Тероризм і пропаганда у ЗМІ

Володимир Кирилов

Сьогодні для Європейського Союзу і для Сполучених Штатів Америки від Росії виходить загроза, яку поки що ніхто не наважився вірно кваліфікувати, після чого почати пошук рішення дуже великої проблеми та ліквідації цієї загрози. Те, що робить Російська Федерація в інформаційному просторі за кордоном, — це ніяка не пропаганда, це справжнісінький інформаційний тероризм та інформаційна диверсія. Пропаганда — це просування та відстоювання якихось ідеологій або ідей, які можуть бути як політичними, так і неполітичними. Інформаційний тероризм — це навмисне перекручування фактів і фальсифікація реальних подій. Для прикладу, Сполучені Штати можуть пропагувати американський стиль життя, а Іспанія — кращі кліматичні умови для відпочинку. Це нормально і ні в кого не викликає протесту, хоча з такою пропагандою також можна посперечатися. Однак коли Росія у своїх ЗМІ на весь світ заявляє про те, що українські військові розіп’яли російське немовля, хоча насправді це справжня підробка, в якій не вказано ні місце події, ні свідки, ні час, це не що інше як інформаційний тероризм. Така інформаційна диверсія має лише одну мету — викликати ненависть до народу України як всередині Росії, так і в усьому світі. Цю поставлену дію можна і потрібно кваліфікувати як інформаційний тероризм з усіма подальшими наслідками для злочинців.

 «Чім жахливіша брехня, тим легше в неї вірять», — сказав якось міністр пропаганди Третього Рейху Йозеф Геббельс. Влітку 2016 року російські ЗМІ розповсюдили фальшивку про зґвалтовану російську дівчинку Лізу в Берліні (Німеччина). Правоохоронні органи Німеччини під час розслідування встановили, що ніякого зґвалтування не було, і це вигадка російських журналістів із метою посіяти недовіру до Німеччини або навіть ненависть до німецького народу. У результаті російського журналіста, який вигадав цю новину і пустив в ефір, було випроваджено з країни, а ТБ-канал оштрафовано, однак фальшивка дала свої плоди і багато хто в неї повірив, оскільки потрібного спростування в російських ЗМІ не було. Подібна провокація свого часу відбулася в Литві, де невстановлене джерело (ймовірно російського походження) дало в мережу недостовірну інформацію про нібито зґвалтовану військовими НАТО дівчину в місті Іонава. Слідство не знайшло ніяких фактів, які могли б підтвердити цей злочин, — ні дівчини, ні військових НАТО в цьому містечку, а саме джерело інформації зникло з мережі. Ця дія також мала на меті дискредитувати присутність військових НАТО у країнах Балтії.

З пропагандою можна боротися контрпропагандою або навіть сперечатися, якщо в опонентів присутні вагомі аргументи і правдиві джерела інформації. З інформаційним тероризмом сперечатися безглуздо, його треба забороняти і переслідувати за законом. Якщо російський телеканал Russia Today, для прикладу, дозволить собі дати в ефір те, що підпадає під категорію інформаційного тероризму, його слід заборонити для мовлення по всім кабельних мережах і супутникових каналах. Таке обмеження має діяти для всіх без винятку російських ЗМІ, які ведуть мовлення за межами Росії, якщо їх викриють в інформаційній диверсії. Супутникові ТБ-компанії і кабельні мережі, які транслюють заборонені російські ТБ-канали, залучені до організації і реалізації інформаційного тероризму, мають нести покарання у своїй державі відповідно до норм закону.

Можна провести абсолютно очевидну паралель між реальною терористичною організацією, такою як ІДІЛ, і телеканалом, який займається інформаційним тероризмом. Побачивши і почувши на екрані телевізора неправдиву інформацію про розп’яту дитину, або про зґвалтовану дівчинку, або про якийсь інший подібний злочин, якого не було взагалі, хтось може взяти до рук зброю під впливом власних емоцій і піти вбивати ні в чому не винних людей або захисників іншої держави.

Інформаційний тероризм має переслідуватися за законом нарівні з тероризмом звичайним. Спотворюючи факти і фальсифікуючи події, інформаційні терористи впливають на свідомість людей у значно більших масштабах, ніж вибух тротилової бомби, і це призводить до значно трагічніших наслідків. Росія і Кремль підтримують не лише інформаційний тероризм, а й тероризм звичайний. Так, у лютому 2017 року в самопроголошену республіку ДНР приїхав графоман, який видає себе за письменника, Захар Прилєпін. Перед телекамерами він сказав: «Для перемоги над Україною ми повинні знищувати українських дітей». Незабаром після цього Прилєпін отримав від Кремля мільйон рублів як премію за внесок у російську літературу. Це очевидний факт прямого схвалення Кремлем тероризму на сході України.

З інформаційним тероризмом потрібно боротися вже сьогодні, а не очікувати, коли хвиля реального тероризму, породжена інформаційним тероризмом і заохочувана Кремлем, захлесне Західну Європу і Північну Америку. На сьогодні ще немає законів, які можуть кваліфікувати цей злочин і визначати міру покарання. У Російській Федерації вже давно діють закони, що переслідують «екстремізм», хоча насправді ці закони спрямовані на боротьбу з інакодумцями. Західні законодавці чомусь вважають, що інформаційний тероризм Росії — це «безневинне явище». Скільки їм потрібно часу для розуміння всієї гостроти наявної небезпечної ситуації?