Відповідає Райвіс Мелніс
Примітка редакції. Про успіхи і помилки НАТО у підготовці до вторгнення ЗС РФ краще запитувати напряму. Ось у Райвіса Мелніса і спитали.
Райвіс Мелніс йде довгим коридором Міністерства оборони Латвії, розташованого у старій будівлі в центрі Риги, столиці країни. Він приходить сам — вражаюча незвичність для людини, яка обіймає державну посаду.
48-річний полковник народився в Балвському краї, за 20 кілометрів від російського кордону. Він очолює оборонне відомство з кінця травня. Саме тоді кілька безпілотників без жодних перешкод проникли в повітряний простір балтійської країни.
Два з них влучили поблизу порожнього паливного складу. Ця криза спонукала тодішню прем’єр-міністерку Евіку Сіліню звільнити міністра оборони й звернутися до Мелніса.
Військовий радник із глибоким знанням України, ветеран війни в Афганістані, який навчався у престижних закладах, зокрема Королівському коледжі Лондона, Мелніс здавався саме тією людиною, яка потрібна.
Але потім прем’єр-міністерка втратила посаду, а разом із нею під питанням опинилося і його призначення. Втім, новий глава уряду Андріс Кулбергс вирішив, що для захисту країни від загроз зі Сходу кращої кандидатури, ніж цей полковник, немає.
— Удар безпілотників на сході країни п’ять місяців тому спричинив серйозну урядову кризу. Чи стала Латвія тепер краще захищеною?
— Вони більше не становлять для нас серйозної проблеми. Вони залишаються викликом, але таким, із яким ми здатні впоратися. Коли я обійняв посаду, ми збили перший безпілотник, а потім другий. Я встановив термін для створення нових військових спроможностей, які потрібно було розгорнути на кордоні для перехоплення дронів, і це завдання виконано.
Уже до жовтня ми отримали додаткові радіолокаційні системи, дрони-перехоплювачі та відповідне програмне забезпечення. Ми створили досить ефективні системи вздовж кордонів із Росією й Білоруссю. Вони дозволяють нам виявляти й перехоплювати безпілотники за допомогою обладнання латвійського виробництва.
Я не можу сказати, що проблему повністю вирішено. Безпілотники прилітатимуть і надалі. Ми застосовуватимемо наші системи й матимемо підтримку НАТО.
— Але оборона східного флангу — це не лише протидія безпілотникам.
— Східний фланг належить НАТО та Європейському Союзу. Йдеться не лише про Латвію, а про Європу й Альянс загалом. Саме тому я вдячний усім країнам НАТО, які розгорнули свої війська в Латвії, Естонії, Литві, Фінляндії та Польщі.
Зараз ми більше зосереджуємося на гібридній діяльності і загрозах. Безпілотники є ключовим чинником, але ще одним великим викликом залишається нелегальна імміграція. Ми вживаємо заходів, підтримуємо наших прикордонників і розгорнули військові підрозділи.
— Чи вистачає вам ресурсів для протистояння цій гібридній війні?
— Ми повинні знайти баланс. З одного боку, розгортати наші сили для підтримки Міністерства внутрішніх справ і спецслужб у боротьбі з гібридною діяльністю, яку здійснюють агресивні держави — Росія та Білорусь. З іншого — зберігати готовність нашої армії до бойових дій у разі війни.
Наші ресурси обмежені, але ми повинні розуміти, що головним викликом є саме гібридна діяльність.
— Естонія перекинула військовослужбовців ближче до російського кордону. Чи зробила Латвія те саме?
— Ми вже багато років утримуємо свої сили поблизу кордону. Там постійно розгорнуті підрозділи, які протидіють нелегальній імміграції.
Ми регулярно проводимо навчання з іншими країнами НАТО, наприклад з Іспанією [яка має близько 600 військовослужбовців на базах в Адажі та Лієлварде].
Це забезпечує стримування, додає впевненості й надсилає чіткий сигнал: наші друзі перебувають тут не лише для навчань, а й для того, щоб воювати, якщо виникне така необхідність. Це недвозначний сигнал Росії та Білорусі.
— Ви працювали військовим представником Латвії в Україні. Чи змінилося ваше сприйняття ризику російської агресії за останні місяці?
— Будь-який можливий напад на Латвію або наших сусідів означатиме напад на Європу, на НАТО, а отже, спричинить рішучу відповідь Альянсу і країн ЄС.
Саме це має враховувати наш агресивний сусід. Рішення напасти на країну НАТО стало б для Росії стратегічною помилкою.
Наразі я не бачу неминучої загрози звичайного військового нападу. Росія випробовує нас іншими видами діяльності: безпілотниками, кібератаками, нелегальною імміграцією, провокаціями, диверсіями і пропагандою. Вона активізувала цю діяльність, і ми спостерігаємо дедалі більше подібних інцидентів.
Росія прагне зруйнувати нашу єдність, нашу готовність підтримувати Україну й допомагати одне одному. Я впевнений, що Росії це не вдасться, адже ми вже продемонстрували міцну згуртованість.
Ми готуємося на випадок, якщо нам доведеться воювати. Я не обов’язково говорю про найближче майбутнє, але загроза існує по той бік кордону, і ми повинні діяти разом.
— В Іспанії цю загрозу сприймають інакше.
— Безперечно, сприйняття відрізняється, адже ми живемо поруч із загрозою, а ви — дещо далі від неї.
Однак я не погоджуюся з тим, що всі сприймають загрозу по-різному, адже іспанські військовослужбовці відчувають себе частиною країни, яка живе поруч із цією загрозою.
Ви не живете безпосередньо на кордоні, але саме тому ми співпрацюємо, ведемо діалог, доносимо ці сигнали й демонструємо, що загроза існує і ми повинні бути готовими.
— Дехто, зокрема керівники сусідніх європейських країн, вважає, що російська агресія вже почалася.
— Хіба гібридні загрози поважають кордони? Ні. Кіберпростір? Він не має кордонів. Безпілотники? Їх можна запускати й контролювати дистанційно.
Інциденти, які сталися в Лейпцигу, Німеччині, або у Великій Британії, можуть відбутися будь-де в Європі. Ми повинні співпрацювати, щоб протидіяти їм.
Якщо говорити про звичайну війну, ми перебуваємо ближче до загрози, але безпосередньої небезпеки нападу наразі немає.
Росія загрузла в Україні. Вона не досягла своїх цілей. Українці контратакують і спроможні витісняти російські війська з окремих районів. Вони проводять успішні наступальні операції завдяки своєму бойовому духу.
Наш обов’язок — підтримувати їх, адже вони ведуть і нашу боротьбу.
Росія посилює гібридну діяльність, щоб підірвати нашу готовність підтримувати Україну й відвернути нашу увагу та ресурси на розв’язання власних внутрішніх проблем.
— Президент США Дональд Трамп припустив, що американці можуть створити постійну базу в Литві. Що це означатиме для країн Балтії та оборони східного флангу?
— Штати — стратегічний партнер. Вони розгортають свої сили в інших регіонах для гарантування безпеки, але також присутні в Балтійському регіоні, забезпечуючи необхідні спроможності, стримування й можливість для нас спільно тренуватися, інтегруватися та, за потреби, воювати.
Вони були в регіоні раніше, перебувають тут зараз, і я переконаний, що залишаться надалі.
Саме в цьому полягає сигнал: стримування. Сигнал про те, що Сполучені Штати стоять поруч із нами як стратегічний партнер, ключовий глобальний гравець і надійний член НАТО, який гарантує безпеку.
Але, звісно, країни ЄС та інші члени НАТО повинні інвестувати у власні спроможності. Ми маємо виділяти достатньо ресурсів і фінансування для їхнього розвитку, а не постійно очікувати, що Сполучені Штати прийдуть і подбають про все замість нас.