Перейти до основного вмісту

Малий бізнес після карантину: відкриються не всі. Ч.1

Пора рахувати втрати
Источник

З 11 травня в Україні послаблено карантин. Відкриваються салони краси, перукарні, літні майданчики кафе, непродовольчі магазини, стоматології, ательє, деякі інші заклади.

Дрібні підприємці після восьми тижнів «локдауну» нарешті можуть отримати ковток свіжого повітря. Але послаблення дають не всім. Крім того, і надалі не працюватиме для масових перевезень громадський транспорт.

«Новинарня» з’ясувала, як малий бізнес у містах пережив карантин та як виходить із нього: хтось — у руїнах, хтось — із новими знаннями та ідеями для розвитку.

Нелегальна кава і кмітлива доставка


Той самий кіоск

Позняки, спальний район Києва. На кіоску, де продають шоколадки, цигарки та інші дрібниці, зверху великими буквами написано: «Чай, кава». Кіоск працює, але підходиш до віконця і бачиш завішений чорною тканиною кавовий апарат. Напої на час карантину тут не продають.

Натомість у кав’ярні через 20 метрів можна купити капучино, лате, допіо та що ще душа забажає. Це — один із небагатьох закладів у цій частині Позняків, який продовжив продавати каву на виніс. І врешті — зірвав банк, отримавши всіх клієнтів, які не могли купити кави у більш законослухняних бізнесів.

У сусідньому сквері та довкола озера людно — гуляють мами з візочками, закохані пари та просто друзі. У кожного третього в руках стаканчик. Чи не на кожному стаканчику — логотип тієї самої кав’ярні.

У Києві каву на виніс, незважаючи на заборону, можна було замовити у вікні KFC та деяких супермаркетах. Цікаво, що в McDonald’s працювали тільки McDrive та доставка. Тому деякі перехожі або просили водіїв купити їм каву, або, стоячи просто біля закладу, замовляли собі з нього доставку через Glovo або UberEats.

За допомогою доставки виживали й деякі непродовольчі магазини.

Одну з таких історій на своїй сторінці в фейсбуці 30 квітня розповів засновник блогу Autogeek Євген Муджирі. Він приїхав до магазину, який начебто не працює через карантин, щоб купити кілька метрів металевої сітки. Подзвонив по телефону на дверях і спитав, чи можна її забрати. «Прямо в нас не можна. Проїдьте вище на 200 метрів, туди організуємо доставку. Додатково 20 грн до вартості товару», — відповіли йому кмітливі продавці.

Деякі кавові кіоски начебто зачинялись на карантин, але лишали на віконці номер телефону. Дзвониш, замовляєш американо — людина з кіоску виносить каву в пакеті та термінал для оплати. А формально кіоск не працює.

У ресторанах зіпсувалися продукти. Зате з’явилися дешевші площі

Багато ресторанів і кафе Києва оперативно перелаштувалися на доставку, навіть якщо раніше не робили на неї акцент. Деякі почали працювали з кур’єрськими службами на кшталт Glovo, UberEats та Raketa. Але це не надто вигідно — такі служби беруть 25-35% комісії від суми замовлення. Тому в закладах, які прагнули заробляти попри карантин, їжу розвозили офіціанти, бармени та навіть самі власники.

Втім, не можна сказати, що цей напрямок процвітає. Адже в умовах кризи навіть ті люди, які не втратили дохід, економлять та купують продукти, а не готову їжу. Тим більше, що в багатьох з’явився час, щоб вправлятись у кулінарному мистецтві, поки виходити на вулицю небажано.

За даними дослідження компанії Poster, станом на кінець квітня в Україні працювали 34% закладів харчування, їхній середній виторг — 25% від докарантинних часів. І ця динаміка незмінна з середини березня.

Найбільше постраждали ресторани, бари та бургерні (понад 50% падіння), найменше — служби доставки та кав’ярні.

3 травня народний депутат від «Слуги народу» Микита Потураєв в інтерв’ю інформагентству «Інтерфакс- Україна» заявив, нібито 40% кафе вже закрились назавжди.

«До карантину у нас було 30 тисяч закладів громадського харчування в Україні: від маленького кафе/бару до великого ресторану. 12 тисяч із цих 30 — ліквідовані. Не в сенсі «закрилися на карантин», а в сенсі «ліквідувалися як підприємства», — чи то висловив припущення, чи поділився інсайдом нардеп.


Антон Селищев

Автор телеграм-каналу про ресторанний бізнес Sid City Антон Селищев живе в Запоріжжі та активно спілкується з власниками таких закладів протягом всього карантину. Він вважає: про те, які заклади не виживуть і скільки їх буде, говорити ще зарано. Поки майже ніхто публічно не прощається з клієнтами. Все з’ясується невдовзі після подальшого послаблення карантинних обмежень.

«Ті, що відкрились недавно, мали запас міцності і легко пережили карантин. Вони просто тимчасово зупинилися і відкриються з новими силами. Бо вони й так не розраховували на велику кількість клієнтів попервах, — говорить Селищев. — Також нормально почувалися відомі, популярні заклади, в яких є багато постійних клієнтів. Вони переорієнтувалися на доставку, процент продажів у них впав, але не критично. Навіть при збереженні 20% продажів можна вижити — платити зарплату частині команди, податки та оренду».

За словами Антона, в Запоріжжі карантину дотримувались не настільки суворо, як у Києві. Багато кіосків із кавою на виніс продовжували працювати. Біля них навіть збиралися черги, і поліція це ігнорувала.

«Спілкувався з однією популярною доставкою піци в Запоріжжі. Вони кажуть, що кількість замовлень виросла, але середній чек дуже впав, — розповідає Селищев. — Вони пов’язують це з тим, що раніше люди замовляли відразу кілька піц в офіс. А тепер — по одній-дві в родину».

А в барах, які раніше заробляли на коктейлях та алкоголі, зробили упор на кухню і тепер заробляють на ній.

«Спілкувався з представником бару Chin chin. Він каже, що раніше вони 65% заробляли на барі і 35% — на їжі. Як для бару це навіть завеликий відсоток кухні. Зараз вони оновили меню і зробили упор на страви. Працюють до 23-ї години і на цьому виграють. Бо більшість закладів о 20-й уже закриваються, — переказує Антон Селищев. — Таким чином після 20-ї години потік замовлень зростає в рази. В основному, завдяки цьому заклади й виживають».


Віктор Ткачов

У Віктора Ткачова свій ресторан у ТРЦ «Караван» в Дніпрі. 17 березня торгівельний центр закрився, в ньому заборонено вести будь-яку господарську діяльність. Тому працівники закладу не можуть потрапити навіть на кухню свого ресторану, щоб працювати на доставку. Просто зайти, щоб перевірити холодильники — ціла проблема.

Ще в березні в ресторані закінчили ремонт, який обійшовся в понад 10 тисяч доларів. «Тепер ми красиві, класні, з новим меню, але без грошей та закриті», — говорить Віктор.

ТРЦ, в якому розташований ресторан, вимагає частково сплатити за оренду — близько 40 тисяч гривень на місяць.

«Ми створили чат з іншими орендаторами і плануємо після карантину домовлятись про пільгові умови, бо розуміємо, що черг у нас не буде, — пояснює Віктор. — Літо й так погана пора для ресторанів, а зараз люди стали біднішими. Якщо до карантину більшість працюючих людей могли сходити в кіно і потім зайти на бургер, то зараз для багатьох це стане розкішшю. До того ж, вони боятимуться підхопити вірус і сидітимуть вдома навіть після зняття обмежень. Плануємо залучати людей системами знижок, сервісами типу Pokupon та налагоджувати доставку».

Співробітників Ткачов відправив додому та заплатив їм по 5000 гривень, щоб трохи підтримати. Сказав, що якщо знайдуть іншу роботу — буде за них радий. Але після карантину він збирається відкрити ресторан. Хоча перспективи — туманні. Багато продуктів, які були закуплені оптом, зіпсувалися. Частину, наприклад м’ясо, вдалося заморозити. Але чи буде воно придатним для споживання після розморожування — неясно, бо невідомо, коли це станеться.


Порожній ТРЦ часів карантинних обмежень (м. Київ, «Піраміда»)

Паралельно Віктор Ткачов працює в мережі ковбасних магазинів керівником напряму розвитку. Такі магазини не закрили, але з початку карантину продажі впали на 25%. Адже ковбаса й сир — не продукт першої необхідності.

«Коли народ змітав із полиць магазинів гречку мішками, ковбасу мішками не виносили. Ми запустили власну безкоштовну доставку та створили сайт для замовлень. Це не дуже виправдало себе, поки що ми на цьому не заробляємо», — говорить підприємець про ковбасний напрямок.

Проте є і плюс — ковбасні бізнеси розміщувалися в павільйонах та невеликих магазинах. На такі приміщення в Дніпрі був великий попит, тому оренда доходила до 1500 грн за квадратний метр. Через карантин багато бізнесів закрилися, вартість оренди впала, а приміщення в центрі звільнилися. Тепер мережа ковбасних магазинів планує їх зайняти.

«Їсти люди будуть завжди. Ми передивились асортимент, тепер у нас менше сиров’ялених ковбас по 200-300 гривень за кілограм, але більше вареної ковбаси по 80 гривень. І помітили, що це спрацювало», — розповідає Віктор Ткачов.

Перукарі в підпіллі


Перукарні під час «локдауну» закривалися. Але не всі

Після 11 травня згідно до урядової постанови мають запрацювати і перукарні та салони краси. Але більшість із них сяк-так дотримувалися карантину тільки перші кілька тижнів. Потім — почали приймати своїх постійних клієнтів за записом.

Журналістка з Дніпра Анастасія Гречникова розповідає, що трималася до останнього й не робила манікюр. Але потім все-таки пішла.

«Моя майстриня не працювала з першого дня карантину в березні, дотримувалася правил. Але коли карантин відсунули втретє, написала, що якщо я можу і хочу, то вона готова зробити мені манікюр. Бо в неї лишилося 150 гривень, а їсти за щось треба, — розповідає Анастасія. — Тож це десь на кордоні між добром та злом. Ми дотрималися усіх правил: вдягнули маски, були самі в приміщенні, воно провітрювалось. Тепер у мене є манікюр, бо мені треба в ефір сідати, а майстрині є за що в супермаркет сходити».

Аналогічно працювали майстри чи не в усіх містах України. Альона із Запоріжжя розповідає, що за час карантину була в салоні тричі — робила манікюр, педикюр та фарбувала волосся.

«Салон ніде не афішував, що працює, але постійні клієнти могли записатись по телефону, — розповідає вона. — Приїжджаєш на свій час. Салон — на першому поверсі житлового будинку. Головний вхід, там де вивіска, закритий. Потрапити можна по дзвінку через під’їзд».

Альона каже, що в перші тижні карантину в салоні під час процедури були тільки вона та майстер. Потім людей побільшало. А у квітні, коли вона приїхала на фарбування волосся, в салоні одночасно перебували вже шестеро людей. Але приміщення при цьому ретельно дезінфікували та всі майстри були в масках і перчатках.

«А от мій салон лазерної епіляції не працював. Я намагалася записатись, але вони відмовляли», — визнає Альона.

Деяким клієнтам навіть на думку не спадало, що в умовах жорстких карантинних обмежень та заборон для сфери послуг постригтись усе-таки можна.

«Я такий наївний сидів заростав, думав, що всі законослухняні та обережні. А днями пишу в улюблену перукарню, що, мовляв, вам із понеділка дозволили працювати, чи можу я записатись на перший день, бо, мабуть, усі повалять стригтись? А вони кажуть: «Та хоч завтра приїжджайте», — розповідає мешканець Запоріжжя Роман Акбаш.

Проте навіть в умовах підпільної роботи не йшлося про те, щоб отримувати прибутки, як раніше. Кількість клієнтів у перукарень та салонів краси все одно знизилася на порядок, і приймали вони (в більшості випадків) лише одну-дві людини за раз. Тому йшлося насамперед про виживання та можливість хоча б частково сплатити за оренду приміщення, щоб не втратити його.


Оголошення «підпільного» перукаря з виїздом додому

У Києві на Осокорках під час «локдауну» можна було зустріти оголошення перукарів із виїздом додому — це теж свого роду збільшення частки доставки (послуги). Але вона передбачає додаткові витрати коштів і часу для перукаря — на дорогу. Тож і в цьому випадку йшлося про мінімальний заробіток.

Цікаво, що людей офіційно стригти було заборонено, а от собак — можна. Вікторія Власенко з Києва розповідає, що не планувала стригти свого пуделя, але він так заріс, що собака страждав і ходив весь заплутаний.

«Спробувала спочатку сама підстригти — вийшов просто капець. Подзвонила в салон, який знаходиться на території зоомагазину, і вони сказали, що можна приїжджати, — розповідає Вікторія. — Зоомагазин працює через віконечко, типу як цілодобові аптеки. Натискаєш дзвінок, виходить грумер у масці й рукавичках, забирає собаку. Невдовзі віддає так само. Оплатила безконтактно».

Ще в кінці березня Європейська бізнес-асоціація в Україні опитала 155 представників малого бізнесу і дізналася, що ще тоді 18% бізнесменів розглядали варіант закриття власного бізнесу, 78% казали про втрати до 75% доходів.

Свіжіших досліджень нам знайти не вдалося, але ситуація очевидно погіршилася.

Далі буде...

У самурая нет цели, есть только путь. Мы боремся за объективную информацию.
Поддержите? Кнопки под статьей.

''отсканируй
и помоги редакции

Become a Patron!

Загрузка...