Алгебра комунікації

Іноді, в короткі миті протверезіння від імперсько-шовіністичного угару, російські митці розроджуються геніальними творами мистецтва, які десятиліттями не втрачають актуальності. Візьмімо, приміром, культовий фільм, прости Господи, режисера Марка Захарова «Убити Дракона», де щирий і благородний Ланселот приходить визволяти простий Нарід від тиранії узурпатора Дракона. До цього комунікація між Нарідом і Драконом зводиться до простої формули: Дракон — чудить, Нарід — мовчить. Однак після того, як туди приперається чудило Ланселот й починає ставити нікому не потрібні запитання, все летить у прірву, а стабільність світу порушується, породжуючи неочікуваний хаос та безлад. Як кажуть, не мала баба клопоту, як раптом Ланселот.

Однак в українській пародійній версії цього сюжету все з точністю до навпаки. Постмайданний бардак, антибарижна й тарифогеноцидна істерія Наріду різко припиняється саме в той момент, коли раптово в українську політичну реальність вривається юний серіальний Ланселот на моднявому велосипеді. Вривається весело й диджіталізовано, по ходу невимушено руйнуючи й розтоптуючи всі гарнюні пасочки, старанно й обережно вибудувані із 1991 року в українській політичній пісочниці. В результаті непереможного шоколадного Дракона повалено. Рейтинги й сподівання зашкалюють. Ейфорія та підтримка до небес. У руках абсолютна влада. А комунікації із суспільством… немає. Мовчок. Нуль. Зіроу! Ніхтс! Комунікаційний вакуум. Ні відповідей, ні пояснень, ні стратегічного плану, ні програм, нічого, ні-хрі-на-а-а… (відлуння тоне в порожнечі).

Ось уже й сто днів пройшло, а наш бравий Ланселот усе так же хоробро й безстрашно ховається від інтерв’ю. Його вірні сподвижники не відстають і навіть оголошують, що журналісти та ЗМІ їм не потрібні. «Ми будемо спілкуватись із суспільством без посередників, напряму!» І? Де ви, спілкувальники? Агов! Спілкуйтесь із нами! Ми готові вас слухати! Ку-ку! Є тут хтось? Нам щось будуть розповідати? Anybody here?

І як на зло тих грьобаних запитань накопичується дедалі більше і більше:

• Чому обіцяли прозорі конкурси на посади відповідно до «розуму, освіти, таланту і совісті», а при владі знову куми, бізнес-партнери, дружбани та родичі? Бо вони, безперечно, талановитіші й розумніші за інших?
• Чому обіцяли безкомпромісно боротися з олігархами — натомість, бородатий чудило спокійно курить цигарки в кабінеті президента, отримує знижки на електроенергію для своїх феросплавних заводиків і перебуває за крок від «компромісу» щодо «ПриватБанку»? А, точно, він же просто звичайнісінький бізнесмен, а не якийсь там підлий олігарх, чи не так?
• Чому обіцяли, що «простий вчитель має жити, як президент», а бюджет на Міністерство освіти чомусь значно зменшено, плюс скасовано заплановане ще попередньою злочинною владою підвищення освітянам зарплат? Чи це була просто красива фраза для вірусного промо-ролика серіалу?
• Чому обіцяли доступну сучасну медицину, а новий міністр охорони здоров’я вже оголошує про згортання найуспішнішої на сьогодні реформи в Україні? Бо фармацевтична мафія не зможе заробляти на схемах закупівлі ліків?
• Чому обіцяли доступну комуналку, але соціалку і субсидії раптом урізано на 7 (!!!) мільярдів гривень? Це через те, що не буде грошей для «компенсації» бородатому бізнесмену? До речі, скоро ми вже побачимо його фото в кабінеті президента в халаті й із «тьолками» в обнімку?
• Чому обіцяли зниження податкового тиску, а натомість введено нові податки для IT-сектору, заплановано тотальне впровадження касових апаратів для ВСІХ підприємців і проголошено повну фіскалізацію? Це для того, щоб люди не шукали «роботу в Польщі»?
• Чому обіцяли відстоювання територіальної цілісності та суверенітету, а починається мутна реалізація нікому незрозумілих «формул Штайнмаєра», в бюджеті на наступний рік значне скорочення витрат на армію, а на передовій уже перебої з боєкомплектом? Ми вже перемогли? Чи «проста дагаварілісь пасрєдінє»? А ось ця «пасрєдіна» нікому не злипнеться?
• І, врешті-решт, чому витрати на «народного» президента та його велосипед значно перевищують витрати на бариг і їхні кортежі? Адже ще буквально півроку тому «крали так, як ще ніколи не крали»?

Ви не повірите, але відповідь на всі ці питання таки не забарилася. Нас нарешті ощасливили унікальною «формулою комунікації», якої ми всі маємо неухильно дотримуватись у сакральному спілкуванні з нашою новою народною сонцесяйною владою, хай святиться її нетлінний образ.

Тож, громадянине України, перш ніж задавати свої дивні питання, закарбуй у свої пам’яті ось ці пункти:

1. «Наш президент — один із найкращих лідерів сучасного світу!» ©;

2. «Вірте нам», адже… (див. п. 1);

3. Чому ми це робимо саме так? Бо результати всіх соцопитувань показують, що в нас неймовірна підтримка, тому… (див. п. 2), бо… (див. п. 1).

Із цього, дійсно, можна посміятись, але щось мені підказує, що наш юний Ланселот таки не зміг остаточно знищити личинки Дракона в собі. Ці гельмінти себе прекрасно почувають і, здається, скоро почнуть вилазити простому українцю боком. Незважаючи на жодні політичні уподобання. Може, є сенс заздалегідь їх вивести з організму, поки не пізно?