Перейти до основного вмісту

«Фашисти». Частина 1. Як Кремль з українців «антисемітів» ліпив

Як Кремль використовує тему антисемітизму в інформаційній війні проти України. Очікування і реальність.

Кампанія із дискредитації Збройних сил України почалася одночасно з російською агресією на Донбасі. Хоча, звісно ж, тему фашизму й антисемітизму кремлівська пропаганда використовувала й задовго до цього. Тема сягає корінням у часи президентства Віктора Ющенка та діяльності Володимира В'ятровича на чолі архіву Служби безпеки України, де він дійсно навів лад і перетворив його на дієвий державний механізм.

Однак у лютому-березні 2014 року основними цілями кремлівських пропагандистів стали ЗСУ та добровольчі батальйони, яких у фейкових новинах подавали як «карателів» і «фашистів», намагаючись провести паралелі з Другою світовою війною.

Одночасно вони використовували термін «ополченці», який, за твердженнями дослідників проекту Media Sapiens, «має чіткі конотації з героїчною боротьбою радянського народу проти німецької агресії під час Другої світової війни».

Власне кажучи, описувати всі тонкощі й етимологію пропагандистської роботи немає сенсу. Потрібно зрозуміти принцип. А він полягав у тому, що для різних цільових аудиторій потрібно було використовувати різні «тригери» — слова і символи, які могли б включити різні патерни поведінки. Ці «тригери» залежали від того, в якому культурно-інформаційному середовищі живе конкретна людина, і що саме це культурне середовище наповнює.

Так, для більшої частини російського (колишнього «радянського») населення тема Другої світової війни — це щось, майже всмоктане з молоком матері. Люди, які народилися до 1990 року, «споживали» військову тему практично в необмежених кількостях: у вигляді великої кількості художніх фільмів, пісень, уроків у школі, ігри «у війну» у дворі будинку, музеїв тощо. Благо в радянський період точно знали, як робити «пропаганду».

Саме з огляду на це майже кожен російський громадянин зрілого, та й молодого віку дуже точно знав і уявляв собі, хто такі «фашисти», як виглядають «карателі» і чим вони займаються (звичайно ж, переважно спалюють живцем мирних жителів), а також що буде з російськомовним населенням, коли так звані «фашисти» захоплять Донбас.

Слово «хунта», по суті, з того ж списку. Якщо запитати в середньостатистичного жителя Москви визначення цього слова, то він навряд чи дасть точні критерії цього явища. Проте ще в радянський період це слово обросло негативними конотаціями.

"

Що ж стосується європейської та американської частини світового інформаційного простору, то у зв'язку з відсутністю на їхній території методик радянського зразка, такі слова як «фашисти», «карателі», «хунта» там не мають жодного впливу.

А ось теми, пов'язані з «єврейським питанням», там дотепер актуальні як ніколи. По-перше, тому що теми дискусій навколо Голокосту постійно підтримує світова спільнота. По-друге, тому що є спільноти, які чутливо реагують на будь-які зміни інформаційного простору в цій тематиці. Саме із цих причин російська сторона активно просуває в західній спільноті наративи, пов'язані з антисемітизмом в Україні. Мета, звичайно ж — переконати західні еліти відмовитися від підтримки України у відбитті російської агресії.

У квітні 2018 року американські конгресмени Ро Ханна і Девід Цицилін ініціювали звернення до Держдепу США, яке підписали понад 50 інших законодавців, щоб США вчинили дипломатичний тиск на Україну та Польщу у зв'язку із запереченням Голокосту і зростанням антисемітизму. Лист оприлюднено на офіційному сайті конгресмена Ханни. Конгресмени попросили проінформувати, як такі порушення відстежують.

Реакція української сторони на цей документ була досить оперативною. Асоціація єврейських організацій і громад України ВААД опублікувала свою заяву щодо цього листа, у якому зазначила, що в його тексті міститься ціла низка тверджень, які не відповідають дійсності, або, як мінімум, некоректних формулювань.

Так, наприклад, експерти ВААД відзначили, що твердження з листа Ро Ханни і 56 його колег про «підтримуване державою спотворення й заперечення Голокосту», яке спостерігається в Україні, відверто суперечить дійсності. В Асоціації єврейських організацій і громад України такі слова назвали «абсурдними». Адже ніхто не знає жодного факту, коли українська держава підтримувала заперечення Голокосту в тому чи іншому вигляді. Є сумніви, що будь-хто з конгресменів, які підписали листа, може назвати хоча б один такий випадок.

У ВААД також зазначили, що держава дедалі частіше долучається до заходів, пов'язаних зі збереженням пам'яті про жертв Голокосту, шляхом викладання, досліджень, меморіалізації.

У листі конгресмени також стверджували, що «закони України від 2015 року йдуть навіть далі у прославлянні нацистських колабораціоністів, передбачаючи кримінальну відповідальність за заперечення їхнього героїзму». Це твердження також не відповідає дійсності. У законі України «Про правовий статус і вшанування пам'яті борців за незалежність України у XX столітті» взагалі немає нічого ані про героїзм, ані про відповідальність за його заперечення. Власне, і інтерпретація цього закону, запропонована конгресменами, більше скидається на російський переспів подій в Україні.

Закон, по суті, констатує очевидне — те, що учасники боротьби за українську незалежність саме боронили самостійність України. А про такі організації, як дивізія СС «Галичина» або батальйон «Нахтігаль» Абверу, там не згадано. Таким чином, можна припустити, що автор листа послуговувався перекладами і аналізами, які йому надали його російські партнери. Чому Ро Ханна підставив своїх колег по Конгресу, умовивши їх підписати завідомо неправдивий документ, залишається нез'ясованим. Твердження про «підтримуване державою прославляння нацистів» і про «підтримуване державою заперечення Голокосту» були названі дифамацією.

Посилаючись на доповідь ізраїльського Міністерства у справах діаспори, конгресмени стверджують, що «відмивання українських героїв супроводжується зростанням антисемітських інцидентів по всій Україні». Дійсно, у доповіді, опублікованій відомством на чолі з міністром Нафталі Беннетом, містилося твердження про двократне збільшення кількості антисемітських інцидентів в Україні у 2017-му порівняно з попереднім роком, проте й ці дані не достовірні.

Міністерство у справах діаспори Держави Ізраїль не проводило власного моніторингу, а під час підготовки доповіді орієнтувалося на певні поодинокі повідомлення медіа та соціальних мереж. У зв'язку з чим доповідь не може сприйматися як серйозне джерело достовірної інформації. Асоціація єврейських організацій і громад України здійснює свій моніторинг, який не зафіксував подібної негативної динаміки просто тому, що протягом 2017 року Україні не було зафіксовано жодного антисемітського інциденту, пов'язаного з насильством. Водночас у багатьох країнах Західної Європи і США кількість нападів на ґрунті антисемітизму обчислюється десятками. Дивно, що звіти ВААД, які надсилають, серед іншого, Держдепартаменту США, протягом останніх 15 років були проігноровані.

Експерти ВААД також зазначили, що в попередніх випадках, коли американські конгресмени писали якісь подібні листи, у 2009 і в 2013 роках, такі листи ініціювали політтехнологи, які працювали на Кремль, про що можна стверджувати достеменно.

До думки ВААД приєднався і Володимир В'ятрович. «Дивно, що така велика кількість шанованих американських політиків поставили свої підписи під таким документом», — заявив він у коментарі «Радіо Свобода». «Коли прикладом вшанування колабораціоністів називають в'язня нацистського табору Заксенхаузен Степана Бандеру чи Романа Шухевича, який з 1943 року очолював один із наймасштабніших антинацистських рухів опору в окупованій Третім Рейхом Європі, то це свідчить тільки, як мінімум, про низький рівень знань тих людей, які поставили свої підписи», — зазначив історик.

Як приклад пронацистської або колабораціоністської пропаганди в листі конгресмени назвали інформаційну кампанію, присвячену Українській повстанській армії. Вона складалася з двох виставок «УПА: відповідь нескореного народу», одна з яких саме розповідала про масову антинацистську боротьбу Української повстанської армії, зокрема, про євреїв, які в лавах УПА боролися спочатку проти нацизму, а потім проти комунізму.

Дифамаційного листа Ро Ханни розкритикували не лише в Україні. Так, свою думку на сторінках видання The Hill висловив Крістофер Харрісон, який працював на міністра оборони Дональда Рамсфельда і державного секретаря Кондолізу Райс, а також був радником із питань зовнішньої політики президентської кампанії сенатора Теда Круза. Він є співзасновником і керівником ITJ Strategies (з офісами у Вашингтоні та Києві), що спеціалізується на інформаційній агресії, яку здійснює Росія.

Якщо не чіпати подробиць аргументів, що їх наводить Крістофер Харрісон на сторінках видання, то, коротко кажучи, він вважає, що або американський конгресмен допомагає російській стороні дискредитувати Україну, не усвідомлюючи, що він робить, і це виставляє його як «корисного ідіота», або ж він має зв'язки з російською стороною і переслідує певні свої інтереси, лобіюючи і просуваючи наративи про Україну, сформовані для міжнародної спільноти Москвою.

Розігрувати «єврейську карту» в інформаційній війні проти України Росія почала ще 2014 року, одразу після того, як розв'язала конфлікт на сході країни й анексувала Крим. У березні 2014 року російський канал RT випустив гучний фейк, заявивши, що українські євреї «тікають із Києва» через спалах антисемітизму. Про це докладно писав StopFake.

Насправді ж, виконком Всесвітнього єврейського конгресу під час щорічного засідання проголосував за резолюцію щодо зростання антисемітського насильства. Зі списку країн перед голосуванням виключили Україну. Про це повідомив керівник Конгресу національних громад України Йосип Зісельс.

Далі буде…

''отсканируй
и помоги редакции