Ринок газу. Один крок уперед, два назад

Країна живе за тим принципом, який сама колись прокляла: один крок уперед, два назад. На жаль, ця проста тактика пронизала всю нашу економіку й тихцем дісталась енергетики. Знаю, для початку треба дати той позитив, який присутній у сформульованій фразі. Пояснити, що ж це за один крок уперед. Із цього й почнемо.

Починаючи із серпня 2020 року ціну газу для населення став визначати індивідуально кожен постачальник, а споживач отримав можливість обирати компанію з найбільш вигідною пропозицією. Це було названо «відкриттям ринку газу».

А насправді все по-старому — рано тішимось. Це лише перший крок до лібералізації. Попереду надто багато баталій і конфліктів інтересів, потоків бруду, замовних розслідувань та інших олігархічних «родзинок» від власників великих медіа. І ось чому радіти треба коли завгодно, але не зараз.

1. Ліцензовані газопостачальні компанії не одержали рівного доступу до всього газу власного видобутку. Тут доречно нагадати, що річний ресурс державної компанії «Укргазвидобування», наприклад, 2019 року становив 14,9 млрд куб. м, що на 0,8 млрд більше за загальне споживання блакитного палива побутовими споживачами і ТКЕ.

2. Ціна газу для ТКЕ, що виробляють тепло для населення, залишилась фіксованою і її розраховують за формулою «Європейський хаб+». Тут варто зазначити, що фактично в умовах ПСО, газ теплогенерувальні підприємства в основному використовують із ресурсу «Укргазвидобування».

3. Споживач зіткнувся із труднощами (можливо, йому їх дехто створював) під час переходу до іншого постачальника, який має вигіднішу пропозицію. Це сталося через панівне становище; зокрема, лише окремі юніти мають доступ до 67% газу вітчизняного видобутку.

Окрім цього, більшість споживачів не були в курсі подій. Зараз буде боляче: за даними соціологічного дослідження Центру Разумкова, яке проводили тричі, це спостерігалось із серпня по грудень минулого року. Тобто люди не знали про шанс на порятунок улітку, не чули про нього восени й не дізнались узимку. Це інформаційна перемога, мабуть, така.

Причин декілька. Тут вам і розмита відповідальність державних органів влади за інформаційний супровід реформи. І, звісно ж, свідоме приховування публічних даних окремими постачальниками. Якщо хтось у фіналі й програв, то хіба що звичайні українці, яких укотре надурили.

4. Ринок було відкрито в умовах, коли питання покриття заборгованості (без джерел фінансування) так і не було розв’язане.

5. Відсутність у стейкхолдерів конструктивного діалогу через небажання запроваджувати справжній ринок природного газу. Мотиви в кожного видались свої. Єдине, що об’єднало цю каламуть — бажання будувати щось прозоре дійсно нікому з учасників не захотілось.

Тут важливо зауважити, що мова йде про ринкове середовище. Екосистема, у якій існує єдиний біржовий індикатив, що формує ціновий коридор для дійсно справедливої конкуренції. Судячи з усього, слова незрозумілі більшій частині жителів та страшні для окремих громадян, які працюють над постачанням енергоносіїв.

Як бачите, п’ять пунктів разом виглядають доволі небезпечно. І це ми ще не перейшли до реалізації серйозних реформ — так, стоїмо коло входу й ніжкою поріг оббиваємо.

І тепер, коли ви розумієте весь сюжет цього трилера, поговоримо про гірші речі. Що ж за два кроки назад ми вже зробили?

Днями з’явилося рішення про встановлення фіксованої ціни газу для населення. Воно є виключно політичним та обов’язково матиме наслідки. Популіст завжди заплатить — щоправда, питання, чи своїми грошима. Але заплатить точно, і ось чому.

1. Оприлюднена фіксована ціна (6,99 грн/куб. м) не має чіткого економічного обґрунтування. Наприклад, застосування формульного принципу «Хаб нуль» до ресурсу газу «Укргазвидобування», а також окремої кількості запасів у сховищах. Фактично він буде спрямований на покриття потреб населення, і ТКЕ значно менша — 6,55 грн/куб. м.

А ще ж у нас є принцип «Хаб мінус», про який так жваво говорили представники влади. Якщо прорахувати, ця новинка продемонструє ще меншу ціну. Різниця дуже значна.

2. Усі ці легкі рішення не розв’язують проблему боргів. Точніше — стрімкого нарощування загальної заборгованості на ринку природного газу. Якщо ви не в курсі, показник уже перевищив 125 млрд грн. У майбутньому це відгукнеться збільшенням тарифу на доставку газу.

Оператори газорозподільних мереж не будуть спроможні придбати блакитне паливо для власних потреб за ціною, врахованою в тарифі на доставку. Це 5,8 грн/куб. м. А тому ресурс цим учасникам ринку обійдеться приблизно вдвічі дорожче.

3. Стратегічно не вирішує проблему енергетичної бідності. Як ви вважаєте, чи спроможні наші громадяни підтримувати належну температуру у власному помешканні без обмеження своїх потреб у харчуванні? Чи, може, товарах першої необхідності?

Тут ми маємо владі подякувати (бажано кийком) за блокування інвестиційних стимулів для розвитку власного видобутку. А ще за саботаж замість впровадження енергоефективних заходів. Відбувається відкладання багажу критично важливих для галузі питань, як звикли казати, на потім. «Йой, най буде».

4. Все це створює корупційні ризики: хто ж не захоче маніпулювати обсягами газу, що призначені для ПСО (фіксована ціна) і комерційними споживачами (оптова ринкова ціна).

5. І так, звична дрібничка: така ситуація трошки суперечить міжнародним зобов’язанням України щодо лібералізації ринку газу. Наприклад, перед Європейським Союзом та Міжнародним валютним фондом. Там будуть дуже раді почути, що їх кинули ще раз.

Про проблеми розповів. А тепер треба додати, що ж насправді варто було зробити.

Передусім основні стейкхолдери. Їм варто було активізувати бажання для демонтажу перекосів (див. п. 1) і зробити дещо. Зобов’язати «Укргазвидобування» реалізовувати весь свій ресурс через біржу, для рівномірного доступу всіх постачальників. Натиснути й змусити всі газопостачальні компанії публікувати свої прогнозні ціни. Забезпечити завершеність анбандлінгу між облгазами й облгаззбутами. Створити на базі регулятора data hub (базу даних усіх кінцевих споживачів). Підвищити якість ліцензійного контролю.

Уже потім, після цих важливих кроків — нарешті братися за проблему енергетичної бідності. Після великих подвигів можна й монетизацією субсидій гратись, і фінансування енергоефективності чіпати. Ви ж не їсте морозиво, починаючи з ріжка? Зате наші Геракли від енергетики тільки цим і займаються.

Пора не тільки говорити, а й робити щось. Усе, що тут написано — не порожні слова, а тези до нового аналітичного дослідження Центру Разумкова. Його ми обов’язково презентуємо найближчим часом. Сподіваюсь, вам буде цікаво.