IT-колгосп. На словах Мінцифри, фактично Мінпапірус

Два тижні тому в мене відбувся конфлікт із першим заступником очільника Мінцифри. Багато зустрічних запитань. Надто мало відповідей. Сумарно 342 коментарі, які не привели до розв’язання проблеми. Багато це чи мало? За шкалою Колумбета це нещасний мізер. Але якщо врахувати, що 50 повідомлень написав саме перший заступник Олексій Вискуб, то цей випадок потребує аналізу.

Суть конфлікту. Мені не сподобалось, що голосування за громраду Мінцифри зроблене максимально незручно. Є дрібні питання — той самий сайт не адаптовано під перегляд зі смартфона. Якби це було найбільшою проблемою, цей текст ви б зараз не читали. Але тих, хто ще вірить у прозорі механізми, наздогнала інша проблема.

Верифікацію явно робили як попало. Або метою було відлякнути останніх адекватних людей. Що, юзернейм, хочеш голосувати через пошту? Йди до біса. Хочеш по телефону? Туди само. Може, Bank ID захотілось використати для аутентифікації? До бі-са, ось туди, пішечки. Кабінет платника податків маєш, гроші туди засовуєш, а використати цей обліковий запис для благої мети права тобі ніхто не давав. Зрозуміло.

Добре, ви таки пройшли ці сім кіл Пекла, логін-пароль спрацювали. Тепер дивитесь, за кого голосувати. Зручний Google Drive, на якому створено окремі папочки для кожного кандидата. У цей момент ви можете відчути, як Мінцифри голосно сміється, розповідаючи всім навколо про цифрове майбутнє. Ага-ага, ще б роздрукували біографії кандидатів на рулончику «Обухівської», це теж дуже сучасно. Щоправда, на відміну від СММ-міністерства, той папір хоча б раз вас виручить.

Ви пройшли верифікацію та вивчили 100500 тек на 100500 інших сайтів? Якщо досі не злякались, ось вам сторінка голосування. Там не вказано, скількох членів відбору можна підтримати. Навмання клацайте, навіщо задумуватись над вагою власного голосу. Або зваріть кави й гадайте на гущі. Щоправда, на сайті міністерства є відповідна новина — але спробуйте її знайти, коли бажання голосувати зіштовхнулось із купою додаткових перешкод, які Мінцифри відверто подобаються.

До речі, якби такими шедеврами запам’яталось якесь там Міністерство сільського господарства, я би й не писала нічого. Колгосп же, не кіберпанкове майбутнє right now. Бо так ставитись до громадян дозволяли собі в колгоспі. Але МінАПК давно немає. Є лише Мінцифри, наша гордість та надія на сучасність. І колгосп чомусь перекочував саме сюди.

Яка могла бути реакція міністерства.

Зі сторінки міністерства мені б написали:

«Дякуємо за громадянську позицію та бажання проголосувати! Додамо Bank ID та інформацію про кандидатів на сторінку голосування і вкажемо, що голосувати можна за 35 осіб», —

або

«Додамо банк ІД та повідомимо вам», —

або хоча б

«Повідомимо вам, чому так сталось».

Жодного із трьох варіантів я не побачила. Дякую, дуже дякую!

Як зробили натомість.

Прийшов перший заступник міністра. Говорив багато, зробив мало. Наприклад, заявив, що Мінцифри до сайту голосувань не має жодного стосунку. Прямо як «Дія», від якої відхрестились після перших же серйозних проблем. А заодно наїхав на всіх незгодних, розповівши, що точно не нам усім судити про юзабіліті, оскільки ми не професіонали в цій сфері. Добре, Олексію, добре. Всі професіонали давно зібрані у вас, тільки сніжку ліпить мама.

Що цікаво, найбільше чиновника обурило, що я дозволила собі написати: «Міністерство, горіть у пеклі». Разів п’ять у різний спосіб це повторив. Але дядька чомусь не зачепило, що в ініціативній групі, на яку він перевів стрілки, із восьми людей рівно половина — працівники міністерства. Чомусь його не здивувало, що голосувати можна лише з ЕЦП, Bank ID там просто не передбачено. Чомусь пана Вискуба не напружило, що на сторінці Мінцифри про голосування і на сторінці голосування не вказано кількість осіб, за яких можна проголосувати. Чомусь його не обурило, що в списку кандидатів немає жодної інформації про них, а інформація доступна на сторонньому ресурсі із 55 папками.

Ось про пекло йому таки не сподобалось. Ну ок. Так я дізналась, що в мене в тексті допущені самі емоції та маніпуляції. Оскільки ні моя, ні власна істерика чиновника не цікавить, пропоную сухі факти:

1. Представник ініціативної групи сказала, що хотіли зробити максимально зручно для людей і був передбачений Bank ID.

2. За 2 тижні жодних змін в організації голосування не відбулось. Недолуга сторінка виключно із прізвищами без вказання кількості місць у громраді залишилась. Google Drive із 55 папками залишився. Bank ID так і не додали.

3. Вчора голосування закінчилось, протоколу голосування на сайті досі немає. Хоча публікація протоколів із частково знеособленими даними — вже давно хороший тон у таких випадках.

4. В результатах голосування сором’язливо написано: «Кількість голосів — 1551». І вказана кількість голосів за кожного кандидата. Максимальна кількість голосів за Інну Скляр — 141. Припустімо, що голосували різні люди за різних кандидатів. Тоді в голосуванні взяли участь 1551 громадян, а не 141. Тисяча п’ятсот п’ятдесят одна особа. Для порівняння голосування за громради: НАБУ — 56 тисяч, МОЗ — 15 тисяч, ДБР — 14 тисяч, Мінветеранів — 22 тисячі.

Запитання до Міністерства цифрової трансформації України. Скажіть, будь ласка, якщо вже не публікуєте протокол голосування, як інші відомства, може, хоча б назвете точну кількість людей, які взяли участь у волевиявленні?

А останнє запитання до тих, хто дочитав: як вам те, що за перше місце проголосувала 141 особа, а за тридцять п’яте — 14? Здавалось би, все зроблено правильно і за законом, та як казав президент України: «Але правда в тому, що сьогодні українцям цього замало». Мені — так точно.