Незручний Марків та канали ОПЗЖ

«Інтер» та канали Медведчука «не помітили» переговорів з італійським прем’єром про ув’язненого нацгвардійця та закриття представництв сепаратистів.

7 лютого Володимир Зеленський був у Римі. Він зустрівся з прем’єром Італії Джузеппе Конте та президентом Серджіо Матареллою. Українського президента супроводжували міністр внутрішніх справ Арсен Аваков та дружина Олена, чиє вбрання вже традиційно обговорили соцмережі й таблоїди. Наступного дня Зеленський відвідав Ватикан, поспілкувався з Папою Франциском (у соцмережах про це намалювали чимало смішних фотожаб) та державним секретарем Святого Престолу. Більшість українських новинних медіа висвітлювали цей візит, як і будь-яку іншу закордонну поїздку глави держави. Телебачення робило це у звичному «паркетному» форматі. Проте одна зі справ, які Зеленський приїхав залагоджувати в Римі, залишилась непоміченою кількома телеканалами. Хоча і президент, і міністр внутрішніх справ наголошували саме на цій своїй місії та давали оптимістичні прогнози. Йдеться про визволення нацгвардійця Віталія Марківа, засудженого за вбивство італійського фотографа на Донеччині.

Віталій Марків мешкає в Італії з 2003 року. Він отримав італійське громадянство, але не відмовився від українського. Наприкінці 2013 року Віталій повернувся до України, а навесні 2014 року зголосився добровольцем до першого батальйону Нацгвардії. Воював під Слов’янськом. 2017 року, коли Віталій приїхав до Італії на зустріч із матір’ю, його затримали та звинуватили в убивстві. 24 травня 2014 року поблизу Слов’янська загинули італійський фотокореспондент Андреа Рокеллі та його російський перекладач Андрій Миронов. Суд розпочався в липні 2018 року, а 12 липня 2019-го Марківа визнали винним у причетності до вбивства Рокеллі та засудили до 24 років ув’язнення. 20 листопада Україна подала апеляційну скаргу. Арсен Аваков пообіцяв, що Україна буде боротись за Марківа.

Ув’язнення Марківа — важлива історія для України і на міжнародній арені загалом, і на фронті інформаційної війни з Росією зокрема. Кремлівська пропаганда використала справу Марківа сповна — й далі це робить. Російські медіа (а разом із ними і їхні проросійські союзники в Україні, зокрема «Страна.ua») називають загибель журналістів «убийством», а самого Марківа — «хладнокровным убийцей», «националистом» і «боевиком», а деякі зображають його як іноземного (італійського) найманця, який убивав мирних людей за гроші. Хоча за версією італійських прокурорів Марків навіть не віддавав наказ стріляти, а просто інформував командування про пересування журналістів, а докази обвинувачення доволі сумнівні. Сам Марків заперечує, що давав команду стріляти в журналістів.

Росіяни та їхні агенти в Україні поширюють конспірологічні «розслідування», покликані довести, що Рокеллі та Миронов не просто загинули від обстрілу українських «бойовиків», а були вбиті за наказом, бо їхні матеріали дошкуляли київській «хунті». Проте головна лінія маніпуляцій — «Европа даёт Украине пример прецедента, когда военные преступления расследуются и националистов там можно привлечь к ответственности» (цитата з «Украина.ру»). Мовляв, неупереджений європейський суд підтверджує все те, про що роками говорять кремлівські пропагандисти: на сході України жорстокі бойовики-націоналісти вбивають мирних людей, і кожен учасник антитерористичної операції — злочинець, якого не мине кара. Українській аудиторії на прикладі цієї історії демонструють неспроможність Києва захистити своїх громадян на міжнародному рівні, а прибічникам євроінтеграції — те, якої «дружби» слід чекати від держав Євросоюзу.

Поки що українська влада мало що протиставила цьому наративу, окрім гнівних заяв із запереченням провини Марківа. Головним і практично єдиним комунікатором у цій справі самопризначився міністр внутрішніх справ Арсен Аваков. Він фігурував у багатьох новинах 2017 і 2018 року, присвячених арешту та суду над Марківим, брав участь у судових засіданнях, а після вироку оголосив визволення нацгвардійця справою честі. Тож для журналістів було б логічно пов’язати появу Авакова в Римі поруч із президентом з переговорами щодо долі Марківа.

Канал «Україна» повідомив, що Зеленський з прем’єром Конте «зокрема обговорив справу бійця нацгвардії Віталія Марківа. Його в Італії засудили до 24 років ув’язнення за нібито причетність до загибелі тамтешнього фотографа під час війни на Донбасі». В іншому випуску: «Звільнення українського нацгвардійця Віталія Марківа обговорював Володимир Зеленський на зустрічі із прем’єр-міністром Італії Джузеппе Конте. Хоч голова уряду не може вплинути на італійський суд, президент України в деталях розповів, що Марків не причетний до смерті італійського журналіста, у чому нацгвардійця звинуватили та засудили на 24 роки». Ані бекґраунду, ані результату обговорення.

Трошки ширше повідомлення СТБ: Зеленський обговорив звільнення Марківа, «якого італійський суд, на думку України, несправедливо визнав винним у причетності до вбивства італійського фотокореспондента Андре Рокеллі та його російського перекладача Андрія Миронова у травні 2014 року під Слов’янськом». Тут уже є подробиці змісту звернення («Зеленський попросив прем’єра Конте повернутися до цієї справи і розглянути її ретельніше») і цитата Зеленського («Я все розумію, що прем’єр-міністр не може впливати на італійський суд, але я показав йому детально, що там відбулось, на якій відстані він був від убивства».) Також у повідомленні йдеться про те, що Зеленський зустрівся з матір’ю Марківа.

«UA:Перший» присвятив Марківу більшу частину короткого повідомлення про зміст поїздки Зеленського в Італію. Наведену вище цитату Зеленського тут переказали непрямою мовою, все решта — бекґраунд про засудження нацгвардійця.

Повідомлення «5-го каналу» складається з двох новин — про Марківа і про те, що Зеленський попросив закрити представництва самопроголошених сепаратистських «республік» в Італії. «За словами Зеленського він пояснив італійському посадовцю деталі злочину. Зокрема, на якій відстані нацгвардієць Марків був від місця загибелі італійського фотокореспондента Андреа Рокеллі на Донбасі влітку 2014 року», — каже ведуча «5-го каналу», вочевидь, несвідомо долучаючись до тих, хто визнає «злочином», а не випадковою трагедією, загибель італійця та росіянина під Слов’янськом. Є в матеріалі згадка про матір Марківа.

«1+1» повідомив, що «на зустрічі з прем’єром Зеленський обговорив справу бійця Нацгвардії Віталія Марківа, який засуджений в Італії до 24 років ув’язнення за нібито причетність до загибелі італійського фотографа Андрео Рокеллі під час війни на Донбасі. Зустрівся з мамою Віталія» (хоча з офіційного повідомлення Офісу президента відомо, що мати Марківа прилетіла в Італію разом із Зеленським). Далі ведуча Наталя Мосейчук двічі міняє тему: «Також Зеленський звернувся з проханням закрити незаконні офіси терористичних організацій, які відкрилися в кількох містах Італії. Вже завтра Зеленський відвідає Ватикан. Там запланована зустріч із Папою Римським Франциском», — після чого лунає вже знайомий нам синхрон по «місце вбивства».

Коротко згадала про спробу Зеленського обговорити визволення Марківа Алла Мазур у «ТСН.Тижні», але тут інформації не більше, ніж у новинах. Канал ICTV не говорив про це у щоденних новинах, але у «Фактах тижня» згадав одним реченням: «Володимир Зеленський порушив питання повернення в Україну нацгвардійця Віталія Марківа, якого незаконно засудили до 24 років італійської в’язниці».

Усі ці повідомлення важко назвати повними. У них нічого немає про приїзд Авакова та його роль у боротьбі за визволення Марківа (заява міністра не привернула уваги теленовинарів наступного дня). Немає важливого факту апеляції та достатньо розгорнутого бекґраунду, що міг би пояснити глядачам, чому Марківа засудили і що робить Україна, аби його визволити. Зовсім нічого не сказано про те, як відреагував італійський прем’єр на звернення українського президента. Не зрозуміло, звідки взялася мати Марківа — чи справді приїхала із Зеленським з України, як повідомляє Офіс президента, чи зустрілась із ним в Італії, де мешкає віддавна з родиною?

Згадки про прохання Зеленського закрити представництва сепаратистів були ще менш змістовні: ані бекґраунду про відкриття цих офісів, ані реакції італійської сторони.

Але навіть на такому малоінформативному тлі поведінка каналів, афілійованих з «Опозиційною платформою — За життя», виглядає цікаво.

У денних новинах 7 лютого «Інтер» анонсував поїздку Зеленського до Італії. Однак у вечірніх, зокрема в півторагодинному випуску «Подробиць тижня», місця інформації про її перебіг та результати не знайшлося. Вже наступного дня в новинах «Інтера» лаконічно повідомили про зустріч Зеленського з Папою Франциском, але не дали інформації про розмову з президентом та прем’єром Італії напередодні.

О 23:00 споріднений з інформаційною службою «Інтера» сайт «Подробности» дав новину з посиланням на Офіс президента, в якій є згадка про «ув’язненого в Італії» (але жодного іншого бекґраунду чи посилань) Марківа і все та сама цитата Зеленського.

Не зауважив італійського візиту Зеленського й інформаційний канал «112». Тут теж лише коротке повідомлення про спілкування з Папою Римським і нічого — ані про Марківа, ані про закриття представництв сепаратистів. Згадок про переговори з італійським прем’єром немає навіть на сайті каналу, який публікує, без перебільшення, будь-яке новинне сміття, яке віднайде.

NewsOne повідомив про факт зустрічі Зеленського з прем’єром Конте, але ні слова не сказав про те, що вони обговорювали. Хоча Офіс президента, на який посилається NewsOne, про це повідомляв. Ані в телевізійних, ані в текстових новинах каналу, що належить соратнику Віктора Медведчука, немає інформації про зміст переговорів цих жодних згадок.

Третій інформаційний канал соратника Медведчука — ZIK — дав таке саме порожнє повідомлення про факт зустрічі з Конте, ще одне — трохи менш порожнє, з дещицею конкретики, — про зустріч із президентом Матереллою, а потім — новину з посиланням на Офіс президента про зміст розмови з Конте. Тут ідеться про те, що Зеленський «обговорив із главою італійського уряду справу бійця Нацгвардії України Віталія Марківа, ув’язненого в цій державі», плюс цитата про неможливість впливати на суд. У телевізійних новинах ZIK про поїздку Зеленського в Італію не розповіли, хоча наступного дня говорили про зустріч із Папою.

Чи можливо, що чотири телеканали, об’єднані прихильністю до однієї політсили, незалежно один від одного вирішили відмовитись від «паркету» та проігнорували поїздку Зеленського в Італію просто тому, що в ній «нема новини»? Прикладів такої одностайної відмови моніторинг «Детектора медіа» ще не фіксував. Зазвичай ці канали висвітлюють усі закордонні поїздки глави держави та згадують про зустрічі та переговори з лідерами інших держав, навіть набагато менш змістовні. До того ж, зустріч із Папою таки була новиною для каналів пулу ОПЗЖ. А зустрічі з Конте й Матареллою — ні.

Чи є причиною замовчування небажання згадувати про Марківа, про представництва самопроголошених сепаратистських «республік», чи й те, й інше? Ми не знаємо відповіді, але мусимо зауважити, що історію Марківа ці канали й раніше висвітлювали неохоче, ігноруючи важливі інформаційні приводи. Так, 17 січня, коли Верховна Рада понад трьома сотнями голосів ухвалила звернення до президента Італії щодо апеляції у справі Марківа, ця новина теж виявилась «неважливою» для «Інтера» та каналів ОПЗЖ (щоправда, для деяких інших також — у праймових новинах про це говорив лише «5 канал»). І навіть рішення суду в липні висвітлювали вкрай лаконічно, без необхідних бекґраундів. Так, наче отримали факсом (чи як там тепер шлють сучасні аналоги темників?) «прохання ігнорувати».