ОВДП/ОВГЗ: трамадольна терапія для української економіки

«Важен лишь масштаб деяний. Их абсолютная величина. Знак же значения не имеет. Минус легко меняется на плюс, и наоборот. Вот только ноль ни на что никогда не меняется».
Сергей Мавроди

Разом із крахом Радянського Союзу пішли в небуття накопичення мільйонів українців на ощадних книжках. Із приходом на терени України ринкової економіки її благами намагалися скористатися різного роду спекулянти, біржові трейдери, фінансові піраміди та продавці пилососів Kirby.

Після Революції Гідності, втрати Донбасу та Криму, подвійного падіння ВВП і стрімкої девальвації гривні економіка України станом на 2015 рік перейшла в круте піке. Доки на Сході гриміли снаряди, в Києві шукали шляхи латання держбюджетних дірок. Було вирішено використовувати зовнішні ринки позикового капіталу, щоб наповнити валютою бюджет України.

Так у реалії НБУ та Мінфіну увійшли облігації внутрішньої державної позики (надалі ОВДП) — фінансова піраміда з державними гарантіями отримання прибутку. Громадянство (резидент чи нерезидент), організаційно-правова форма (фізична чи юридична особа) не мають значення — давайте гроші на закриття економічних і соціальних питань і ми повернемо їх із відсотками. Що більше вкладень — то більший прибуток.

Емітентом (випускником) акцій виступає держава, погашає відсотки за цінними паперами, відповідно, теж держава. Фонд гарантування вкладів у разі втрати бійця на банківському рингу гарантує вам лише 200 тисяч гривень, натомість держава гарантує повернення всієї суми вкладу. Навіть родина президента активно скуповує ОВДП й отримує із цього дохід.

Тобто замість того, щоб інвестувати в реальний сектор економіки, знижувати податки, створювати вільні економічні зони, держава позичає кошти, щоб покрити дефіцит бюджету для виконання економічних та соціальних функцій, а головне — для погашення кредитів МВФ.

Примітка редакції. Ми все одно вважаємо, що ліпшого засобу для уникнення фінансових незручностей бути не могло. Втім, автор правий: на жаль, за 20 років Україна так і не навчилась мислити більше, ніж на один день уперед.

Варто зазначити, що інвесторами в ОВДП переважно стають нерезиденти з офшорних юрисдикцій, які мають частки статутного капіталу або є утримувачами акцій сотень українських компаній. Українські фінансово-промислові групи через свої офшорні компанії скуповують держоблігації на аукціонах Мінфіну, а потім продають валютний виторг усередині країни.

Кінцевих бенефіціарів (вигодоотримувачів) цих кіпріотсько-белізьких компаній установити вкрай важко, радше неможливо. Донедавна цей вигідний бізнес із повітря був лише для обмеженого кола осіб, адже широкої інформаційної кампанії з популяризації ОВДП серед населення ніхто не проводив. Лише зараз окремі банки та біржові брокери знімають навчальні відео, а експерти пишуть статті про переваги інвестування в ОВДП. Покупців приваблює висока прибутковість ОВДП, що корелює з обліковою ставкою НБУ, яка зараз становить 17%.

«Дохід від іноземних капіталів в Україні вищий, ніж ми платимо за кордон. Дохід більше, оскільки Мінфін установив дуже високі відсоткові ставки за облігаціями внутрішньодержавної позики — 20%. Такого в Україні ніколи не було, і ніде у світі такого немає. У нас мали би бути ставки 5–7%. Ми будемо платити більше, тобто повертати більше, ніж отримали», — зазначив колишній міністр економіки Володимир Лановий.

Адже висока відсоткова ставка за ОВДП у підсумку означає для України спустошення держбюджету. Декілька років тому ставка сягала 22% річних, тобто бізнесу треба було давати під 25–30% річних — але жодне підприємство не потягне такого навантаження.

Ревальвація гривні 2019 року відбувалася в тому числі завдяки припливу грошей нерезидентів в українські ОВДП. За рік іноземні інвестори наростили обсяг вкладень в українські боргові папери у 18,5 разів — із 6,349 млрд грн до 117,72 млрд грн (станом на 2 січня 2020 року).

Але не все так просто, і в цієї медалі є зворотний бік. За словами того ж Ланового, іноземні офшорні кредитори просто двічі заробляють на Україні. «Вони купують облігації, отримають за ними гривневі доходи і почнуть скуповувати долари, які стануть дешевшими, ніж були тоді, коли вони купували облігації. Тобто вони заробляють двічі: і за рахунок відсотка за облігаціями, і за рахунок різниці у курсі, який спочатку був 27, а став 23 гривні за долар», — зазначив Лановий і припустив, що після такого збільшення капіталу інвестори, можливо, почнуть вкладати його в землю.

Проте якщо іноземці почнуть скидати боргові папери і купувати валюту, щоб вивести її з України, на нас чекає різкий обвал курсу гривні.

Залежність української економіки від ОВДП, а саме від доларів, можна перекрити лише прямими іноземними інвестиціями на рівні 8–10 мільярдів доларів. Зважаючи на коронакризу, війну та профінів, це наразі абсолютно фантастичні цифри.