Чому я буду наймати ветеранів? 5 причин

Примітка редакції. Це текст невеличкий, але дуже ідейний. Практично програмний. Тож ставимо його й урочисто обіцяємо: якщо ви напишете щось коротке та настільки ж потужне, обов'язково опублікуємо. Тримайте!

На початку 2020 року я ледь не закрив програму з підприємницької діяльності для ветеранів АТО й ООС.

Очоливши бізнес-освіту в Київській школі економіки, я почав сумніватися у доцільності грантової програми в портфелі бізнес-освіти.

За пару тижнів почалася епідемія COVID-19 і всі зусилля були спрямовані на те, щоб оперативно перейти на дистанційне навчання та виконати всі зобов’язання перед студентами, викладачами і командою: я не встиг зробити помилку.

Тими днями мене вразила інформація від колег, що жоден із бізнесів випускників попередніх програм підприємництва для ветеранів не збанкрутував під час локдауну.

Минуло два роки і вже самому довелося одягнути форму. Я опинився в середовищі сильних людей з унікальним життєвим та бізнесовим досвідом, і усвідомив, що ми, як суспільство, у 2015-2022 роках наробили чимало помилок, відвертаючись від ветеранів.

Інколи бізнес просто уникав наймати колишніх учасників АТО/ООС: до початку повномасштабного вторгнення ми провалили процес повернення ветеранів до цивільного життя.

Однак тепер твердо знаю, що як працедавець я за змоги найматиму ветеранів, хоча б із цих 5-ти причин:

1. Позитивний вплив на корпоративну культуру.

Ключові цінності на фронті: чесність, довіра, дисципліна, точна і чітка комунікація – життєво необхідні й у бізнесі, особливо в турбулентних умовах війни та повоєнного відновлення. Я хотів би сформувати таку культуру в будь-якому колективі, з яким працюватиму, а тут можна отримати готове "щеплення" з боку носіїв цієї культури

2. Надійність навіть в умовах стресу та криз.

Уміння зберігати ясність мислення в критичних обставинах кристалізується в умовах війни, адже від цього залежить виживання. Немає часу на «завмирання» рішення: «бий» або «біжи» приймається на рівні інстинктів.

3. Активна життєва позиція та креативний підхід.

Війна проти ворога в умовах обмеженого ресурсу розвиває креативність та орієнтованість на результат. Ветерани знають собі ціну. Вони не мовчатимуть про виявлені проблеми. Радше чекатиму від них пропозицій щодо того, як можна, навіть в умовах обмежених ресурсів, розв'язати ці проблеми.

4. Дух переможців.

Часто згадую слова військового і власника «Veterano Coffee Kyiv» Володимира Шевченка, які почув від нього в лютому 2020-го: «Навіть у найскладніші моменти, коли нічим команді видавати зарплату, я знаю, що впораюсь, бо справлявся у значно складніших ситуаціях на фронті. Поки живий, завжди є шанс на перемогу».

5. Дефіцит кадрів.

Сьогодні в роботодавців немає опції не наймати ветеранів. Хоча я думав, що криза кадрів почнеться тільки після завершення воєнного стану, бізнес відчуває її вже нині. Із 5 мільйонів скорочення робочої сили порівняно з 2021-м не менше ніж 20% - мобілізовані військовослужбовці.

У роботодавців просто немає опції не наймати ветеранів.

Мабуть, варто було би згадати про позитивний вплив співпраці з ветеранами на репутацію роботодавця чи про соціальну відповідальність бізнесу... Однак я переконаний, що наймання ветеранів – прагматичний крок для бізнесу, що дає можливість залучати якісні кадри та, відповідно, отримувати конкурентну перевагу.

В поточних умовах не ветерани мають просити роботодавців прийняти їх на роботу. Навпаки.