Принцип лідерства у візії розвитку армії

Раптово і вперше за роки існування нашої армії з’явилась «Візія Збройних сил України». Можливо, я не маю достатнього досвіду і підготовки, але мені ще незрозуміло: візія чого чи кого? Збройних сил загалом? Чи розвитку, реформування, вдосконалення, підготовки, перетворень чи змін армії? У заголовку на сайті Міністерства оборони конкретизовано, що все ж таки це візія Генерального штабу щодо розвитку Збройних сил у найближчі 10 років.

Точне значення цього симпатичного іншомовного слова більшість командирів і начальників до його появи, ймовірно, не знали, але їм, як завжди, на допомогу прийшов Google або розумний підлеглий. Пошуковик пояснив усім, що візія — це комплексне уявлення про щось, когось (особливо про майбутнє, наміри, плани тощо). Українською мовою це слово означає «бачення».

Тепер в армії командири і начальники замислені над тим, чим «Візія» (бачення) відрізняється від попередніх дорожніх карт, програм чи концепцій, які були написані та затверджені, але жодна так і не була повністю виконана за майже тридцять років. Тож для тих, хто вирішує «служити або звільнятися» з армії, постало головне екзистенційне (що означає «існування») питання: які ж такі зміни їх очікують? А як відомо, армія — організм консервативний і будь-які зміни в ній — це завжди додаткові проблеми для тих, хто в ній служить. А щоб розв’язувати ці проблеми, треба посилено щось робити і, найголовніше, потім відповідати за результати того, що напрацьовано або змінено.

Визначено, що мета «Візії ЗС України» (але вже чомусь це бачення не Генерального штабу, а армії загалом) — «сформувати загальне бачення та наміри, визначити орієнтири розвитку ЗС України в цілому та видів (родів) військ (сил) у тому числі, а також їх діяльності на найближчі 10 років та в подальшому».

Чудово, що таке бачення нарешті з’явилось, тому що досі, як виявляється, його ніколи не було. Настала пора. А чому не на 25 років? На 10 років — це мабуть із розрахунку на два терміни.

Беззаперечним і корисним у «Візії» також є нагадування про місію Збройних сил. Ймовірно, знову багато командирів і начальників глянули в Google, що означає «місія», і він їм знову допоміг, пояснивши, що це роль, яку надає собі організація в суспільстві або ставить перед собою особистість. Місія — це головне призначення, відповідальна роль. Це не якесь там завдання, а відповідальна роль і призначення армії, з яких витікають усі її завдання.

Отже, у «Візії» чітко конкретизовано, що місія ЗС України — це оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності.

Далі в тексті «Візії» ще є багато іншомовних слів, із якими багатьом командирам і начальникам треба ще розбиратися за допомогою Google: пріоритети, трансформація, генерування, інтенсивність, оптимізація, синхронізованість, принципи, гендер, ешелонування, чим оперативне командування відрізняється від операційного тощо.

У тексті «Візії» жодного слова про морально-психологічний стан чи бойовий дух особового складу

Водночас жодного слова про морально-психологічний стан чи бойовий дух особового складу, вже не кажу про якісь там зовнішні та внутрішні комунікації, чи такий модний нещодавно «StratCom» у «Візії» не знайти. Тому для себе роблю висновок, що в найближчі 10 років ці найважливіші елементи будь-якої сучасної армії не будуть головними в розвитку нашої.

Ймовірно, «Візію» складали військові професіонали і вони добре розуміються на цих красивих іншомовних термінах, але я зупинюсь лише на одному з її принципів, який також названий іншомовним словом, а саме — «лідерством».

Заодно нагадаю командирам та іншим начальникам, що латинське слово principium означає «початок, основа». Тобто принцип — це твердження, яке сприймається як головне, важливе, суттєве, неодмінне або, принаймні, бажане. Під час опису різноманітних систем принципи відображають ті суттєві характеристики, що відповідають за правильне функціонування системи, без яких вона не виконувала б свого призначення. Як казав Наполеон Бонапарт: «Чітко визначте свої принципи, все решта — дрібниці».

Заклик налаштування на працю «військових колективів» підходить більше для колишніх колгоспників, а не для військових

Отже, якщо в таку соціальну систему, якою є армія, закласти якусь неправильну суттєву характеристику (принцип), яка (який) відповідатиме за її функціонування, тоді вона не виконає свого головного призначення або ролі, тобто своєї місії.

У «Візії» визначено, що принцип лідерства — це «сприяння прагненню до належного виконання службових обов’язків, кар’єрного зростання, набуття високого професійного рівня особовим складом, здійснення ефективної кадрової політики і створення відповідного військового резерву з урахуванням знань, бойового досвіду, умінь та навичок військовослужбовців під час їх призначення на керівні посади, згуртування військового колективу, його налаштування на працю».

Такий заклик налаштування на працю «військових колективів» підходить більше для колишніх колгоспників, а не для військових. Маю великий сумнів, що той, хто розкривав зміст цього принципу «Візії», ознайомився бодай з одним визначенням поняття «лідерство». Впевнений, що він навіть Google не відкривав для допомоги. Він точно ліпше працює за цього штабного клерка. Кар’єрне зростання, кадрова політика, набуття високого професійного рівня особового складу, створення резерву, згуртування і налаштування людей… — це радше розкриття принципу професіоналізму в армії, але не лідерства.

Коли штабний клерк цілеспрямовано закладає у «Візію» неправильну, за своєю суттю фальшиву, суттєву характеристику (принцип), яка відповідатиме за начебто правильне функціонування армії, тоді він — некомпетентний дилетант, який демонструє ефект Даннінґа – Крюґера (або, іншими словами, ефект профана).

Бачення розвитку Збройних сил України за принципом лідерства — це опора на цінності. Воно реалізує ціннісні пріоритети військовослужбовців

Якщо ГШ декларує у «Візії» такий пріоритет, як «розробка та впровадження в усіх сферах діяльності ЗС України стандартів та процедур, прийнятих у державах – членах НАТО», тоді хоча б треба ознайомитись із цими стандартами щодо лідерства військовослужбовців, наприклад, у ЗС США.

В Army Doctrine Publication (ADP) №6-22, (Headquarters Department of the Army Washington, DC, 31 July 2019) у ст. 1–15 визначено: «Лідерство  — це діяльність щодо впливу на людей шляхом надання мети, спрямування та мотивації виконати місію та вдосконалити організацію.

Лідерство як елемент бойової сили, у поєднанні з інформацією, об’єднує функції ведення бойових дій (пересування, маневр, розвідка, вогонь, підтримка, захист, командування та контроль).

Лідерство фокусує та синхронізує організації.

Лідери надихають людей бути енергійними та мотивованими досягати бажаних результатів.

Військовим лідером є кожен, хто, з огляду на взяту на себе роль чи відповідальність, надихає та впливає на людей, забезпечуючи мету, спрямовує та мотивує їх для виконання місії та вдосконалення організації».

Штабному клерку, що описував принцип лідерства у «Візії», перш ніж починати писати такий важливий документ, було б корисно прочитати також статті на кшталт «12 принципів сучасного військового дідерства. Частина 1».

Бачення розвитку Збройних сил України за принципом лідерства — це опора на цінності. Воно реалізує ціннісні пріоритети військовослужбовців.

А яку функцію лідерства військовослужбовців закладено в основу «Візії Збройних сил України»?

Лідерство військовослужбовців усі мають розуміти і застосовувати однаково — від солдата до генерала — за єдиним баченням і наміром у кожному підрозділі або управлінській структурі. Воно повинно бути ціннісним і незмінним завжди, незалежно від того, що ми робимо, виконуючи покладену на нас місію в армії.

Лідерство означає реалізацію власних рішень у процесі змін

Мета будь-якого лідерства, зокрема й військовослужбовців — це керувати змінами на основі цінностей. Управляти проблемами, які обумовлюють зміни. Якщо ви не управляєте змінами, тобто не розв’язуєте проблем, викликаних зміною, тоді ви взагалі нічим не керуєте і не є лідером. Це сутність сучасного лідерства. Зміни можуть бути або вашим другом, або вашим ворогом. Це той наратив, та історія, яку необхідно вифундаментувати цінностями.

Наявні в нашій армії проблеми — це нові можливості. Зміни, які обумовлюють візії, завжди приносять нові проблеми. Однак для справжніх лідерів зміни — це нові виклики і можливості, а для клерків-управлінців-адміністраторів без ціннісної основи це фатальна і руйнівна проблема для організації та неналежне управління. Тому вибір невеликий: швидко змінюємося або повільно вмираємо.

Незалежно від того, керуєте ви власним життям, підрозділом, структурою, Збройними силами чи Міністерством оборони — лідерство означає реалізацію власних рішень у процесі змін. А позаяк зміни відбуваються постійно, то роль, яку ми називаємо лідерством, теж є постійною, і її неможливо скасувати. Якість вашого лідерства буде залежати від ступеня не тільки ефективності ухвалених і реалізованих вами рішень, а й втілених у практику цінностей.

Причина повільного розвитку Збройних сил України за весь час свого існування полягає у відсутності єдиної ціннісної основи лідерства військовослужбовців

На мою думку, основна причина повільного розвитку Збройних сил України за весь час свого існування полягає у відсутності єдиної ціннісної основи лідерства військовослужбовців. Зважаючи на сутність розкритого у теперішній «Візії» принципу лідерства, ця основа так і не розроблена, не обґрунтована і, як наслідок, відсутня взагалі.

Відомо, що історія циклічна. Ті, хто зараз хибно розкривають принцип лідерства у «Візії» розвитку Збройних сил, через десяток років, на жаль, за його наслідки не відповідатимуть. І вони про це добре знають. Тому за словами про лідерство може приховуватись чиясь безвідповідальність.

Насамкінець звертаюсь до творців «Візії»: чи не могли б ви офіційно, на ресурсах ГШ чи Міністерства оборони повідомити суспільству номер наказу, яким вона затверджена? Для того, щоб історія могла спитати в когось про відповідальність за реалізацію такого чудового бачення. А якщо такого наказу немає, то «Візія» залишиться черговою красивою ілюзією, яку не виконуватиме жоден командир-начальник. Сенсу не буде. За невиконання ніхто не спитає.