Демократизація Росії? Ось чому це неможливо. Частина 2

Прочитавши коментарі під своїм текстом про неможливість демократизації Росії, я усвідомив, що навіть гарно освічені читачі цього чудового новинно-інформаційного сайту не розуміють, чому в російського суспільства не існує запиту на демократизацію Росії. І саме тому в цьому тексті я намагався дати відповідь на більшість запитань читачів сайту «Петро і Мазепа».

По-перше, неможна порівнювати сучасну Росію з післявоєнною Німеччиною та Японією. Демократизація в Німеччині та Японії стала можливою лише в результаті програшу цих двох держав у Другій світовій війні та подальшої їх окупації. У нинішніх геополітичних реаліях окупація Росії, яка володіє ядерною зброєю, є неможливою.

По-друге, не можна порівнювати Росію та європейські держави, де відбулась демократизація. На відміну від європейських суспільств, у Росії не існує потужного середнього класу, який був би зацікавлений у демократизації. У Росії не створені умови для соціальної мобільності населення, більшість російських громадян є економічно залежними від держави, що призводить до їхньої політичної пасивності. Де-факто в Росії існує неопатримоніалізм, заснований на патронажно-клієнтарних відносинах ренто-орієнтованої політичної системи. Нинішнє незадоволення Путіним у переважної більшості росіян пов’язано лише з тим, що під впливом економічної кризи вони почали менше отримувати допомоги від держави. Росіяни у своїй переважній більшості не вимагають від влади створення умов для політичної конкуренції, також більшість росіян особисто не зацікавлені у свободі слова. У більшості росіян не існує запиту на створення ідеологічних політичних партій та незалежних профспілок. Нинішній антивладний протест у Росії не спрямований на зміну авторитарної моделі влади на демократичну.

Особливо мене дивує позиція багатьох українських інтелектуалів щодо протестних акцій у Хабаровську. Варто зазначити, що мешканці Хабаровська виходять на захист члена партії ЛДПР, керівники якої не визнають незалежності України. Протест ображених мешканців Хабаровська не створює великої загрози для кремля, бо у протестуючих немає конкретних політичних загальноросійських вимог, до того ж, у них відсутній політичний лідер, який би міг ефективно відстоювати їхні інтереси. У Хабаровську, як і в інших російських містах, не існує антивоєнного або антиімперського протестного руху, вимоги якого б полягали в поверненні анексованого Криму Україні та виведенні російських збройних сил із Донбасу. Тож сподівання українців на те, що зниження рейтингу Путіна та протести в російських регіонах призведуть до демократизації Росії, є абсолютно марними.

Помилковою є також точка зору багатьох українських інтелектуалів про можливість нової Перебудови в Росії. Українцям варто знати, що з точки зору багатьох кремлівських ідеологів, Радянський Союз був зруйнований КДБ, керівники якого хотіли позбутися партійного контролю, що заважав їм перерозподілити ресурси на свою користь. Зараз же, після того як чекісти здійснили план Юрія Андропова щодо приходу до влади представників спецслужб, у російської еліти немає жодної мотивації проводити нову Перебудову.

Міркування ж українців про те, що якщо демократизувались європейські держави, то може демократизуватись і Росія, є відірваними від реальності. Тривалий час інтелектуали з ЄС та США також вірили в можливість демократизації будь якої країни, незважаючи на релігію, культуру та історичні традиції тієї чи іншої країни. Наслідки такого підходу можна було побачити за результатами демократичних виборів у Єгипті та Палестині, де перемогу здобували радикальні ісламісти. Проведення ж демократичних виборів у РФ за нинішнього розвитку російського суспільства призвело б до перемоги неосталіністів разом із неомонархістами. Спроби ж колективного заходу демократизувати та вестернізувати Росію за рахунок економічного співробітництва та тісних торговельних відносин зазнали повного краху.

Надії ж на демократизацію Росії зверху за рахунок консенсусу еліт є безпідставними, зважаючи на те, що в РФ не існує прозахідної контреліти, яка мала б достатньо ресурсів для усунення від влади Володимира Путіна разом із чекістами, яких Микола Патрушев називає новим російським дворянством.

Найбільш вдало про демократичні процеси в Росії висловився Віктор Черномирдін: «Яку партію не візьмемося будувати — все у нас КПРС».