Перейти до основного вмісту

Подоляк і його ботодрузі

Ділимось матеріалом колег про низьку самооцінку Михайла.
Источник

Майже рік тому Facebook з подачі ФБР заблокував роботу двох ботоферм, пов’язаних із підтримкою Володимира Зеленського, партії «Слуга народу», експрем’єра Володимира Гройсмана та, раптово, підсанкційного нардепа Андрія Деркача. У звіті про це не забули згадати про роль розслідування #Букв у виявленні мережі ботів.

Могло б здатися, що після того, як такою діяльністю зацікавилися у ФБР, слід трохи «пригальмувати» з маніпуляціями та використанням фейкових акаунтів у соцмережах. Насамперед з урахуванням того, що на все, що може асоціюватися бодай з намірами незаконного втручання у вибори, та ще й з використанням ресурсів глобальної компанії з США, власне у США реагують вкрай нервово. Там саме розслідують втручання Росії у вибори 2016 та 2020 років і тривають судові процеси щодо штурму Капітолію прибічниками експрезидента Трампа в день оголошення результатів виборів.

Утім, відсутність почуття гумору в американських правоохоронців у такому разі наштовхується на відсутність уяви в українських можновладців. Які, як ви уже, мабуть, зрозуміли, анітрохи не збентежилися ані пильною увагою правоохоронних органів США до використання ботоферм для розповсюдження фейків, ані розширенням їхніх повноважень, яким тепер дозволяють отримувати будь-яку фінансову інформацію в рамках розслідувань, пов’язаних із порушенням законодавства США.

Ще іронічнішим є те, що представники влади скаржаться на використання «ботоферм» проти них, хоча #Букви уже двічі заскочили команду Володимира Зеленського на використанні фейкових акаунтів і витратах чималих коштів на платну політичну рекламу у Facebook (що, до слова, скеровує виконавців та замовників у юрисдикцію правоохоронних органів США).

Що ж, «де два, там і три», і цього разу ми покажемо, як ботоферми працюють на радника голови Офісу президента Андрія Єрмака та головного «ідеолога» команди Володимира Зеленського — Михайла Подоляка.

— А ви ботів використовуєте для цього [щоб просувати свою інформацію]?

— Що?
— Ботів.
— Для чого? Ботів немає. Ви не бачите нашу проблему? В нас є досі одна ботська армія — це Петра Олексійовича, вона вже дістала всіх у соціальних мережах.

Михайло Подоляк, радник голови Офісу президента в інтерв’ю для «Радіо Свобода», 8 серпня 2020 року

Радник очільника ОП нечасто спускається з офісного Олімпу до своїх читачів. Утім, вони наче не скаржаться й уважно чекають чергового його послання, адже дописи пана Подоляка збирають по 2 тисячі реакцій, що для сучасного стану справ у Facebook є чималим показником, навіть для блогерів, які значно активніше ведуть свої сторінки.

Для порівняння, поглянемо на сторінку пані Севгіль Мусаєвої, головної редакторки «Української Правди», у якої, як і в Подоляка, близько 23 тисяч підписників. Утім, її публікації збирають, у середньому, 150-300 реакцій, часом більше, часом менше. При цьому, на сторінці пані Мусаєвої частота публікацій значно вища, а контент різноманітніший, ніж у пана Подоляка, що з урахуванням роботи алгоритмів соцмережі мало б забезпечити їй значно вищу активність читачів.

У чому тут «магія»? Можна було б сказати, що у «техзавданні», однак, ми краще покажемо. Для дослідження ми взяли 10 постів Подоляка за минулі шість місяців та проаналізували усіх юзерів, що поставили реакцію до цих публікацій.

Користувачів, які «лайкають» Подоляка, можна умовно поділити на кілька категорій.

Категорія перша, «міжнародна коаліція» — сторінки з Бангладеш, Пакистану, В’єтнаму, країн Близького Сходу та Південної Америки. Наприклад, Suzaul Islam, Litton Pervez, খোকন হরাজি та Nurol Amen Nurol Amen.

Категорія друга, «жителі» країн колишнього СРСР. Сюди входять профілі з Москви, Курська, Новгорода, Самарканда тощо. У більшості випадків це порожні сторінки з мінімумом інформації або публікаціями, що рекламують казино, ломбарди чи послуги манікюру. До прикладу, баченням Михайла Подоляка ситуації в українській політиці цікавляться Нурзат Токтобекова з Бішкека, Гена Менькин із Пермської області та Михаил Апханов із Москви. Це сторінки, які вподобали допис Михайла Подоляка про установчий саміт Кримської платформи.

І нарешті третя категорія, сторінки «з України» (принаймні, так зазначено в них у профілях). Якщо з першими двома категоріями все зрозуміло без додаткових пояснень, то третя категорія законспірована дещо краще. Втім, не набагато.

Для прикладу візьмемо допис Михайла Подоляка, датований 20 липня. У ньому радник Андрія Єрмака критикує роботу Віталія Кличка на посаді київського міського голови. Відкриваємо список реакцій: алгоритм соцмережі спершу покаже вам користувачів з-поміж ваших друзів, які відреагували на цей допис (якщо такі є), потім «друзів друзів», а потім усіх решту користувачів.

Обираємо випадкову сторінку, наприклад, Артем Гондурасов. Зі сторінки «Артема» можна зробити два висновки — або Михайло Подоляк — це єдине, що цікавить «Артема» у соцмережі, або ж маємо справу з типовим ботом. На користь другого висновку свідчить відсутність фото, інформації про себе, та й наповнення сторінки виключно репостами пана Подоляка теж є достатньо красномовним.

Варто зазначити, що «Артем» є справжнім ботом-ветераном, історія стосунків із дописами пана Подоляка на сторінці «Артема» сягає аж 2017 року. Тоді ще самого пана Подоляка знали не як ідеолога ОП Зеленського, а як людину з пулу журналістів, допущених до «Межигір’я» Віктора Януковича. До сторінки пана Подоляка «Артем» був у «репостних стосунках» зі сторінкою іншої людини, які, втім, тривали недовго. Що ж, ніхто не ідеальний.

Ідемо далі й дивимось список друзів «Артема». Більшість — ідентичні сторінки з цієї ж мережі. Наприклад, Артур, Руслан та Арсеній (який представився працівником ФРС США). У кожного все ті ж репости Подоляка.

Розглянемо ще кількох прихильників творчості пана Подоляка. Наприклад, сторінку «Андрія», який поширив допис від 2 жовтня у кілька груп.

На аватарці у нього карикатура на Петра Порошенка, на сторінці — подяка за «зелену диктатуру», жодної власної фотографії, у «друзях» такі самі боти.

Ще приклад поширення тез Михайла Подоляка — репост одним акаунтом у кілька груп. Оцініть назву тієї, що посередині.

З однієї сторінки іноді можна нарахувати понад десяток поширень у різні групи, що розцінюється соцмережею як спам, тому швидше шкодить, аніж дає результат. Натомість ніхто й не казав, що використання ботів є ефективним інструментом.

Ідемо до наступного допису і знову бачимо тих самих ботів, які невтомно поширюють думки радника Андрія Єрмака. Гортаємо список і бачимо вкрай типового бота — фейкове ім’я, відсутність фото, сторінка наповнена виключно репостами.

Або такий варіант — не рядовий бот, а адміністратор групи на підтримку президента. Звісно ж, на сторінці нічого приватного, з дописів — лише новеньке фото президента з собакою.

Звісно, у списку друзів цих ботів є сторінки цілком реальних людей, що може стати наочним прикладом того, чому слід відповідально ставитися до розгляду заявок у «друзі». Адже кожному знайома ситуація, коли у Facebook приходить запит від абсолютно випадкової людини, з якою у вас немає ані спільних тем, ані вподобань. У такий спосіб, розсилаючи запити всім підряд, «ботоферма» нарощує список друзів. Згодом, якщо людина, яка опікується цим ботом, відповідально ставиться до своєї роботи, таку сторінку не відрізнити від реальної — знайомі вам люди у списку «друзів», репости рецептів, котиків-собачок, мемів (іноді навіть з емоційними та беззмістовними коментарями бота), а між ними — той контент, заради якого все і робиться.

Проте, повернемося до пана Подоляка і підіб’ємо невеликий підсумок активності на його сторінці у Facebook:

Навіть із поправкою на можливі похибки, з високою ймовірністю можна припустити, що понад 90% усіх реакцій на сторінці належать фейковим акаунтам, об’єднаним єдиною метою — створювати ілюзію широкої підтримки позиції Михайла Подоляка в соцмережах.

Масштаби цієї мережі сягають тисяч, можливо, десятків тисяч профілів. Окремо слід зауважити, що йдеться про мережу, яка працює з 2017 року. Тут напрошуються два висновки, невтішні як для Facebook (де допускають подібне, попри численні заяви про боротьбу з фейковими акаунтами), так і для самого пана Подоляка, який крім своїх ботів мало кому цікавий.

І якщо висновок стосовно Михайла Подоляка мало кого може здивувати у 2021 році, то щодо Facebook все значно сумніше. Адже досліджена нами мережа містить усі ознаки так званої скоординованої неавтентичної поведінки, коли фейкові акаунти використовуються для зловживання алгоритмами соцмережі та поширення політичних меседжів. Це прямо суперечить політиці та правилам компанії.

На завершення знову слід нагадати про що йшлося на початку — використання соцмереж для політичних зловживань уже давно потрапило до сфери інтересів правоохоронних органів США. Сам Марк Цукерберг розуміє це як ніхто інший, оскільки мало не щороку його компанія втрапляє в скандал, а до її власника виникають запитання у Конгресу США. Як позначиться на стосунках України та США використання командою президента тих же методів політичної боротьби, результати яких вразили Сполучені Штати у січні 2021 року — неважко здогадатися.

Утім, все вказує на те, що в Офісі президента не розуміють тенденцій і не чують «тривожних дзвіночків» у спробах стримати обвал рейтингів та створити ілюзію підтримки серед виборців.

У самурая нет цели, есть только путь. Мы боремся за объективную информацию.
Поддержите? Кнопки под статьей.