Колаборант змивається
Коли Путін підписав нікому не цікаві закони про тимчасово окуповані області України – я сміявся. Так, мені було зрозуміло, що там страждають наші люди. Їх обов’язково звільнять. Однак тієї миті мені дійсно стало смішно, адже одним помахом пера російський президент змив в унітаз цілу гвардію своїх кишенькових колаборантів.
Зараз я поясню, як працює цей механізм, і ви теж відчуєте певне злорадство. Всі ці Сальдо, Стрємоусови, Рогови та інша наволоч – найбільші лохи з тих, що ми могли собі уявити як під час війни, так і до неї.
Що головне для цих істот (щоб не казати «людей»)? Замінити собою суверенітет України на місцях. Не платити податки, а збирати їх, не звітувати до Києва чи голові обласної адміністрації. Самим стати цими «головами» і самим збирати всі вершки зі святкового тортика. Колаборанти – насамперед безпринципні лінтюхи. Їм так простіше.
Приклад Донецька і Луганська виховав міні-покоління українських сепаратистів. Вони стежили за подіями й бачили, що на місцях чергова неголена мавпа з гвинтівкою має всю повноту влади. Їй не потрібно обиратись до парламенту чи конкурувати за посаду. Просто прийшов і взяв. Подібна тупість сприйняття зіграла злий жарт, адже колаборанти так ускочили до великої пастки.
Вони ж не хотіли нас слухати. Ігнорували відео, де Моторола гатить із підствольника по будинках, де живуть «його» люди. Старались не помічати, що Захарченко до смерті регулярно сварився з іншими локальними ватажками, і одного разу його мало не підірвав один зі співбесідників. Це все ламало картинку. Майбутні колаборанти жили в Україні та мріяли про персональну «ДНР» чи «ЛНР». Бути першими хлопцями на селі.
І ось 2022 року в них вийшло. Росія прийшла з армією, вже не малюючи собі уявні шеврони неіснуючих республік. Взяла в полон багато бійців ЗСУ, встановила синьо-червоно-брудний прапорець на адміністраціях. Вручила колаборантам ключі від міст.
Збулась їхня мрія. Те, до чого вони тяглись куценькими руцями, раптово стало реальністю.
Однак там, де хтось малював собі успішний стартап, почались тупо «дев’яності». Самих очільників чергової фейкової структури ніхто не питав, чи вони того хочуть – а вони виявились зовсім не готові до подібних сценаріїв. Сценарії, своєю чергою, іноді бувають трошки смертельними.
Мені особливо сподобався приклад пана Ковальова, адже не щодня Україну зраджує аж цілий народний депутат. Був собі в «Слузі народу», мав величезний вплив – за Зеленського провладна партія чимало собі дозволяє. Міг набивати кишені з тендерів так, як це робили колеги. Міг світити хавальником на різних заходах, як теж робили колеги. Міг, врешті-решт, спокійно переобратись до Верховної Ради, хоч і перейшовши в опозицію – надто довго в Україні не править жодна партія.
Та він усе це покинув, бо манєчка із Захарченком здалась набагато миловиднішою. Ну от просто захотілось полінуватись, тримаючи владу як пасивний заробіток. Так Ковальов і став колаборантом.
Результат ви бачили. Дострокове переродження його брєнного тєла в якусь жабку чи хохулю. Не хочу образити тваринок, але знадобився приклад.
Ковальова могли грохнути щирі українські партизани. Могли грохнути свої, бо ресурси ділити без ножика вдається доволі складно, особливо без працюючого законодавства. Приберіть деталі – отримаєте типову долю колаборанта. Він позбувається всього, аби отримати «все» вже в новій фейковій державі. Та обов’язково це втратить.
Поки Ковальова доїдають черв’ячки, можемо подивитись на його поки що живих колег. Це Сальдо, Стрємоусов, Пушилін, Пасічник, Рогов та їхні посіпаки. Зараз вони ще лишаються формальними представниками влади, та згодом це виправиться.
Розумієте, в чому проблема… Їм ніхто не довіряє. Про Росію можна казати багато чого нехорошого, але зрадників не шанують навіть там. Їх узагалі ніде не шанують.
Це було помітно й раніше. Саме із цієї причини перша ж втеча Стрємоусова до Вороніжа доволі швидко завершилась. Його ніжно взяли за комір і притягли до Херсона, назад, аби сидів там і розповідав про 99% ефективності російських ППО. Не за 500 км звідти, а на місці. Бо інакше нахрін він потрібен узагалі.
Ти визвався бути гауляйтером? То сиди ось тут, а сюди махай руцьою та кажи, що все під контролем. Паніки немає. Паніки взагалі не існує, ось ти про це й розкажеш.
Тепер до цього шлейфу додається новий мотив. Колаборанти не впорались, адже не могли впоратись із зустрічним наступом ЗСУ із самого початку. Не могли, бо це не їхнє завдання. А якщо ганьбиться російська армія – ганьбиться й її формальний клієнт. Помилка колаборантів була в тому, що вони переоцінили російську бойову міць та недооцінили українську армію. Саме тому вони втрачають владу на ваших очах.
Ну ось підписав Путін укази про воєнний стан та якісь там жовто-коричневі зони на окупованих територіях. І що робити колаборантам – вони ліпити переможеньку з лайна та паличок не вміють, а хто вмів – той розучився швиденько.
Підкажу: якщо у «твоєму» регіоні вище керівництво щось вводить поверх твоєї голови, ти явно не впорався із поставленими завданнями. В цивілізованій державі працюєш далі. Там, де немає законів та правил – утрачаєш свою владу, тобто імунітет від подальшої загибелі.
Якби Сальдо був умовним очільником Херсонської області, що протистоїть російській навалі – зараз мав би підтримку українців і мандат довіри від Банкової. Якби Стрємоусов був умовним спікером Херсонської ОДА/ВЦА під синьо-жовтим прапором – точно пробився б у велику політику. Мовчу про Рогова, якого ідіотом точно не назвеш (він цинічний пристосуванець). Вони не просто нас зрадили. Вони змили в унітаз найбільший шанс у своєму нікчемному житті.
А цей шанс потягне у вир і їх, гравітація – страшна річ. Замість успішної історії вони обрали іншу сторону. І пішли туди, звідки ніхто живим та здоровим іще не вертався.
Росія підписала вирок тим, хто поставив на неї все. Росія не зможе захистити тих, хто поставив на неї все. Ба більше, Росія навіть не збирається захищати тих, хто поставив на неї все. Ось така проста послідовність, наче не дуже важко запам’ятати.
З кожним звільненим кілометром гауляйтер стає дедалі менш потрібним. Його кликали в успішний проект. Той виявився провальним. То що їм робити? Я б радив вішатись.
В самурая немає мети, є лише шлях.
Ваш донат – наша катана. Кнопки нижче!