Перейти до основного вмісту

Польща. Друге ім’я — історія

Пан Пілецький був правий, ох як правий. А ви як вважаєте?
Источник

Примітка редакції. Всі ми знаємо, що гуртом і батька добре бити, й окупанту кістки рахувати. А оскільки Україна наразі слабенька та зневірена, хіба не пора налагоджувати файні зв’язки з сусідами? Поляки, пардон, теж не в шоколаді жили все минуле століття.

Хочеться, аби ви дізнавались про незвичайну історію Польщі — адже вона є не лише однією з країн світу, що найбільше дослідила на собі історичні впливи. Вона цінна тим, що й черпає з досвіду сили для боротьби за найбільш універсальну людську цінність. Тобто свободу.

Друга світова війна розпочалася в Польщі. Майже всі це знають. Але для багатьох людей усе ще є несподіванкою той факт, що не лише Німеччина напала на Польщу. 17 вересня 1939 року польський кордон також перетнули війська Радянського Союзу, окупувавши майже половину захопленої зненацька країни.

Це була реалізація секретної угоди, підписаної 23 серпня 1939 року між нацистською Німеччиною та більшовицькою Росією. Власне, цей день був оголошений Європейським парламентом Європейським днем пам’яті жертв тоталітарних режимів.

Колись Польща була однією з наймогутніших країн Європи. Вона опрацювала незвичні для тих часів правила демократії, що обмежували владу королів.

Ще в середні віки була сформована «польська школа права народів», що означало відмову від агресії та війн проти язичницьких держав. По суті, поляки практикували своєрідну толерантність. І це давало зиск: саме завдяки такій позиції вчені з усієї Європи приїжджали (або тікали від переслідувань) саме до них.

Також певний час Польща була опорою єврейської діаспори, яку ще з середніх віків поступово витісняли із Західної Європи.

Проте у XVIII столітті Польща була розірвана між Росією, Пруссією та Австрією. Незалежність була втрачена на 123 роки. Окупанти придушували повстання, нищили польську культуру, дітей примусово навчали іноземними мовами.

История польского подпольного государства в двух частях. 1. Как это стало возможным?

Лише за п’ять поколінь, вже у 1918 році була відбудована держава. За кілька місяців з’явилась добровольча армія, що у 1920 році рятувала європейців від більшовицького вторгнення. І от, минув уже 101 рік після битви, яку чимдалі частіше називають вісімнадцятою у списку найважливіших баталій світу.

Примітка перекладача. Судячи з усього, тут йдеться про Варшавську битву.

Тут хочеться нагадати, що поляки вчинили не так, як підказувала їх економіка чи військова міць. Швидше, це нагадувало про вирішальну роль любові до свободи — можна сказати, своєрідного гену свободи, який люди носили в собі.

1920 рік лишився позаду, й Польща зуміла вибудувати державу з надійною економікою. На жаль, на волі вдалось виховати лише одне покоління поляків.

Вже 1939 року пролунали перші постріли Другої світової війни. На країну напали два тоталітарні режими, й саме поняття свободи знову було відібране. Проте цього разу вороги спробували винищувати народ фізично.

Війна коштувала життя шести мільйонам поляків. Із них близько половини — громадяни Польщі, що мали єврейське коріння. На фоні воєнних сутичок окупанти планово винищували польські еліти, вбивали місцевих жителів і руйнували населені пункти. З карти зникло понад 800 сіл.

Радянський Союз старався не менше за німців. 20 тисяч польських офіцерів вбили більшовики. Сотні тисяч поляків вивезли вглиб Росії, де на них чекала рабська праця та смерть від голоду.

У руїнах лежали не лише економіка і стан держави загалом. Було підірване саме існування народу.

Це не заважало полякам воювати на фронтах Другої світової війни, поступаючись за чисельністю лише США, СРСР, Великій Британії та Франції. Окрім воєнних дій, допомога йшла звідусіль — польські інженери допомагали в розробці рацій та міношукачів.

У той самий час на території окупованої Польщі за допомогу євреям загрожувала смертна кара. Хіба це завадило подвигу?

Соціальний працівник Ірена Сендлерова допомогла врятувати майже 2000 єврейських дітей. А сестра Матильда Геттер у монастирських дитячих будинках переховувала кількасот дітей, вивезених з гетто.

На жаль, вже перебуваючи на порозі звільнення, Польща була віддана на поталу Радянському Союзу. Точніше, створеному ним комуністичному уряду. І відтоді на польську землю входили вже радянські спецпідрозділи — знищуючи людей, які воювали п'ять років до того.

Поки Захід святкував повернення свободи, реінкарнація Росії вчергове забирала її у поляків.

Примітка редакції. Тут ми додамо текст не стільки про історію, скільки про культуру. Згадки про те, як Західний Берлін слухав концерт Девіда Боуї, поки у східній частині міста ламалися кістки та свистів маховик тоталітаризму.

Прикладом став Вітольд Пілецький. Це один із найбільших польських героїв Другої світової.

У юності воював проти Совєтів у війні 1920 року. Після 1939 року він став учасником підпілля. Одного разу потрапив у пекло на землі — Аушвіц — і організував там табірну конспірацію, готуючи для союзників доповідь про масові вбивства людей.

І що з того? Після війни Вітольда заарештувала комуністична влада.

Після жорстокого розслідування, коли тоталітарні поневолювачі змушували його зізнатись за допомогою катувань, почався сфабрикований процес. Звісно ж, героя війни засудили до смертної кари.

Відразу після того, як було озвучено вирок, Пілецький сказав: «Освенцім [Аушвіц] — це була іграшка».

Поляки ніколи не зрікаються своєї свободи. У той час, коли половина Європи перебувала під впливом Радянського Союзу, Польща бунтувала. Не минало й десятиліття без протесту, найчастіше — криваво придушеного.

Про масштаби відмови від комуністичного уряду свідчить той факт, що до створеної у 1980 році профспілки «Солідарність» записалося 10 мільйонів поляків. І саме з моменту встановлення «Солідарності» тут почалася ерозія радянського комунізму.

Через десять років після її народження вся Європа змогла знову насолоджуватися свободою.

Радянська імперія розпалася, держави Центральної Європи повернулись до демократії. Люди згадували, що таке воля. Європа стала символом єдності — в тому числі й завдяки польському гену свободи.

У самурая нет цели, есть только путь. Мы боремся за объективную информацию.
Поддержите? Кнопки под статьей.