Як cформувалась «Січ»: інтерв'ю бійця «Карпатської Січі» та 93-ї бригади

Примітка редакції. Як добровольці-націоналісти вливалися у ЗСУ? Як змінилася ситуація у війську порівняно з початком війни? Постійний автор надіслав нам інтерв'ю молодшого сержанта 93-ї окремої механізованої бригади, добровольця «Карпатської Січі» Андрія Цибульського, де той відповідає на ці та інші питання.

Як гадаєте, наскільки відрізняється підготовка та забезпечення особового складу порівняно з 2014 роком та яка частка забезпечення припадає на поміч від волонтерів сьогодні?

2014 року я займався волонтерством. Тоді левова частка всього, що мали бійці, надходила або від волонтерів, або від родичів. Зараз забезпечення значно поліпшилось. Звісно, без волонтерів теж не обходиться практично ніхто. На початку підготовки практично не було, тепер кожен проходить базовий курс навчання відповідно до майбутньої спеціальності.

Які враження від противника? Як оцінюєте його вміння і забезпечення?

Недооцінювати не можу, але переконаний, що професійний рівень української армії вищий. Зброя і техніка практично ті самі, але в нас триває реформування армії. Тому сподіваюсь, що скоро ми будемо попереду. І в нас, на мою думку, більше тепловізорів та приладів нічного бачення.

Як оцінюєте підготовку у Вашому підрозділі? Які позитивні зміни, починаючи з 2014-го, можете відзначити?

Коли були добровольцями, значний внесок у підготовку зробили бійці, які до цього пройшли кількамісячний курс підготовки у батальйоні спецпризначення МВС «Січ». Саме вони дали нам основи тактики, медицини, навчили поводитися зі зброєю. Далі, після виводу бригади з Донецької області, на полігони відбувались навчання саме там. Найбільше, на мою думку, дали для підготовки навчання на Яворівському полігоні з іноземними інструкторами. Порівняно з 2014 роком зросли професійні навички кожного солдата.

Чи Ви проходили навчання з іноземними інструкторами?

Так, мій батальйон протягом двох місяців тренувався з американцями, канадцями, литовцями та поляками. Це був дуже корисний досвід як у плані здобуття нових навичок, так і у спілкуванні з представниками інших армії, можливості особисто порівняти їх з українськими бійцями.

Як проходив процес влиття в 93-ю окрему механізовану бригаду?

2015 року почалось влиття всіх добровольчих підрозділів у склад НГУ або ж ЗСУ. Оскільки «Карпатська Січ» перебувала на позиціях у Пісках та мали контакти з 93-ю ОМБр, то саме туди і влився підрозділ. Влиття відбувалося орієнтовно по 30 осіб, які погоджувались ввійти у Збройні сили. Спочатку більшість ішла по мобілізації, а пізніше всі новобранці вже підписували контракт (оскільки набору з мобілізації вже не було).

Наскільки страшно перебувати під обстрілом? Наскільки складно з нервами і відчуттям постійної небезпеки?

Гадаю, головне – пережити перший раз. Страшно вперше їхати на позицію, навіть якщо вона в тилу, страшно вперше самому чергувати вночі. Саме коли стріляють – більше виробляється адреналіну. За себе можу сказати, що з нервами все ок. Щоправда, я не брав участі в активних боях і не був під сильними обстрілами. Окремі найбільш складні моменти відклались у голові, але посттравматичного синдрому чи нічних жахів у мене нема.

Який Ваш психологічний стан після війни? Який бій запам'ятався найбільше?

Усе добре зі станом. Багато досвіду, але, на щастя, негативних упливів на себе поки що не відчув. Уперше, коли вночі підняли по тривозі. До сусідньої позиції пробиралась ворожа група, і наші бійці відкрили вогонь. За певний час на допомогу першій групі повз нашу позицію пробувала пройти інша. То було вночі, я стояв з тепловізором, дивився, де ворог, і трасуючими кулями вказував іще кільком побратимам, де орієнтовно перебуває противник. Вони стріляли туди, я знову дивився і знову стріляв трасерами. Не знаю, чому саме цей спогад такий сильний. Може, через те, що ця ніч зблизила нас. Може, тому що приємно було відчувати, що тебе не кинуть у біді, коли з бази підкріплення приїхало.

Який бій був найзапеклішим для Вас? Окрім першого, звичайно.

Не можу сказати, що брав участь у запеклих боях. У нас усе в основному зводилось до того, що прилітали снаряди. І ти навіть не розумів, звідки.

З якими підрозділами співпрацювали? Як оціните їхній рівень підготовки?

8-й хмельницький полк, чув із перших вуст про роботу 3-го кіровоградського. Хлопці знають свою справу.

Що з рідкісного озброєння нове / вінтажне зустрічали на передку?

З нового – коліматори, що нам видали минулого літа. Зі старішого нічого особливого, все стандартне.

Як вважаєте, чи в достатній кількості у ЗСУ БМП-2 і наскільки ефективна БМП-1?

Гадаю, вистачає, просто багато з них у поганому стані. Я сам певний час був навідником-оператором БМП-2, то бачив, у якому вони стані. Бувало, що бракує запчастин, але якось давали раду. БМП-1 – снаряд більшого калібру і досилати вручну треба, на БМП-2 снаряди заряджені у стрічку, тому скорострільність більша.

Як сформувалась «Карпатська Січ»? Що було і є основою? Як пройшов процес інтеграції у 93-ю?

Спочатку це була група волонтерів. Далі – добровольчий підрозділ, де спочатку більшість була із Закарпаття. Далі долучилось багато націоналістів із лав ВО «Свобода» та молодіжної організації «Сокіл». Про процес вступу писав вище.

Які актуальні проблеми добровольців станом на сьогодні? Правовий статус, забезпечення і так далі.

Зараз ми військовослужбовці за контрактом, тому у правовій площині все нормально. Зараз, мабуть, лише «Правий сектор» воює, як і раніше, без входження у якісь структури.

Яка ситуація з офіцерським складом?

Багато молодих, патріотичних хлопців, які закінчили академію 2014 року або ж пройшли офіцерські курси під час війни. Намагаються відходити від непотрібних радянських заскоків. Звісно, що і серед старшого покоління багато тих, для кого честь офіцера має значення і які з гідністю виконують свій обов'язок. Зустрічав і таких, яких би ніколи не вважав офіцером. Коротко, очікував значно гіршого і досить приємно вражений.

Як змінилася ситуація із забезпеченням, якщо порівнювати 2014 рік і нинішнє становище? Яка ситуація із якістю особового складу? Що з підготовкою, з командуванням, взаємодією та взаєморозумінням?

Рівень забезпечення значно поліпшився. Є куди рости, але сподіваюсь, усе ще попереду. Різні люди є. Як добровольці, так і ті, хто прийшов в армію чисто за гроші. На щастя, зі мною протягом служби завжди є вмотивовані патріотичні люди. Командування (кажу про свій підрозділ, батальйон) хороше. Можуть ввійти в ситуацію бійця і піти назустріч. Командир батальйону 2014 року пішов на війну добровольцем, дуже класний бойовий офіцер.

Чому після «Січі» пішли саме в 93-тю? Як із технікою та зброєю, чи надходять західні зразки: теплаки, ПНВ?

Про те, як опинився у 93-й, писав вище. Коротко, так склалось, що «Карпатська Січ» ввійшла до складу саме цієї бригади. Зброя часів Радянського Союзу, але у ворога не краща. Європа чи США не надають як допомогу озброєння, але тепловізори та ПНВ є їхні.

Яке Ваше особисте ставлення до цієї війни – війни із РФ? Яким Ви бачите розв’язання цього конфлікту? Які Ваші плани після війни?

Для мене це збройне вторгнення на територією моєї держави. Як саме завершиться – чесно кажучи не знаю, але вірю в нашу перемогу. Після війни пару місяців відпочинку, а далі старатимусь у міру можливостей міняти на краще рідну Україну.

Що мотивувало перейти з добробату до ЗСУ? Як вважаєте, який із добровольчих батальйонів був (чи і досі залишається) найбільш боєздатним?

Про перехід уже писав. Хм... Найбільш боєздатний? Не знаю і не хочеться когось вивищувати. Усі роблять усе заради України, у кожного свої бойові завдання і своя специфіка діяльності.