Перейти до основного вмісту

Ілля Острозький: від колиски до списа

Угоди, шлюбні ігри та смерть

Примітка автора. Князь Ілля Острозький — одна з найменш знаних постатей з усієї родини Острозьких. Причина цьому — не мізерність його особистості, адже він був багатим та впливовим магнатом, і не відсутність фактажу, оскільки збереглося чимало тогочасних документів, у яких згаданий Ілля. Причиною цьому стала його передчасна смерть і Василь-Костянтин Острозький, який своєю відомою та, беззаперечно, видатною постаттю просто-таки затьмарив свого зведеного брата.

На мою думку, Ілля Костянтинович Острозький усе таки вартий уваги, і саме тому я й написав цю розповідь.

1508 року в родині відомого великого гетьмана литовського Костянтина Івановича Острозького і Тетяни Гольшанської, доньки князя степанського та дубровицького Семена Гольшанського, народився син. Хлопчика назвали Іллею, що в перекладі з давньоєврейської означає «Мій Бог — Господь».

До появи на світ Василя-Костянтина Острозького, сина Олександри Слуцької, з якою Костянтин Іванович Острозький одружився після смерті 1522 року Тетяни Гольшанської, Ілля залишався єдиною батьковою надією. 1523 року Костянтин Іванович Острозький уклав угоду про шлюб Іллі з Анною-Єлизаветою Радзивілл. Анна була старшою донькою Юрія «Геркулеса» Радзивілла — першого польного гетьмана литовського. Оскільки Анна була католичкою, а Ілля — православним, Юрію Радзивіллу довелося отримати дозвіл на шлюб у Папи Римського Климентія ІІ. Цей дозвіл Папа надав 5 березня 1523 року. При цьому понтифік указував, що шлюб може відбутися лише в тому випадку, якщо обоє вже дорослих молодят погодяться на нього. Одруження мало відбутися, щойно 5-річна Анна досягне повноліття. Також варто додати, що певної письмової угоди між батьками майбутніх наречених не було, існувала лише усна домовленість. До цього ми ще повернемось.

''

 

Стосунки з Василем-Костянтином Острозьким та його матір’ю Олександрою Слуцькою в Іллі, на жаль, не склалися. За життя батька відносини із синами не були напруженими. Це можна пояснити тим фактом, що доки Костянтин Острозький опікувався дітьми від другої дружини, Ілля вів цілком самостійне життя.

"
Василь-Костянтин Острозький (1526/1527–1608)

Проте це все змінилося 11 вересня 1530 року, коли в Турові помер Костянтин Острозький. Доки жалобний кортеж із тілом гетьмана прямував до Києва, Ілля наказав своїм слугам опечатати всі важливі документи, особливо заповіт, остерігаючись його можливої підміни або переробки. Як виявилося згодом, він мав рацію. Заповіт Костянтина Острозького містив явні втручання з боку Олександри Слуцької, зроблені на власну користь. Викриття підробки заповіту великого гетьмана литовського безповоротно зіпсувало стосунки між Іллею Острозьким та Олександрою Слуцькою. Між ними запанувала тривала ворожнеча, яку намагався владнати король Сигізмунд, але безуспішно.

Після смерті батька Ілля успадкував його маєтності та навіть отримав його намісництва. Так, 1530 року король, поважаючи заслуги покійного Костянтина Острозького, визнав право Іллі бути старостою вінницьким і брацлавським. Ілля продовжив батькову звитягу, взявши участь у виправах проти татар. Також, коли литовські можновладці 15 лютого 1534 року на віленському сеймі вирішили розпочати наступ на Московію, він узяв участь у цій військовій кампанії, виставивши найбільший військовий загін з-поміж усієї литовсько-руської знаті. Згодом, 1536 року, він увійшов до складу посольства Івана Сапіги, яке вирушило до Москви на мирні переговори. Переговори закінчилися підписанням перемир’я, за яким Литва отримала місто Гомель.

1535 чи 1536 року помер князь Андрій Юрійович Заславський, далекий родич Іллі Острозького. Він був психічно хворим, проте не втратив свою правоздатність. Ілля Острозький був його опікуном. Відповідно до заповіту, який склав Заславський, третина всіх його маєтностей мала належати Іллі Острозькому. Це спричинило тривалу судову тяганину між Острозьким та Заславськими.

1536 року князь Юрій Радзивіл захотів реалізувати укладену з Костянтином Острозьким угоду, замінивши, однак, Анну на її молодшу сестру Барбару. Згодом він все ж таки повернувся до початкової угоди. Проте Ілля відмовився від одруження і з Барбарою, і з Анною, мотивуючи це тим, що на цю угоду не давав своєї згоди. Слід зауважити, що на той час заручини були важливою складовою шлюбного процесу, тож порушення попередніх домовленостей щодо шлюбу вважалося гріховним. Не дивно, що Сигізмунд І спершу став на бік Юрія Радзивілла. Проте згодом король, попри усталений звичай, змінив свою думку і звільнив Іллю від зобов’язання одружуватися з Анною Радзивілл. Доволі іронічним є той факт, що Барбара Радзивілл, якою Юрій Радзивілл спочатку хотів замінити Анну, в майбутньому вийшла заміж за короля Сигізмунда-Августа, винуватця смерті Іллі Острозького. Проте все по порядку.

Причиною відмови князя Острозького породичатися з великим гетьманом литовським стала Беата Костелецька, з якою він познайомився в Кракові при королівському дворі. Беата була донькою Катажини Тельничанки, фаворитки короля Сигізмунда І Старого. Чимало дослідників припускають, що Беата цілком могла би бути його позашлюбною донькою. Чоловіком Катажини Тельничанки був Анджей Костелецький, маршалок надвірний коронний.

1 січня 1539 року відбулися заручини, а 2–3 лютого 1539 року у Кракові відбулося весілля 29-літнього князя Іллі Костянтиновича Острозького та 24-літньої Беати. І все було б добре, якби не трагічний збіг обставин...

"
Беата Костелецька, дружина Іллі, князя Острозького

Водночас у Кракові відбулося весілля королівни Ізабелли та Яноша І Заполья, під владою якого перебувало Східно-Угорське королівство. Під час весільних урочистостей пройшов лицарський турнір для надання більшої пишності й урочистості цій події. У ньому взяв участь і князь Острозький.

Згідно з оповіданням сучасника, Ілля був одягнений у шати з чорного оксамиту, мав татарський пояс, облямовані срібними бляхами срібні чоботи і срібну зброю. Між ним та королевичем Сигізмундом-Августом, єдиним сином короля Сигізмунда та Бони Сфорци, відбувся поєдинок на списах, під час якого Ілля впав із коня і, найвірогідніше, отримав значні внутрішні ушкодження. Саме це стало причиною його подальшої важкої хвороби, яка й призвела до смерті князя.

19 серпня 1539 року князь Ілля Костянтинович Острозький помер у своєму родовому маєтку — Острозі, залишивши вдовою свою вагітну дружину Беату.

За три дні до того, 16 серпня, до Острога прибув князь Федір Андрійович Санґушко, староста володимирський, близький друг Острозького. Хворий продиктував йому свій заповіт, поставивши під текстом свій власноручний підпис. Цей документ мав величезну вагу, тому що передбачував майбутні майнові відносини Острозьких на багато років уперед.

У заповіті князь вказав, що має бути похований у Києві, в Києво-Печерському монастирі. Острозький також зробив багато записів на православні церкви та заповів повернути маєтки князя Андрія Заславського його родичам. Проте основні маєтності він заповів своїй дружині та ще ненародженій дитині.

"
Гальшка Іллівна Острозька (1539–1582). Чорна Княгиня. Портрет Юрія Нікітіна

Через три місяці після смерті князя Беата народила дитину. Дівчинку назвали Альжбетою, але зараз вона більше відома як Гальшка. Гальшка Острозька.

Рубрика "Гринлайт" наполняется материалами внештатных авторов. Редакция может не разделять мнение автора.

У самурая нет цели, есть только путь. Мы боремся за объективную информацию.
Поддержите? Кнопки под статьей.

''отсканируй
и помоги редакции

Become a Patron!

Загрузка...