Лопатою по безпілотнику

Юрій Руденко

Ніч пада на землю, вкрива територію АТО мороком. У рейди з контролю за дотриманням «Мінських домовленностєй» вирушають бородаті спецназівці, замурзані танкісти прогрівають свого «мішку», піхота вмикає волонтерські тепловізори, виє собака. Темне небо ріжуть лінії трасерів — зенітна артилерія, а також усі охочі «збивають» черговий безпілотник, дарма що на годиннику 22:45 і то над лінією розмежування пролітає МКС, яскраво палаючи в чорному небі.

Із часів винайдення лука і стріл ніщо так кардинально не змінювало характер ведення бойових дій, як літаюча машина. Зазирнути за обрій, побачити зверху лисину ворожого командира, а в ідеалі на ту лисину плюнути, було заповітною мрією первісних воєначальників, а якійсь Олександр Македонський, імовірно, радо б поміняв шмат землі розміром зо три Крима на таку цікаву можливість.

І якщо з дорослою авіацією все більш-менш зрозуміло, то ситуація з безпілотними літальними апаратами, їхніми можливостями і способами боротьби з ними за два роки війни обросла великою кількістю казок і міфів. Коли ми заїхали туди, де несемо бойове чергування, страшних ворожих БПЛА боялися всі, можливо, навіть більше, ніж танкової атаки чи вторгнення бойових триножників із Марса.

Лякає тільки незрозуміле, а ворога треба знати в обличчя — тому довелося розбиратися.

Що таке БПЛА, навіщо треба і що воно може?

Безпілотний літальний апарат — це невеличкий літак або квадрокоптер, який використовується для розвідки і коригування артилерійського вогню. Існують також ударні БПЛА зі зброєю на борту, але їх широко використовують лише США (Predator, Reaper), і поки нашому керівництву вистачає розуму не посваритися зі Штатами, неймовірна крутість цієї техніки нас не хвилює ніяк, бо від того, що ці «пташки» можуть висіти в повітрі по 30 годин, рядовому Грицьку ні холодно, ні жарко.

Ми на фронті маємо справу переважно з розвідниками.

Тобто перше: сам по собі БПЛА вам нічого поганого не зробить — поодинокі випадки БПЛА-носіїв гранат чи «фосфорних бомб» ми розглянемо нижче.

БПЛА бувають різними, як промислового, так і аматорського виробництва, різних аеродинамічних схем, розмірів і кольорів. Цілком імовірне використання однакових (або схожих) БПЛА з обох боків «фронту», й, аби уникнути зайвої паніки та вогню по своїх, із дружніми безпілотчиками треба мати приятельські стосунки і, як мінімум, знати, коли і як вони літають. БПЛА зазвичай — маленька, майже непомітна на тлі неба ціль. Їх можна розділити на 2 групи: апарати, оснащені двигуном внутрішнього згоряння, й «електрички» — з електродвигуном і, відповідно, батареєю.

Апарати із ДВЗ зазвичай мають дуже великі розміри з розмахом крила від 2 до 5 метрів, досить велику дальність дії. Тут, власне, зберігається основний закон авіації: що більше аероплан, то далі він летітиме. Проте наявність такого двигуна грає з апаратом злий жарт: двотактну тарахтілку досить добре чутно, особливо вночі. Власне, звук схожий на роботу бензопилки, і якщо у вашому підрозділі не завелися дровосєкі-полуношніки, то дзижчання над головою свідчить про те, що хтось на вас зверху дивиться, і якщо ви перебуваєте в зоні дії ворожої артилерії, є час подумати про вічне, бажано десь біля бліндажа чи окопу.

Електричні апарати значно тихіші, і вже з висоти 100 метрів украй важко їх почути. Однак, знову ж таки, є і добрі новини. Радіус дії таких машин не надто великий, і діють вони зазвичай в інтересах вороже налаштованих людей на сусідній висотці, а ті, своєю чергою, не мають біля себе важкої артилерії.

Звідси друге: чим гучніший БПЛА, тим більший шлях він подолав до вас, тим серйозніші люди відповідають за його роботу.

Слід розуміти, що в тому і є сила БПЛА, що там нема пілота. Відповідно, тому апарату не страшно летіти в будь-яку дупу, і навіть «в один кінець». А маленькі розміри роблять із нього досить складну мішень, що майже неможливо засікти «дорослими» радарами.

Проте, зважаючи на те, що «по той бік» пульта керування також сидять живі люди, що так само з висоти можуть не побачити те, що їм треба, питання маскування позицій, техніки і всього, що тільки можна, знову постає на повний зріст. Маленький літачок, обладнаний якоюсь GoPro-шкою, будь-які серйозні розвідувальні девайси фізично не підніме — і захований під маскувальною сіткою танк буде не помічений.

Для більш ефективної розвідки апарат ітиме низько, що в деяких випадках може бути для нього згубно — навіть найкривіший автомат Калашнікова здатен влучити в ціль на відстані 200 метрів, а, поставивши колективну сталеву завісу перед ворожим літачком чи квадрокоптером, додавши вогонь із ПКМ, за наявності великої кількості боєприпасів теоретично можна зняти ту штукенцію з неба.

Відверто кажучи, вартість витрачених боєприпасів, скоріш за все, буде більша, ніж вартість апарата, але кого то цікавить у розпалі бою?

Я навмисне не зупиняюся на принципах стрільби по повітряних цілях і ось, власне, чому. Перед тим, як весело шмаляти по повітряній цілі, ту ціль треба виявити. І тут починається найцікавіше: незважаючи на сучасні технології, інтернет в окопах і штани 5.11, ми згадуємо досвід Другої світової, дивимося на небо і слухаємо його.

В ідеалі кожен вартовий, кухар чи аватар у ямі паралельно до виконання своїх основних обов’язків може слухати небо. Усі ті рази, коли моя позиція засікала БПЛА, його лише було чутно, літачок пролітав повз нас. Ми ворога не цікавили, але, піднявши на вуха всіх інших, попереджали тих, до кого летіло те повітряне око. Ну і в підсумку, в своє повітряне око супостат такі отримував.

У випадку боротьби з малорозмірними, маловисотними цілями — пасивне спостереження, де якість спостерігачів заміщається кількістю — дає толкові результати.

Тому третє: слухай небо завжди, це не складно, але іноді життєво необхідно.

Основна проблема в боротьбі з малорозмірними цілями — їх виявлення та ідентифікація.

Отже, чому небо треба саме слухати, а не роздивлятися. Усе банально і просто — власний досвід, такі собі експерименти на собі, показав, що навіть удень шанси почути БПЛА більші, ніж побачити, а ось уночі все стає догори дриґом, і навіть таку корову, як Мі-8, видно реально метрів за 500, комашку ж безпілотника дай бог розгледіти за 100 метрів.

Досить великий безпілотник у променях зенітних прожекторів видно, але, знову ж таки, дуже погано — даються взнаки малі розміри цілі. Хоча приклади збиття БПЛА після підсвічення його тактичними ліхтарями існують.

Тут треба чітко розуміти кілька важливих штук: навіть якщо БПЛА за якимось дурним збігом обставин не вимкнув посадкові вогні (які йому потрібні лише за умов ручного зльоту-посадки), то ці маленькі лампочки будуть помітні десь максимум за тих же 100 метрів, але апарат буде чутно.

Фотографії зі спалахом роблять лише дядьки-фотографи в ательє, і то не завжди, розвідувальний БПЛА ніколи не підсвічує ціль ліхтариком, як мінімум, він не робить цього за допомогою звичайного світла. Сучасні технології дозволяють прикрутити до літачка чи квадрокоптера ПНБ чи тепловізор, але підняти в повітря акумулятор, здатний тягнути серйозний прожектор — справа надскладна. Звідси випливає: якщо в небі щось летить і блимає, навіть якщо вам здається, що ось воно прямо у вас над головою — це 100% супутник. Він далеко, і навіть використовуючи «Злу двостволку» ЗУ-23, ви до супутника не дострелите.

І тому четверте: не стріляй по ліхтарикам у небі.

Є таке російське прислів’я «Голь на видумкі хітра», і немає значення, хто це — підлі колоради-загарбники чи героїчні оборонці рідного краю — безпілотчики з обох боків завжди намагалися прикрутити до своїх іграшкових літальних апаратів якісь вибухові пристрої для ураження цілей на землі. У зв’язку з тим, що точне бомбометання — то все ж таки наука, яку професійні пілоти осягають роками, ефективність кустарно зроблених бомбардувальників украй низька.

Безпілотники типу «літачок», коли зникають із поля зору оператора, часто летять в напівавтоматичному (чи повністю автоматичному) режимі й без візуального контролю з боку оператора не здатні робити «осмислені» пікірування, не мають повітряних гальм і багатьох інших штук, потрібних для бомбометання. Банальні вільнопадаючі авіаційні бомби мають стабілізатори. Прикрутити щось подібне до гранати Ф1 може тільки вкрай намаханий безпілотчик, таких небагато і зазвичай вони розуміють, що краще коригувати вогонь артилерії, ніж корчити із себе мікро-Гастелло, тому цим не займаються апріорі.

З горизонтального польоту можна кинути бомбочку, але куди воно влучить — дуже велике питання. Для цих цілей значно більше підходять квадро- чи октокоптери, але для забезпечення хоча б якоїсь влучності треба досить низько зависати над ціллю, й щоби не було бічного вітру (що на Донбасі взагалі диво).

Ще потрібно, аби аватари-вартові позатикали вуха бананами і взагалі нічого не чули й не дивилися нікуди. Нещодавні епізоди з атаками на склади з «фосфорними» бомбами більш-менш удалися з кількох причин, а саме — ну дуже великого розміру цілі, насичені вибуховими і легкозаймистими речами, плюс відсутність досвіду в охоронців (це обумовлено великою віддаленістю від фронтів). Знову ж таки, невеличкий боєприпас повітряного агресора і своєчасні протипожежні заходи дали змогу запобігти великим проблемам.

Себто ушатать танк чи гармату таким чином можна лише тоді, коли навколо «цілі» в довільному порядку розкидано папір, порох із зарядів, каністри з бензином, ну і, знову ж таки, нічого не замасковано. В інших випадках, навіть якщо ворожий БПЛА кине гранату чи тротилову шашку поруч із вашим окопом (достатньо міцним і надійним, щоб уберегти вас від артобстрілу), ви покажете дулю операторові й продовжите займатися своїми справами.

Відповідно п’яте: маскування основних і створення хибних цілей — запорука боротьби з нічними гостями.

Найкращих результатів у боротьбі з БПЛА дають засоби радіоелектронної протидії, що збивають наведення апарата, глушать канали радіозв’язку, не дозволяючи операторові бачити картинку чи навіть дають можливість здійснювати перехоплення керування і захоплення БПЛА в полон.

Але всі ці дії поза компетенцією рядового напіваватара Грицька. І навіть якщо супротивник вас бачить, навіть якщо його БПЛА для вас недосяжний, висить над головою, як той чорт, і займається коригуванням вогню артилерії, в закопаних по самі вуха бійця чи техніку не так-то просто влучити.

Позиційна війна має свої труднощі, немає простору для маневру, але то є наша земля — її можна і треба рити.

Вдаримо лопатою по безпілотникам!

Ця рубрика є авторським блогом. Думка редакції може не збігатися з думкою автора.