Доказів втручання росіян у Brexit не встановлено, бо не шукали

Рівно два роки тому, на запрошення колег із Посольства Великої Британії в Україні, я відвідав Лондон. Впродовж «британського тижня» провів багато зустрічей із представниками державного і недержавного секторів. Після однієї з таких зустрічей мене тихенько провели на балкон для відвідувачів нижньої палати британського парламенту. Саме в той момент, влітку 2018-го, прямо на моїх очах, перед парламентом звітувала Міністр Конституції Великої Британії Хлоя Сміт. Вона відстоювала плани уряду щодо розслідування потенційного втручання у всенародний референдум щодо виходу Великої Британії з ЄС.

Прихований звіт

Хлоя Сміт - кар'єрна чиновниця, яка вірою і правдою служить короні Її Величності не перий рік. Але тоді, коли я випадково потрапив на її доповідь парламенту, її завзято атакували представники і консеваторів, і лейбористів, вимагаючи відповідей. Від уряду вимагали розібратись із претензіями. І ось через два роки світові медіа вибухнули новинами про звіт розвідувальних служб Великої Британії щодо "російської загрози", про те, що британський уряд ігнорував втручання Кремля у демократичні процеси Великої Британії.

У звіті, зокрема, йшлося про ймовірність намагань Кремля втрутитися у референдум щодо Brexit. Думки журналістів розділилися. Одні палко критикували британський уряд, інші — просували протилежну тезу. Мовляв, оприлюднення звіту грає на руку Кремлю, оскільки він зображений непереможним і всесильним. Я стежив за передісторією цього політичного проекту, а тепер хочу поділитись із вами знаннями та здогадками.

Є таке британське видання Guardian, що неявно підтримує Лейбористську партію. Ще в листопаді 2019 року його журналісти довідались, що прем’єр-міністра Великої Британії Борис Джонсон 4 листопада 2019 року прийняв рішення не публікувати звіт Комітету з розвідки та безпеки. По суті, Джонсон просто не підписав документ, що має назву "clearance" - підтвердження того, що у тексті звіту відсутня інформація, оприлюднення якої може завдати шкоди інтересам органів державної влади Британії. З процедурної точки зору Джонсон мав повне право таке зробити.

У 55-сторінковому звіті містилася інформація розвідувальних служб про вплив росіян на британський політичний істеблішмент різними інструментами і методами. Джонсон мотивував своє рішення тим, що публікація звіту могла спричинити негативний вплив на передвиборчий процесс. Зокрема, зашкодити Консервативній партії Бориса Джонсона, яка саме прямувала на перевибори.

Щоправда, така відмовка припала до душі далеко не всім. Наприклад, такий учинок обурив голову парламентського Комітету з питань розвідки. Домінік Грів (Dominic Grieve) сказав, що в нього «відпала щелепа», коли він почув про таке рішення, ухвалене без жодного пояснення.

Лейбористська та Шотландська партії тоді звинуватили офіс прем’єра. На підтримку звіту та його публікації висловився і член парламенту від Лейбористської партії Іен Лукас (Ian Lucas) від Комітету у справах культури, медіа та спорту. До речі, саме Департамент культури, медіа та спорту у виконавчій владі Британії здійснює основну роботу щодо протидії дезінформації та пропаганді.

Консервативні друзі Росії

Є безліч цікавих фактів щодо розвідувальної присутності Російської Федерації у Великій Британії. Зокрема, журналісти Guardian розповіли про Любов Чернухіну — дружину колишнього заступника міністра фінансів Росії. За даними журналістів, вона віддала 160 тисяч фунтів стерлінгів Консервативній партії Британії в якості благодійного внеску. В обмін на цей щедрий жест вона отримала можливість зіграти в теніс із Борисом Джонсоном.

Не дивуйтесь, це був зірковий лот на аукціоні-вечірці Консервативної партії. Ще 135 тисяч фунтів стерлінгів Чернухіна витратила нібито на вечерю з Терезою Мей.

Іншим донором політичної діяльності у Великій Британії був і Василь Шестаков. Це такий собі самбіст і дзюдоїст, який займався разом із маленькими Путіним та Ротенбергами — але до панівної верхівки він потрапив точно не завдяки спорту.

Ще одним можливим фігурантом секретного звіту, за даними The Guardian, міг бути й російський дипломат у Великій Британії Сергій Налобін.

Пан Налобін іще з 2012 року опікувався проектом Conservative Friends of Russia. Це всілякі івенти, вечірки та зустрічі під егідою російського посольства в Лондоні. Такі заходи відвідували Метью Еліот (лідер кампанії Vote Leave за вихід з ЄС) та Домінік Каммінгс (головний стратегічний радник Бориса Джонсона з питань Brexit, якого пізніше зіграв Бенедікт Камбербетч у однойменному фільмі).

Слідом за Guardian, видання Business Insider опублікувало матеріал, де розмістило фотографію з Twitter-акаунту Сергія Налобіна. Там дипломат стоїть разом із Борисом Джонсоном, а в самому твіті називає останнього «хорошим другом». 

Розслідувачі стратегічного призначення

Guardian повідомив, що Налобін повернувся до Москви й оселився (разом із рідними) у так званому «будинку ФСБ». Якщо пробігатимете поруч, ось адреса: проспект Мічурінський, буд. 27. 

Журналісти підкреслювали, що це "відомчий" будинок, у якому могли давати квартири офіцерам ФСБ та інших російських спецслужб (наприклад, ГРУ). Таку точну інформацію британці отримали від своїх російських колег з видання The Insider Романа Доброхотова, який уже декілька років викриває офіцерів ГРУ МО РФ. При цьому видання російських розслідувачів найчастіше ігнорує при цьому діяльність ФСБ РФ.  Для української аудиторії російський The Insider став відомим завдяки спільному розслідуванню з журналістами програми «Схеми». Теж була весела історія.

У вересні 2019 року The Insider копнув візит Володимира Зеленського до США. Тоді припускали, що голова ОПУ Андрій Богдан зустрівся з американським бізнесменом Семом Кісліним — тим самим, що раніше розповідав на камеру, якими доказами злочинів Петра Порошенка володіє. Щоправда, досі забуває додати пруфи та те, що при Порошенку зірвалося декілька його оборудок з конфіскованими коштами Януковича, але то вже деталі.

Крім того, матеріал The Insider ілюстрував «розслідування» сумнівною світлиною. Там було зображене чиєсь плече — журналісти клялись, що то було плече особисто Сема Кісліна. Адже обличчя чоловіка було закрите від фотографа іншою фігурою. Насправді ж навіть без розслідування можна було побачити, що зріст Сема Кісліна на цій світлині не співпадає з іншими знімками.

Або хтось набрехав, або бізнесмен навчився розтягувати своє тіло для гарних фоточок. Нам уже Нацполіція так розповідала про зріст Ріфмастера та потенційного вбивці Шеремета. А окрім сумнівної фотографії, The Insider зазначав, що «розслідування» було проведено спільно зі «Схемами».

На сайті ж «Схем» ця інформація вийшла у вигляді невеличкої замітки тільки через три дні після The Insider. Тоді в заяві ОПУ новина від українських та російських розслідувачів була названа фейком. 

В цілому, історія про плече Сема Кісліна та "Схеми" потрібна в цьому місці тільки, щоб проілюструвати обставини листопада 2019 року, в яких британський Guardian опублікував інформацію про "розвідувальний звіт".

«Друге життя» розвідувального звіту

Незважаючи на атаки проти Бориса Джонсона у британських медіа, на виборах у грудні 2019-го Консервативна партія здобуває один із найкращих результатів за останні 40 років. Вона отримує 365 місць у парламенті! І це проти 202 крісел у лейбористів. Загалом, якось не допомогли конкурентам скандали навколо неопублікованого «розвідувального звіту щодо Росії».

Однак з’явився новий фон для якісних маніпуляцій. Навесні 2020 року розгорілась інформаційна істерика навколо коронавірусної кризи. І той самий Guardian повідомив, як британські спецслужби MI5 (контррозвідка) та SIS (розвідка, МІ6) переглянули свої пріоритети щодо Китаю. Загалом, перемикання уваги з Москви на Пекін у середовищі спецслужб Європи відбувається з 2017 року. Саме тоді почалися дискусії про китайську дезінформацію, що виглядали дивно на тлі російської — куди вірогіднішої та ближчої. 

Цікаво, що додавання Китаю до пріоритетів британських спецслужб співпало в часі з дезінформаційною кампанією та підпалами вишок мобільного зв’язку 5G. Якщо пригадуєте, їх розгортання входило саме до спектру інтересів китайської компанії Huawei. І, взагалі, топ-полтики США тоді щиро хвалили своїх англо-саксонських друзів з Британії та рішення значно скоротити (а може й взагалі припинити) співпрацю з Huawei.

І ось на такому неоднозначному фоні Кремль знову вривається у британську політику. Уже після того, як розвідувальний звіт про ймовірне втручання Росії у політику Уряду Її Величності знов потрапив на перші шпальти британських газет. 

Окрім представників уряду й усіх спецслужб Великої Британії, в його підготовці взяли участь експерти світового рівня:

• Анна Еплбаум — професорка і авторка книжок;
• Білл Браудер — голова Всесвітнього руху за справедливість імені Магнітського і викривач російського «ландромату»;
• Едвард Лукас — британський письменний, журналіст і лідер думок;
• Крістофер Стіл — автор усесвітньо відомого «жовтого досьє» на Дональда Трампа.

Примітка автора. «Досьє Стіла» називають «жовтим» через епізод, у якому Трамп нібито змусив жінок із низькою соціальною відповідальністю помочитися на постіль, коли довідався про те, що в ній колись міг ночувати Барак Обама.

Про звіт двома словами

Звіт містить дві великі частини. У першому фрагменті, що має назву «Загроза», йдеться про ворожу діяльність Кремля. Насамперед у кіберсфері, у царині дезінформації, а також через агентів впливу — на превеликий подив місцевих діячів, ними можуть бути деякі російські експати на території Британії.

Друга частина (вона підписана як «Відповідь») присвячена діяльності урядових структур: що вони зробили й не зробили, аби захистити громадян Британії від цих загроз. Оскільки я не перший рік стежу за різними спікерами, що долучилися до створення цього документа, можу сказати одне. Майже нічого принципово нового у звіті я не побачив.

Найцікавіше те, як у ньому відображена структура державних органів Великої Британії, що мають протидіяти гібидним загрозам та документів, якими ці органи керуються. Метою такого аналізу було, грубо кажучи, призначення винних у тому, що уряд «недопрацьовує» у сфері захисту від гібридної агресії Кремля. Як зазначають автори звіту, назвати окремий орган, який відповідає за збереження демократії від гібридних атак Кремля - неможливо. І це навіть за умов розгалужених і деталізованих функцій численних органів британського уряду.

Щодо керівних документів — іще цікавіше. Виявилося, що у Британії є мінімум три стратегічні документи стосовно відносин з Росією: Тhe cross-Whitehall Russia Strategy, The ICE Plan requirements for Russia, The tri-Agency joint approach for Russia. І це попри окремий процес постановки завдань для військової розвідки.

І без урахування концептуального документа Fusion Doctrine. Fusion Doctrine я саме вивчав через інноваційну модель, що пропонує внутрішньо-урядовий формат співпраці органів для протидії гібридній агресії. Що ж стосується України... Складно назвати стратегічні документи, які окреслюють саме наше ставлення до Росії та майбутнє у відносинах із нею.

Тож втручалися чи не втручалися у Brexit?

Звіт вразив мене двома моментами. По-перше, поданням інформації дуже простою мовою, без канцеляризмів та складних формулювань. По-друге, рівнем дипломатичності формулювань, які були використані для висвітлення чутливих моментів. Як, наприклад, втручання у референдум щодо виходу Британії з ЄС.

Саме цьому питанню в документі присвячено окремий розділ. Однак там сказано вельми очікувану річ. На думку авторів звіту, якби, навіть, між ворожими інформаційними діями Кремля та результатами Brexit-референдуму і був певний причинно-наслідковий зв’язок, то встановити і виміряти його неможливо. А отже, неможливо і визначити долю впливу Москви на результати цього референдуму.

З іншого боку, звіт підкреслює дуже неприємну для британської влади річ. Його автори стверджують, що уряд провалив роботу щодо глибинного дослідження всіх фактів ворожої діяльності російських спецслужб.

Отже, Хлоя Сміт, яку ми згадували на початку статті, не виконала свою обіцянку. Ту саму, яку вона давала парламентарям тієї хвилини, коли я випадково опинився у залі Палати представників.