Що відомо про ракету «Нептун»

Випробування крилатої ракети «Нептун» викликало серед людей, які цікавляться військовою тематикою, неабиякий інтерес і безліч запитань. На найпоширеніші з них про нову українську ракету «Український мілітарний портал» дає відповідь у цій статті.

Що таке ракета «Нептун»?

«Нептун» — це крилата протикорабельна ракета. Хоч, за словами голови РНБО О. Турчинова, ракета здатна вражати наземні та морські цілі, головне її призначення — знищення кораблів противника, тому «Нептун» необхідно вважати саме протикорабельною ракетою (ПКР).

Чому ПКР «Нептун» настільки важливий для Збройних сил України?

Українські ВМС не мають жодного корабля, озброєного протикорабельними ракетами (!), лише морально і технічно застарілий малий ракетний катер «Прилуки».

РК проекту 206МР «Прилуки» несе дві протикорабельні ракети П-15М «Терміт». Ці ракети морально застарілі й не становлять суттєвої загрози для противника. А крім того, ракети «Терміт» залишилися в окупованому Криму, і чи є боєкомплект для РК «Прилуки» — не відомо.

Берегові протикорабельні комплекси ВМС України «Рубіж» також залишилися на окупованій території.

Командування ВМС намагалося частково замінити їхній потенціал, створивши берегову артилерійську бригаду (ствольної артилерії) та реактивний артилерійський полк (озброєний РСЗО «Ураган»). Це рішення було зумовлене відсутністю іншої альтернативи. Використання артилерії для ураження кораблів противника — анахронізм, і воно має надзвичайно низьку ефективність.

Берегова артилерія може протидіяти лише десанту противника, який уже висадився на берег. Проте без ураження кораблів, що прикривають висадку десанту, артилерійські частини будуть швидко знищені.

Отже, на сьогодні ВМС України не спроможні протидіяти кораблям противника. Це становить загрозу не тільки наступальної операції Чорноморського флоту РФ із висадкою десанту, а й, наприклад, морської блокади, що може призвести до катастрофічних наслідків для економіки України, оскільки саме через морські порти проходить понад половину товарів, що йдуть на експорт чи імпорт.

Виробництво ПКР «Нептун» дасть можливість озброїти нею перспективні ракетні катери «Лань» та корвети проекту 58258 (створення яких заплановане для ВМС).

І передусім необхідно зосередити зусилля на будуванні берегового протикорабельного комплексу на базі ракети «Нептун». Це займе менше часу порівняно зі створенням ракетних катерів та корветів, і дасть МВС України реальну зброю для захисту від кораблів противника.

ПКР «Нептун» — це копія російської ракети Х-35?

Це твердження частково вірне. Дійсно, ПКР «Нептун» створювали на основі конструкції та технічних рішень радянської (а пізніше російської) протикорабельної ракети Х-35. Таке рішення цілком логічне, оскільки у 1980-ті роки серійне виробництво ракети Х-35 планували розпочати на Харківському авіаційному заводі. На ХАЗ (нині Харківське державне авіаційне підприємство) залишилась технічна документація на створення корпусу цієї ракети.

Українська ракета має певні відмінності від Х-35, а деякі її елементи, наприклад, радіолокаційна головка самонаведення (АРГСН), створюють в Україні з нуля.

У СРСР розробка протикорабельної ракети Х-35 почалася 1983 року, а перші пуски відбулися 1985 року. Зважаючи на те, що СРСР не мав великого досвіду у створенні протикорабельних ракет, завершення проекту ПКР затяглося майже на 20 років (!).

Створення ракети Х-35 завершилося вже у Російській Федерації, де ця ракета була прийнята на озброєння 2003 року під назвою «Уран». Тобто за технічним рівнем це доволі сучасна ракета.

Які відмінності між ПКР «Нептун» та російською ракетою Х-35?

Незважаючи на те, що «Нептун» зовні схожий на Х-35, ці ракети мають значні відмінності.

Аналізуючи зовнішній вигляд, можна побачити, що в «Нептуна» повітрозабірник реактивного двигуна коротший, ніж у Х-35. Це може свідчити про конструктивні або технічні відмінності роботи маршового турбореактивного двигуна.

Також як розгінний двигун українські інженери використали перероблений стартовий двигун зенітної ракети С-200.

Головна відмінність — це, звісно, радіолокаційна головка самонаведення (РГСН). Раніше українські інженери не мали досвіду створення такої ГСН.

Більш детально дослідити відмінності між двома ракетами можна буде пізніше, коли будуть відомі точні ТТХ і конструкція ПКР «Нептун».

Які тактико-технічні характеристики ПКР «Нептун»?

Достовірні тактико-технічні характеристики ракети «Нептун» поки що не відомі, бо ракета ще проходить випробування.

Проте можна припустити, що ТТХ нової ракети будуть приблизно такими, як і в її російського аналога Х-35 «Уран».

Як розповів Олександр Турчинов, планують «розробити комплекси крилатих ракет не тільки наземного, але і також морського та повітряного базування», «Дальність дії наших крилатих ракет та їх бойове спорядження не суперечать підписаним Україною міжнародним угодам для такого виду зброї».

Тобто будуть створювати три варіанти ракети «Нептун»:

• морський (для озброєння ракетних катерів, корветів та інших морських платформ);
• наземний (для створення берегового протикорабельного комплексу);
• повітряний (для озброєння протичовнової та винищувальної авіації).

Згадка про міжнародні угоди свідчить про обмеження дальності пуску ракети до 280 км.

Чи зможе Україна самостійно створити ПКР «Нептун»?

Дуже важливе питання. Технічно розвинуті країни, для того щоб створити протикорабельні ракети і довести їх до надійної роботи, витрачають 10–20 років. Як приклад можна згадати потужний ОПК СРСР, що створював Х-35 майже два десятиліття.

Крім того, варто зазначити, що Україна ніколи не створювала протикорабельних ракет, а за часів Радянського Союзу не мала жодного профільного конструкторського бюро, займаючись лише виготовленням складових ПКР.

Це звучить песимістично, проте, з іншого боку, ОПК України має серйозні наукові та технічні напрацювання, що дають змогу успішно завершити створення ракети «Нептун»:

1. Наявність технічної документації на корпус ракети. Серійне виробництво Х-35 планували розпочати на Харківському авіаційному заводі. Там залишилася документація на виготовлення корпусу ракети. І саме там, на ХДАП (ХАЗ), ще до 2013 року зібрали декілька дослідних макетів ПКР «Нептун».

2. Роботи зі створення ПКР «Нептун» розпочалися ще 2010-го, тобто тривають уже 8 років. За цей час було накопичено значний технічний досвід і проведено безліч досліджень. Пуски ракети, що відбулися 30 січня 2018 року, були не першими. «Кидкові» пуски відбулися ще 2013 року (!).

3. Доступність технологій. Маючи ринкову економіку, Україні значно легше отримати технології на окремі складові складних виробів. Технології в цілому стали доступніші у світі. Як приклад можна навести заміну російських комплектуючих у лазерній головці самонаведення керованого артилерійського снаряда «Квітник» (українського виробництва). Замінивши російські комплектуючі на західні аналоги, вдалося значно зменшити за розміром лазерну ГСН і підвищити окремі її технічні показники.

Про це писав військовий експерт Сергій Згурець.

4. Вдалий досвід створення радіолокаційних головок самонаведення для (РГСН) для ЗРК. Складне технічне завдання розробки головки самонаведення для ПКР «Нептун» може бути вирішене шляхом використання досвіду української фірми «Радіонікс», що створила РГСН для модернізації ЗРС С-125.

5. Наявність важкого шасі для будування берегового ракетного комплексу.

6. Наявність радіолокаційної станції виявлення та цілевказання «Мінерал-МЕ». Цю станцію можна серійно виготовляти в Україні та використовувати на морських і берегових платформах.

7. Наявність двигуна МС400, що серійно виготовляється підприємством «МоторСіч». Він використовується в ракеті «Нептун» як маршовий двигун.

8. Наявність зразка інерційної системи управління ракети ОТРК «Грім-2», яку можна адаптувати для ракети «Нептун».

9. Наявність зразка ракети Х-35. 2002 року Російська Федерація поставила КБ «Луч» еталонний зразок «виробу 78» — саме так ракету Х-35 названо в технічній документації.

Які технічні труднощі виникають під час створення ракети «Нептун»?

Окремі елементи ПКР і протикорабельного комплексу в цілому вже існують, і навіть випускаються серійно — це, наприклад, маршовий реактивний двигун МС400, радіолокаційна станція виявлення та цілевказання «Мінерал-МЕ», інерціальна система управління і т.п.

Головним технічним завданням залишається створення радіолокаційної головки самонаведення (РГСН).

Саме створення надійної РГСН гальмувало розробку радянської ракети Х-35.

Виготовленням РГНС для ПКР «Нептун» займається фірма «Радіонікс». Вона має успішний досвід виробництва радіолокаційних головок самонаведення для зенітних ракетних комплексів.

Для модернізації ЗРК С-125 «Радіонікс» розробив та успішно випробував напівактивну та активну головки самонаведення. Ці РГСН також можуть бути використані для створення нових зенітних-ракетних комплексів.

Аналізуючи фото пусків ПКР «Нептун», можна побачити транспортно-пусковий контейнер (ТПК), із якого запускалась ракета.

Цей ТПК має діаметр майже такий самий, як і ТПК ЗРК С-300. Наприклад, ТПК ПКР Х-35 «Уран» — значно менших розмірів.

Якщо для берегових (рухомих) протикорабельних комплексів розміри ТПК не мають такого важливого значення, то для озброєння морських платформ якраз оптимальні якомога менші розміри ракети (і відповідно ТПК).

Великий діаметр ТПК скорочує кількість варіантів установки ПКР на ракетні катери малої тоннажності, що погіршує їх компонування. А використання ТПК великого діаметра для перспективного корвета «Володимир Великий» проекту 58250 може призвести по необхідності перепланування проекту, оскільки спочатку на корвет мали намір установити ПКР типу «Екзосет», що має менші розміри.

Якщо для морських платформ розміри ТПК не будуть змінені, це може призвести до зменшення кількості ракет у пусковій установці. Наприклад, можна буде розмістити тільки 4 ракети «Нептун» замість 8-ми, як передбачалось в аванпроекті корвета.

Це значно знижує бойовий потенціал корабля.

Чи здатна Україна створити протикорабельний комплекс на базі ракети «Нептун»?

Говорячи про ПКР «Нептун», варто зазначити, що сама ракета не є протикорабельним комплексом.

Протикорабельний комплекс складається: з ракети, носія (корабель, літальний апарат, наземна пускова установка) та станції цілевказання.

На російських форумах популярним стає твердження, що буцімто Україна самостійно не зможе створити протикорабельний комплекс. Навіть якщо і вдасться довести ПКР «Нептун» до надійної роботи, то Україні знадобиться ще дуже багато часу і ресурсів для створення станції цілевказання.

Насправді це не так! Україна вже має радіолокаційний комплекс виявлення та цілевказання «Мінерал-МЕ», а також його модернізований варіант «Мінерал-МЕБ».

2016 року, під час робочого візиту секретаря РНБО О. Турчинова на київський завод «Радіовимірювач», були показані фото корабельного радіолокаційного комплексу «Мінерал-МЕ».Радіолокаційний комплекс «Мінерал-МЕ» (експортна назва «Морена») розроблений київським НДІ «Квант-Радіолокація». Цей інститут спеціалізується на виготовленні морських радіолокаційних систем.

Це означає, що Україна, маючи змогу серійно випускати радіолокаційний комплекс «Мінерал-МЕ», може використати його для створення берегового протикорабельного комплексу.

 мережі також можна знайти модернізований варіант «Мінералу» — «Мінерал-МЕБ».

Комплекс «Мінерал-МЕ» активно пропонується на експорт українськими компаніями-спецекспортерами.

Також є відео про візит О. Турчинова на цей завод, де в кадр потрапило зображення невідомого рухомого радіолокаційного комплексу.

Можна побачити, що він виконаний у двох варіантах: на одному колісному шасі та на двох шасі автомобіля «КрАЗ».

Цей «невідомий комплекс» візуально дуже схожий на російський аналог «Моноліт-Б». Виходячи з цього, можна припустити, що в кадр потрапив проект радіолокаційного комплексу для берегового протикорабельного комплексу.

Створення «Мінерал» почалося ще за радянських часів. Пізніше виготовлення комплексу «Мінерал-МЕ» було освоєно і в Росії — Калузьким заводом «Тайфун».

Зараз комплекс «Мінерал-МЕ» виробляють в обох країнах, і кожен варіант удосконалений по-своєму.

У Росії «Мінерал-МЕ» встановлюють на більшості бойових кораблів, оснащених ПКР із РГСН, а також використовують у береговому протикорабельному комплексі «Бал».

Російський береговий ПКРК «Бал» становить собою протикорабельну ракету Х-35 на мобільній пусковій установці.

Для розвідки і цілевказання надводних цілей у комплексі «Бал» використовується станція «Моноліт-Б».

«Моноліт-Б» становить собою наземний (рухомий) варіант корабельного радіолокаційного комплексу «Мінерал-МЕ».

Отже, для створення берегового протикорабельного ракетного комплексу (БПКРК) в Україні є всі три компоненти:
1) носій (важке колісне шасі, корвет, що будується);
2) станції цілевказання («Мінерал-МЕБ»);
3) протикорабельна ракета «Нептун» (створення якої планують завершити в найближчі 2 роки).

Висновок

Підсумовуючи сказане, слід зазначити, що українські інженери та виробники, незважаючи на відсутність досвіду в цьому напрямі, провели колосальну роботу зі створення вітчизняної протикорабельної ракети.

Завершивши проект ПКР «Нептун», вони зможуть виготовити протикорабельний ракетний комплекс для наземних, повітряних і морських носіїв.

Це дасть можливість реально захистити морські рубежі нашої країни!

*У статті були використані матеріали й інформація агентства «Дефенс Експрес», «Воєнно-історичного форуму Military Ukraine» та сайта «Оружие Отечества».