Відпочинок у ЗСУ: Все ще трішечки проблема

У нашій армії, яка воює, ще багато проблем і протиріч. Однак цінним завжди є те, як швидко їх усувають і хто цим процесом керує. Розглянемо конкретну проблему – відпочинок військових.

Цивільні люди навіть не задумуються над тим, що під час виконання військовослужбовцями бойових завдань (колись в АТО, а зараз в операції ОС), службових і навчально-бойових завдань на полігонах – ніяких повноцінних вихідних днів немає (від слова «зовсім»). Поняття «робочий» або «вихідний» день як таке стерто. Є щоденна повсякденна рутина.

Надмірні моральні, фізичні та психологічні навантаження мають свою межу, яка називається, наприклад, в Армії оборони Ізраїлю «психологічною пружністю». А царський генерал (до речі, українського походження) Михайло Драгомиров називав іще у ХІХ ст. це явище «моральною пружністю військ».

Коли будь-яка людина позбавлена елементарної потреби в повноцінному сні, відпочинку, вихідних днях, а тим паче, перебуваючи в бойових (руйнівних для життя) умовах або умовах полігонного дискомфорту, її моральна або психологічна «пружність» невпинно слабшає.

Одна із проблем, яку розв’язує командування Збройних сил – це вироблення механізму нарахування та надання військовослужбовцям часу для відпочинку за виконання бойових і службових завдань у вихідні (святкові, неробочі) дні.

У Законі України, а саме у ст. 203 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, зазначено: «Офіцерам, військовослужбовцям військової служби за контрактом, які виконували службові обов’язки у вихідні, святкові та неробочі дні, відповідний час для відпочинку надається командиром (начальником), як правило, протягом наступного тижня».

Статутом неможливо регламентувати всі аспекти діяльності військовослужбовців і відпочинку. Зокрема, є проблемне питання: яким чином командиру (начальнику) надати час для відпочинку військовослужбовцю в зоні виконання бойових завдань? Коли він їх виконує, наприклад, понад 6 місяців, то накопичується до 30 вихідних днів (рахував тільки неділі), плюс додати святкові й неробочі дні.

А коли у 2015–2016 роках перебували у відрядженні в АТО по 12 місяців і більше? Як командиру компенсувати це накопичення десятків додаткових днів відпочинку, не враховуючи час для чергових відпусток?

Звісно, що із-за постійної нестачі людей командир підрозділу дуже рідко надає дні для відпочинку, коли можна виїхати в найближче місто, щоб розслабитися. Таким чином, набирається за днями ще одна додаткова повноцінна відпустка.

Тому словосполучення про надання командирами часу для відпочинку «як правило, протягом наступного тижня» за Законом України не працює в бойових умовах у так званий особливий період. Але ключове слово «як правило» дає змогу командиру законно вирішити щодо надання підлеглим днів відпочинку в будь-який визначений ним час.

Крім того, у командира є ще один нормативний документ, аби ухвалювати законні рішення стосовно надання днів відпочинку своїм підлеглим за час виконання службових обов’язків у відрядженні, зокрема, в зоні операції ОС або під час відновлення боєздатності на полігонах. Це Інструкція про організацію у ЗСУ соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та членів їхніх сімей, працівників ЗСУ (наказ №27 МОУ від 19.01.2016 р.).

У цій Інструкції пунктом 3 передбачено, що на військові частини покладається, зокрема, таке завдання: «забезпечення дотримання соціальної справедливості при розподілі службового навантаження та необхідного часу для відпочинку військовослужбовців, працівників, визначення та підтримання порядку надання часу (іншого дня) для відпочинку за невикористані вихідні, святкові та неробочі дні».

Однак такі поняття, як «службові обов’язки» та «відрядження», також потребують для командира чіткого розуміння й однозначного тлумачення. Наприклад, просте запитання: чи варто командиру враховувати ті вихідні дні, коли солдат був на гауптвахті, перебуваючи в зоні операції ОС? Він виконував під час цього службові обов’язки? Чи щоденне перебування «на губі» для нього – це святкові дні?

У зв’язку з цим потребують внесення зміни в Інструкцію про відрядження військовослужбовців ЗСУ (наказ №105 МОУ від 20.02.2017 р.), щоб у командирів (начальників) склалося чітке розуміння, як обліковувати і надавати час для відпочинку під час виконання особовим складом службових обов’язків у вихідні (святкові, неробочі) дні під час перебування у відрядженні.

Ще один цікавий аспект. Хто в підрозділі, наприклад, у батальйоні, повинен вести облік виконання обов’язків особовим складом у святкові, вихідні та неробочі дні? Яка посадова особа?

Якщо командир роти, то це на один паперовий документ збільшення документообігу – і знову ми будемо волати про паперову армію. Тому що в документації з’являється певний «Журнал обліку виконання службових обов’язків особового складу у святкові, вихідні і неробочі дні». Навіть якщо він буде оформлений в електронному форматі, його треба все одно заповнювати («для прокурора»). Але коли в підрозділі немає жодного обліку, тоді можуть бути зловживання, ігнорування і ху#забивання на законні потреби військовослужбовців із боку командирів і начальників.

Позитивний і негативний досвіди реалізації означених вище положень Статуту внутрішньої служби та чинних наказів набуто в окремих бригадах ОК «Північ» і «Захід». Командири, не чекаючи вказівок зверху, розробили свій порядок забезпечення днями відпочинку своїх підлеглих. Не обійшлося без херні на місцях, коли особовий склад зникав на додатковий місяць із поля зору командира. І це граничило з підривом бойової готовності підрозділів. Проте це було не правило, а виняток. Толкові командири дробили обліковані дні служби у вихідні й свята в зоні виконання завдань на декілька «траншів» (по 10–15 діб) і надавали дні відпочинку своїм людям.

Тим самим було знято соціальну і психологічну напругу. І «психологічна пружність» підтримувалася та відновлювалася в особового складу на достатньому рівні для виконання поставлених завдань – як навчальних, так і бойових.

Однак є військові частини, в яких особовий склад про цей наказ (2016 року !!!!) ще і не чув. Це проблема ГШ чи тих органів управління і їхніх керівників, які валять роками виконання завдань, що визначені в наказах і розпорядженнях? У цих посадових осіб є звання і прізвища.

Інформуйте своїх людей і визначайте порядок реалізації вимог. У цьому процесі виникає авторитет і довіра особового складу до командування та командирів. Там, де начальники цього не роблять, і комплектування в постійній задниці.

Щоб уточнити, конкретизувати та зняти суперечності, до кінця вересня цього року в ГШ будуть внесені зміни у відповідні накази, які регламентують надання часу для відпочинку особового складу під час виконання ним службових обов’язків у вихідні (святкові, неробочі дні) та у відрядженні.

На мою пошту [email protected] надіслали скрін розпорядження НГШ, де його рукою відповідним начальникам дописано таке:

«Ініціювати зміни до Закону про соц. і правовий захист в/сл. – надання додаткової відпустки (уч. б/дій, в/сл., які переб.(увають) в зоні викон.(ання) б/завдань – 15 діб в особливий період)».

«До внесення змін до Закону вкл. у відп.(овідний) наказ – норму 15 діб – 1 раз за 6-ть місяців перебування в р-ні викон. завд.(ань) і за кожний наступний місяць 3 доби, які додавати до черг. відп.(устки) (або за бажанням в/сл. як окрему)».

Висновок: у ЗСУ окремі найвищі чини бачать проблемні питання, що стосуються надання відпочинку і нормальних умов життєдіяльності. Проте не виключено те, що дятли і мудаки-совкодочери на посадах начальників нижчої ланки позитивні рішення вищого командування перетворюють на дупу.