ресурсу і яку популярність вони отримали (посортовано за датою):

Здавалося б, за рік канал не зробив якоїсь особливої медіа-революції. Найпопулярніше відео набрало менш ніж 400 тисяч переглядів на Youtube. Деякі ролики настільки відірвані від реальності, що навіть повні версії не переглянуло і 10 тисяч. Але проблема тут в іншому. Головний контент цих роликів протисистемний — це розповідь про проблеми бідних людей, про проблеми, пов’язані з капіталістичною системою, та боротьбу проти неї, це легкі версії конспірологічних теорій, бо всі уряди та корпорації так чи інакше брешуть нам.

Минуть роки, а ці відео будуть курсувати Інтернетом як доказ «поганості» тої чи іншої влади або компанії. Бо Google в центрі Берліна знищує дешеве житло для людей заради чергового центра розробки (ясна річ, щоб слідкувати за нами!), нацизм в Іспанії підіймає голову та не дає свободу народу Каталонії, в Голлівуді не все так однозначно, ромів ніхто не любить і приховує це, а Ізраїль співпрацює з угорськими нацистами, до речі, нацисти взагалі повсюди від Греції до Британії. Що вже казати про німців, які поневолювали народи Африки, а зараз торгують зброєю по всьому світу. Ну ви ж зрозуміли, так?

Отже, Redfish не зробить революції в медіапросторі, але буде дуже вдало виступати постачальником ідеологічних патронів для протистояння будь-якій західній системі. І рано чи пізно це дасть свої плоди. За наслідками ідеологічної та інформаційної війни ніхто не потрапляє в рай – ядерних грибків не буде, заспокойтесь.

Комуністичної партії Франції вже давно немає, але її соціалістичні копії й надалі набирають голоси на виборах. Студентсько-громадський рух 1968 року в Німеччині остаточно зробив «лівацтво» невіддільною особливістю більшості сьогоднішніх ЗМІ Німеччини. Саме тому умовній Америці західні інтелектуали ніколи не пробачать В’єтнам, але Росії та Путіну ладні пробачити Україну чи Грузію. Сьогодні ми живемо в інформаційній системі, на яку інформаційно впливав ще СРСР. В ядерного ураження принаймні є період напіврозпаду, а справжній вплив ідеологічної зброї важко оцінити навіть із роками.