Нас мотивують колобками?

Цей текст уже вийшов на нашому Patreon. Будь ласка, підтримайте редакцію!

Напад Росії у 2014-му породив цілий пантеон дутих зірок, яких потім довелось прибирати як нам, так і їх господарю. 2022 рік повторив це правило ще раз. Але чого чекати колаборантам далі, якщо ситуацію вони вже не контролюють?

Кожен, хто зраджує, впевнений у своїй безкарності, інакше б цього не робив. Ви добре знаєте, як гучно заливаються кремлівські посіпаки, яких виростила Україна – голосно, нахабно, немов сміючись над усіма нами. Вони завжди впевнені – обійдеться. Судячи з поведінки, навіть не думають: що, як не вийде пропетляти.

Рано чи пізно черговий колобок сідає в машину і звідти живим вже не виходить. Поки ми сміємось над цим життєвим фіналом, решта колаборантів може принишкнути. Але згодом обов’язково візьметься за старе – немов смерть товариша точно закрила ліміт із випиляних ворогів. Якщо росіяни вміють вчитись, то наші колобки – ні, бо й не хочуть цього робити.

Не забувайте, торік по темах Херсону всі писали про смерть Сальдо – хоча він досі живий. Живий, бо тупий та повторює будь-які тези. Наприклад, про відсутність підтоплень на фоні справжнього потопу. А хто здох замість нього? Стрємоусов, який взагалі був живчиком і вмів вірусити контент. Тобто працював як піарник, навіть якщо робив все інтуїтивно – на жаль, це працювало.

Тупий лишився, більш вдалий загинув. Дивна історія успіху, яка могла статись виключно під російським крилом, бо інші держави завжди роблять навпаки.

Але це урок, який повториться ще не раз – і все залежить лише від успіхів ЗСУ. Поки Росія тримає певний шматок землі, їй треба когось затягнути в медійку. Щойно контроль похитнеться, людина стане не так потрібна і випадково припинить дихати, оформивши собі дату після дефісу.

В цьому плані дуже корисний приклад Володимира Рогова. На момент написання тексту це цілком живий і здоровий чоловічок, якого РФ призначила балакучою головою. Навіть якимось чиновником.

Приклад важливий, бо саме зараз за окуповану територію Запорізької області точаться люті бої. І там Рогов є чи не єдиним стабільним спікером від окупантів. По суті, на ефіри Соловйова та Куликова кличуть саме нього, чисто забуваючи про існування Балицького та інших колаборантів. Чому ж так? І що нам про нього відомо – може, Рогов має певний секрет?

Так, давайте подивимось: бізнесмен-невдаха, медійний недомагнат – за час роботи в інтернеті його проєкт запам’ятався крадіжками чужого контенту і більше нічим. При цьому Рогов декларував відданість принципам СРСР (хоча радянські чекісти таких зазвичай розстрілювали першими). Навіть водив у Запоріжжі хороводи з георгіївськими стрічками – на це спромігся у 2008 році. Здавалося б, руки не з того місця, але за інтересами підходить.

Але скажіть мені, як можна бути настільки лайняним агітатором інтересів РФ, що навіть за Януковича тобі закрили дзьоб? Щойно з Києва від донецьких приїхала «своя людина» – Рогов замовк. А як можна так задумати фейк про масовий продаж «Майн Кампф» у Запоріжжі, що про це дізнались місцеві журналісти й зірвали зйомку, банально викупивши всі два примірника? Це, вибачте на слові, історія лоха. До речі, більше про це розповідав «Детектор Медіа», звідки я дізнався деталь про невдалу закупівлю.

Що маємо. Росія взяла найбільшого невдаху з тих, що можна було уявити – людину, яка не мала авторитету на місцях і здебільшого ганьбилась у своєму бажанні вислужитись. Здавалося б, на таку людину можна зіпхнути рутинну роботу й не витягувати на публіку. Втім, саме Рогов, а не той самий Балицький, став медійною іконою окупованої частини Запорізької області.

Вбити Рогова можуть у будь-який момент. По суті, цінність він має до тих пір, поки тримається лінія фронту в Запорізькій області – та що буде згодом? Кирило теж думав, що все буде добре, але вийшло добре не для нього – лише для нас.

Виходить дуже дивна ситуація. Замість того, аби за будь-яку ціну рятувати колаборанта, вивозити в тил та використовувати для підбурення росіян до нових і нових актів агресії – Кремль дає команду від нього позбутись. Сам ріже зв’язок із колись окупованою територією. Але ж їх смерті хотіли лише ми? Це ми мріяли, щоб ГУР дотягнувся до шиї Стрємоусова чи скроні Ковальова. Натомість вбили їх росіяни.

Тобто для того, щоб Росія вбила ще одного покидька та свого посіпаку – треба просто вкладатись у просування на фронті. Чим швидше бійці ЗСУ пройдуть ще сто метрів, тим ближчий зашморг до горлянки умовного Рогова. Чим далі заїдуть наші танки, тим швидше росіяни втілять нашу мрію – вб’ють тих, кого хотіли вбити ми. І на кого було чхати в самій Росії, як на те пішло.

Чесно, це дуже дивна ситуація. Ми воюємо з РФ, але делегуємо їй вбивство власних виродків, до яких не можемо дотягнутись. Навіть більше – робимо лише те, що вигідно нам, і взамін отримуємо невелику моральну втіху.

Я не знаю, навіщо Росія так мотивує нас, вирізаючи чергових колаборантів. Бачу лише те, що Рогов може ось-ось повторити долю своїх колег, яких всі вже закопали й забули. Для цього потрібно чавити фронт та заходити якомога далі. Те, чого ми так і хотіли.

І в той момент, коли ФСБшник приставить до лисої голови Рогова табельний пістолет, це буде делеговане вбивство. З мінусів – на жаль, не буде гарного прощального відео. З плюсів – за цю роботу нам не доведеться платити.