Перемога економічного лібералізму: Британія в першій половині ХІХ ст. Частина І
У попередніх нарисах про економічну політику Британії в XVI та XVIII століттях ми бачили виключно протекціонізм і меркантилізм, тому виникає питання про те, коли ж Британія стала втіленням вільної торгівлі й економічної свободи і як це відбулося.
Останнім бастіоном протекціонізму були митні тарифи на імпорт зерна і так звані Навігаційні акти, які протримались до середини ХІХ століття.
У той час Британія вже давно була найсильнішою економікою світу, державний захист такої економіки виглядає не дуже логічним. Чому він існував так довго? Хто був зацікавлений у збереженні, а хто — у скасуванні протекціонізму?
«Зернові закони»
Цей історичний епізод відомий як боротьба за скасування так званих «хлібних законів». Сама назва — неточний переклад, позичений із російських джерел. Англійською ці закони мали назву Corn Laws, а слово «corn» у британському варіанті англійської мови означає пшеницю, овес, ячмінь та інші зернові, тобто коректним перекладом буде «зернові закони». Corn Laws було серією законодавчих обмежень імпорту зернових, які були значно дешевшими за британські.
Державний контроль експорту й імпорту зернових існував в Англії з кінця XVII століття, він регулювався різними законодавчими актами, які час від часу мінялися. Наприклад, законом від 1773 року імпорт зернових був дозволений, тільки якщо ціна на внутрішньому ринку перевищувала 6 шилінгів за бушель (приблизно 36 літрів). 1822 року був ухвалений закон, який дозволяв імпорт зерна, якщо вартість зросте до 10 шилінгів за бушель. До 1828 року жодного разу ціна не досягала цього рівня, тому імпорт весь час був фактично заборонений. 1828 року уряд торі на чолі з герцогом Велінгтоном запровадив рухому тарифну шкалу, у якій рівень мита залежав від рівня цін на зерно. У 1830-х роках при владі була партія вігів, яка не чіпала «зернові закони».
«Зернові закони» забезпечували заборону (пізніше — обмеження) імпорту насіння злакових, цим самим вони підтримували високі ціна на харчові продукти і високі доходи землевласників. Ці закони були вигідні для 10% населення за рахунок решти 90%. Ба більше, на відміну від імпортного мита на промислову продукцію, мита стосовно аграрного сектору не виконували роль захисту нових технологічних секторів економіки. Не дивно, що проти збереження «зернових законів» виступали широкі верства британців: наймані працівники, середній клас, промислові підприємці.
За таких умов у суспільстві мають виникати рухи й організації, які виражають волю незадоволених верств, та громадські й політичні лідери, які очолюють такі рухи й організації. Не дивно, що у Британії саме так і сталося: 1838 року виникла британська Ліга проти «зернових законів» (Anti-Corn Law League), яка виросла з лондонської міської організації з такою ж назвою. Лідером ліги і всього суспільного руху проти «зернових законів» став Річард Кобден. Його біографія дуже показова.
Річард Кобден народився 1804 року в незаможній фермерській сім’ї, з 14 років почав працювати в торговельній фірмі свого дядька в Лондоні. У віці 24 роки він із партнерами створив невеличку фірму, що торгувала тканинами. Через три роки вона відкрила власну ситцеву фабрику, за 8 років капітал фірми зріс у 80 разів. Річард Кобден перетворився на заможного підприємця.
Але він був не лише фабрикантом — в історію увійшов як публіцист, громадський діяч і політик. Річард розпочав свою публіцистичну діяльність 1835 року і відразу тема вільної торгівлі стала для нього однієї з головних.
Його публіцистичні виступи проти «зернових законів» можна звести до таких основних тез: 1) скасування цих законів зменшить ціни на харчові продукти, 2) конкуренція підвищить ефективність британського сільського господарства, 3) скорочення витрат на харчування збільшить попит на британську промислову продукцію, 4) нарешті, взаємовигідна міжнародна торгівля сприяє миру — Кобден був переконаним пацифістом.
1841 року він був обраний до парламенту, і в першій промові наголосив на необхідності скасування «зернових законів». Очолювана ним Ліга проти «зернових законів» підтримувала на парламентських виборах усіх кандидатів, які виступали за вільну торгівлю, це була головна форма діяльності Ліги. Іншими формами лобізму були мітинги та публіцистика. Всі ці засоби формували суспільну думку на користь вільної торгівлі і скасування «зернових законів». Можна сказати, що Ліга була одним із перших зразків сучасних громадських організацій, які формують суспільну думку щодо політичних рішень.
«Зернові закони» були скасовані рішенням парламенту 1846 року за пропозицією Роберта Піля, тодішнього голови уряду і очільника партії торі. Це рішення коштувало Пілю розколу в політсилі та відставки уряду. Хоча Ліга і Кобден безпосередньої участі в цьому рішенні парламенту не брали, Роберт Піль визнавав вирішальну роль Кобдена у зміні політичних настроїв суспільства і парламенту.
Вплив Кобдена в середині ХІХ століття був настільки помітним, що навіть виник термін «кобденізм» як назва політики вільної торгівлі і невтручання держави в економіку. До кінці ХІХ століття цей напрям став домінантним, а протекціонізм почав сприйматися як неортодоксальний. Річарда Кобден стали сприймати як антитезу Фрідріху Лісту, так є і понині, хоча це є свідченням неправильного розуміння Ліста. «Уже чверть століття англійська заборонна та протекціоністська система діє проти самої Англії» — це слова не Кобдена, а Ліста, із його книжки, виданої 1841 року.
Далі буде.
В самурая немає мети, є лише шлях.
Ваш донат – наша катана. Кнопки нижче!