Перейти до основного вмісту

Не скаржитися, а діяти. Як боєць ЗСУ змінює Полтаву на краще

Так, це не диван чавити

Виконання завдань у районі Операції об’єднаних сил, питання і проблеми, яких вистачає в житті кожного з нас, не заважають Олегу ще й турбуватися про рідну Полтаву. Місто він любить, згадує саме про нього в першу чергу, захищаючи від російської агресії всю Україну. Олег не втомився, не вважає, що йому хтось щось винен; натомість сам намагається зробити все можливе і те, що до йому снаги, як у війську, так і в цивільному житті для громади, хай навіть дистанційно. Чоловіка активно підтримує син, бо в його юному віці вже сформувалися цілком правильні позиції, етичний кодекс, людяність і бажання допомагати іншим.

Олег із тих, для кого немає неможливого і неважливого. З тих, хто змінює світ. Починаючи із себе та власного двору і закінчуючи захистом України зі зброєю в руках.

Військовослужбовець Збройних сил України полтавчанин Олег Кузьменко носить однострій уже 25 років. На запитання, чи не хвилюються близькі, зокрема зараз, під час відрядження на Схід, обличчя чоловіка світлішає. Судячи з усього, як і завжди при згадці про родину.

– Дружина знала, кого обирала, — розповідає Олег. — Знала, за кого заміж виходила. Сину Андрію зараз 16 років, доньці Софійці — чотири. Чекають і підтримують. Звичайно, хвилюються. Як і я за них. На те вони і близькі. Андрій навчається в школі, захоплюється програмуванням. Крім того, йому подобається справа звукооператора. Трішки навіть брав участь у громадській діяльності. В період із червня по жовтень в Полтаві проводили культурні вечори для людей, яким за 50. Щонеділі Андрій виходив із друзями та допомагав у їх організації.

Років два тому мене попросили проголосувати і підтримати проект благоустрою в іншому районі. Так я дізнався про програму «Бюджет участі». Якщо описати її коротко — будь-який мешканець міста може подати свій проект залучення бюджетних коштів на наступний рік. Якщо він набере достатню кількість голосів і буде придатний для реалізації за технічними параметрами, — мрія втілюється в життя. Так у Полтаві з’явився бібліохаб, ідуть роботи з установлення медичного обладнання ігрових дитячих майданчиків та ще багато чого цікавого й корисного. Багато проектів, запропонованих торік, уже практично втілені в життя. Як і в кожному процесі, що тільки набирає обертів, тут також є багато чого недосконалого, але прогрес очевидний.

Сама ідея — коли не представники влади, не будівельні фірми, не хтось, хто має можливість певним чином працювати з коштами або цінностями в ході виконання державних програм і може мати якісь інтереси, а звичайні мешканці шляхом голосування визначають, як краще застосувати гроші, надані ними спільно у вигляді податків, — дуже позитивна. Це спонукає до громадянської активності, організовує, допомагає не бути байдужими. Замість скаржитися на погані дороги чи розбиту інфраструктуру, навіть якщо в тебе немає часу, можливості або коштів, щоби виправити ситуацію самостійно, — ти можеш ефективно підказати представникам місцевої влади, на що звернути увагу. І побачиш результат у недовгій перспективі. Хочеш змінювати світ — почни із себе та свого двору.

Так склалося, що я живу в Полтаві понад 19 років, і, відверто кажучи, набридло спостерігати з вікон, як діти граються фактично в багнюці серед того, що колись було стадіоном. Отож, дізнавшись про таку можливість, ми з сином підготували власні проекти. Ідея в тому, щоби створити зону, де батьки могли би проводити час із дітьми з користю для здоров’я. Щоб діти будь-якого віку могли чи то гратися в пісочниці, чи то займатися на турніках, грати в командні ігри.

Спілкування з дітьми, скільки б його не було, завжди не вистачає. Вільний час необхідно використовувати максимально ефективно. В будні це зазвичай допомога з домашнім завданням під час підготовки до уроків. У вихідні дні — активний відпочинок. Відпустка — це справжнє свято, щоби приділити увагу саме сім’ї. Ми майже весь вільний час проводимо на дачі. Вирощуємо виноград, майже два місяці маємо свій. Крім того, це чудова зміна діяльності. Безпосередньо бачиш, заради чого ми служимо. Адже ми захищаємо рідну землю. Людей, українців, населення України.

Патріотом може називатися лише та людина, яка добре знає історію та розуміє її. Держава, згідно з Конституцією, має чітко визначені кордони і територію. Їх необхідно захищати. Однак не менше необхідно цінувати та захищати людське життя і людські відносини, те ж саме громадянське суспільство, теж, до речі, згадане у Конституції, яке сьогодні активно розвивається. Вірю, що ми захистимо Україну від зовнішнього ворога та вибудуємо такі відносини в суспільстві й таку свідомість, за яких нашим дітям житиметься на цій землі набагато краще, ніж нам.

P.S. Земляки воїна, які мають своє бачення щодо найближчого майбутнього міста, можуть ознайомитися із проектами Олега та Андрія Кузьменків і підтримати їх своїм голосом за посиланнями:

https://poltava-budget.e-dem.in.ua/#/project/10672?compid=207

https://poltava-budget.e-dem.in.ua/#/project/10676?compid=207

https://poltava-budget.e-dem.in.ua/#/project/11759?compid=207

або у бібліотеках міста Полтави (у такому разі при собі слід мати паспорт).

Рубрика "Гринлайт" наполняется материалами внештатных авторов. Редакция может не разделять мнение автора.

У самурая нет цели, есть только путь. Мы боремся за объективную информацию.
Поддержите? Кнопки под статьей.