Найкраще будувати, коли все руйнують

Важкий час — золотий для проукраїнських партій.

Правління Зекоманди змусило мобілізовуватися проукраїнські політичні сили. Населення плавно ввели в інформаційну байдужість. Тому немає жодної реакції на здачу державних інтересів. У таких умовах «Європейська Солідарність» будує партійну систему, якої так не вистачає українській політиці.

Передумови

Передумовами нового політичного курсу стали результати першого туру президентських виборів. Команда Порошенка побачила великий комунікаційний провал із народом. Її політику сильної армії, нації з єдиною мовою та вірою підтримували, згідно з даними опитувань, люди з вищою освітою, чіткою громадянською позицією та усвідомленням, що за державу треба боротись. За результатами, таких громадян не так і багато. Виборчий штаб п’ятого президента втратив середній клас і жителів провінції. Сконцентрувавши всю увагу на стратегічних питаннях, забули про хліб та шоу для роботяг, яких в Україні зараз більшість. Не національні інтереси їм були цікаві. Люди хотіли чогось хорошого тут і зараз.

Саме тоді почали лунати заяви від п’ятого президента, що децентралізація повинна стати трампліном для молодих управлінців і мостом для ротації нової політичної еліти, намагаючись залучити у свою команду політиків на місцях і достукатись до простого українця. Проте часу виявилось надто мало.

Звичайно, можна було спробувати набрати молоду команду на парламентських виборах. Та тоді «Слуга народу» мала сильну підтримку і не можна було ризикувати. У такий непростий час покладатись на неперевірених бійців стало б самогубством для політичної сили. Тим паче, команда у «Європейської Солідарності» зібралась дуже хороша.

Відстоювати державні інтереси у Верховній Раді прийшла важка артилерія Петра Порошенка — це і Парубій, Геращенко, Самусь чи той ж таки Забродський. І спільна робота такої сильної команди у парламенті також дала свої плоди. Підтримка «Європейської Солідарності» за останні декілька місяців значно зросла.

Нова стратегія «ЄС»

Країна занурюється в усе більшу кризу. Важко реагувати на кризові виклики в регіонах із такою малоефективною політичною системою.

Із початком незалежності основою політичної системи були партії зі своїми лідерами. Головне завдання — потрапити до Верховної Ради, адже політичне життя вирувало виключно у столиці. У списках — бізнесмени, родичі й просто хороші знайомі. В областях свої люди, які правильно розв’язують питання. І чим нижче по політичній ієрархії, тим менше компетентних управлінців. Місцеві осередки потрібні були лише під час президентських чи парламентських виборів, як волонтери для агітацій.

Чи не ідеальний час створити щось нове.

«Європейська Солідарність» вирішила збудувати стабільну партійну систему з багаторічною перспективою. І робота йде за двома напрямами.

Регіони

В областях, великих містах і громадах створено осередки. І це не проплачені волонтери, яких набирають за два дні до виборів. Вибудовано обласні та локальні команди задовго до волевиявлення. І в період пандемії штаби вже змогли продемонструвати свою ефективність. Надаючи допомогу місцевому населенню — як матеріальну, так і фізичну. Це те, чого не вистачає політичним силам — партійні осередки чи організації, що завжди працюють. У командах як майбутні кандидати на певні посади, так і люди, які розділять ідеї та погляди партії та готові працювати на благо рідного регіону. Головне, щоб осередки активно працювали і після виборів. По-перше, великий плюс для громад і міст, адже завжди є до кого звернутись. По-друге, постійний моніторинг і розуміння партією ситуації в усіх регіонах України.

Молодіжка

Із молодіжним крилом у політичних сил завжди були проблеми. Вони, звичайно, є в ОПЗЖ чи «Батьківщини», але у партій зовсім інші гасла і цільова авдиторія. «Слуга народу» не може свою роботу організувати, а про молодіжку зараз узагалі мови не йде.

Хоч якусь систематичність у роботі показує «Солідарна молодь». І за останні роки молодіжне крило «Європейської Солідарності» перетворилось на досить вагома політичну силу. По-перше, це сильна мережа по всіх областях України. Окремі осередки вже діють декілька років. І знову ж таки, продемонстрували свою придатність під час вірусу, працюючи та допомагаючи місцевому населенню.

По-друге, «Солідарна молодь» не просто збирає небайдужу молодь по областях, вона ще й готує майбутніх політиків.

Для членів команди організовують різноманітні курси і тренінги. Навчають бути лідерами, стратегами, управлінцями та розбиратись у процесах.

Також уже не перший рік відправляють на навчання до школи Європарламенту. Тобто партія не намагається набрати певну кількість народу, а готує якісний молодіжний резерв на майбутнє.

Висновок

Плани «Європейської Солідарності» — частина тієї політичної системи, якої не вистачає Україні. Щоб певна ідея та цінності стає об’єднальним елементом команди, руху, який не зациклюється на політичних іменах. Звичайно, зараз у «Солідарності» є залежність від Порошенка. Але місцеві вибори дадуть змогу запустити нову структуру. Продовжуючи свою діяльність, партія отримує підтримку за роботу на місцях, а не за політика, який очолює політичну силу.