Соціальні мережі: Контроль Кремля над власним народом

Вплив інтернету та соціальних мереж на політичне життя в Росії зростає. Критики чинної влади вважають, що вони в безпеці, поки воюють у блогах і соціальних мережах. Але чи так це насправді?

Хто стоїть за Telegram-каналами в Росії?

Аудиторія Telegram 2018 року перевищила 200 млн активних користувачів на місяць.

Цілком логічно, що месенджер став чи не головним джерелом політичної інформації в Росії, а Telegram-канали (як анонімні, так і іменні) — основним засобом її поширення. У Росії їх активну аудиторію у Кремлі оцінюють приблизно в 200 тисяч осіб, а загальну чисельність користувачів — в 1,2 млн. Це не так багато, але прийнято вважати, що це найцінніша частина аудиторії: керівники компаній, високопосадовці федерального і регіонального рівнів, депутати, журналісти, політтехнологи й аналітики, які можуть використовувати «правильну» інформацію каналів у своїй діяльності.

Причину зростання популярності Telegram-каналів легко пояснити. На відміну від соціальних мереж, де інформація часто «тоне» в дискусіях навколо неї, вони ізольовані від загального інформаційного «шуму», а конкретний канал асоціюється з конкретним медіа або персоною, яка його веде, що потенційно підвищує рівень довіри до джерела.

У Росії діють сотні Telegram-каналів. Найбільш розкручені та впливові: «Незыгарь» (@russica2), «Караульный» (@karaulny), «Акитилоп» (@akitilop), «Банкста» (@banksta), «Бойлерная» (@boilerroomchannel), «Беспощадный пиарщик» (@prbezposhady), YOBA Media (@yoba_m), «Красный Сион» (@redzion), «Кремлёвский мамковед» (@kremlin_mother_expert), Кристина Потупчик (@krispotupchik), «Кролик с Неглинной» (@finkrolik), «Кстати!» (@kstati_p), «Как-то вот так» (@kaktovottak), «Кот Эльвиры» (@KotElviry), «Компромат 2.0» (@kompr), Марина Юденич (@yudenich), «Товарищ майор» (@MayorFSB), «Медиатехнолог» (@mediatech), «Мысли-немысли» (@mislinemisli), «Мышь в овощном» (@kbrvdvkr), «Мюсли вслух» (@mysly), «ОПЕР слил» (@operdrain), «Солнечный шторм» (@solarstorm), «Стекломой» (@ia_steklomoy), «338» (@go338), «Финансовый караульный» (@karaulny_accountant), «Футляр от виолончели» (@rospres), «Финансовый говорун» (@fin_govoryn), Mash (@breakingmash).

Кремль почав експансію в Telegram на межі 2016–2017 років. Для роботи найняв колишніх учасників руху «Наші» на чолі із Христиною Потупчик і прокремлівський Фонд розвитку громадянського суспільства Костянтина Костіна. Під керівництвом Потупчик з'явилися мережі каналів, які поширювали потрібну Кремлю інформацію і репостили один одного (серед них «Акитилоп», Ortega, «Полный П», «338» и «Медиатехнолог», «Методичка», «Минправды», «Давыдов. Индекс», «Караульный», «Футляр от виолончели», «Мышь в овощном», Kadyrov_95, «Следком», «Генеральная прокуратура РФ», «Московское метро», «Воробьёв Live» і багато інших.

Сьогодні вплив на найпопулярніші політичні Telegram-канали мають Сергій Кирієнко (17 каналів), Олексій Громов (5 каналів) і голова «Роснефти» Ігор Сєчін (6 каналів). Mash з аудиторією 450 тис. читачів належить Степану Ковальчуку, синові президента «Національної медіагрупи» Кирила Ковальчука і внучатому племіннику близького до Володимира Путіна банкіра Юрія Ковальчука; «Акитилоп» — консалтинговій компанії «Михайлов і партнери», а курирує його генеральний директор інформаційного агентства ТАСС Сергій Михайлов.

«Караульный» (майже 88 тис. читачів), крім «Роснефти», пов'язують із таким собі Миколою Черновим, співробітником департаменту військової контррозвідки ФСБ; «Незыгарь» (118 тис. користувачів) — із куратором інформаційної політики Олексієм Громовим і Владиславом Клюшиним, власником компанії «М 13», яка розробила систему моніторингу ЗМІ «Катюша» і вимірювача телеаудиторії «Сейба».

Усі прокремлівські Telegram-канали, крім методичок Кремля, готові розміщувати у себе і сторонній платний контент — від 30 до 60 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за пост, але не будь-який. Такі ресурси мають стоп-листи зі списком заборонених тем: не можна лаяти членів Ради безпеки, Адміністрації Президента (особливо її першого заступника голови Кирієнка, який відповідає в Кремлі за контроль месенджерів), президента, прем'єра, голів парламенту, патріарха і силовиків. Усі матеріали перед публікацією обов'язково узгоджують з Адміністрацією Президента.

Є Telegram-канали і в таборі критиків політиків Кремля. Їх створюють російські опозиційні до Кремля блогери і журналісти, такі як Ілля Варламов, Артемій Лебедєв, Євген Мінченко та Олег Кашин, Сергій Доренко (канал Rasstriga).

Крім того, у Росії сформувався кістяк анонімних Telegram-каналів, які перетворилися на альтернативне джерело «закритої ексклюзивної» інформації. «Дабл Ять», «Кремлёвский мамковед», «Сталингулаг», «Политота», «Товарищ майор», «Новости как есть», «Акитилоп», «Мастер пера». Анонімні адміністратори не відповідають за правдивість своєї інформації. Вони лише пропонують свою версію і тлумачення подій, а читачеві залишається лише вірити і робити висновки, наскільки правдива та чи інша новина. Як правило, через ці канали активно просувають нібито «інсайдерську» інформація про якісь таємні рухи у владних коридорах, прогнози відставки губернаторів і міністрів, попередження про розорення банків та інших фінансових структур.

Анонімні Telegram-канали давно стали засобом збагачення, перетворилися на територію чорного піару і недекларованих надприбутків. Зрозуміло, що розкриття даних про те, хто стоїть за тим чи іншим каналом і скільки грошей сплачують «замовники» за певні інформаційні вкиди, абсолютно не входить у плани їхніх власників. Адже якби було виконано вимоги російських спецслужб надати «ключі» від месенджера Telegram, до справи б негайно долучилися суди зі статтями за наклеп і податкові органи у зв'язку з ухилянням від сплати податку на прибуток.

Дивовижні пригоди Telegram у Росії

У тому або іншому вигляді обмеження доступу до певних сайтів або контенту існує в багатьох країнах світу. Лідер державної інтернет-цензури — Китай із його славнозвісним «Золотим щитом», який із міркувань «державної безпеки» за ключовими словами автоматично фільтрує весь контент і повністю блокує сайти з «чорного списку». Для жителів Піднебесної недоступні популярні міжнародні соціальні мережі, YouTube, частина статей Вікіпедії, а функціонал основних пошукових машин обмежений.

Хоч дивно це, але донедавна Росія була винятком серед авторитарних держав, дозволяючи своїм громадянам відносно вільний доступ до «всесвітньої павутини». Але таким вольностям настає край, якщо справа стосується тоталітарної держави. Російська влада почала сприймати інтернет усерйоз після хвилі протестів прихильників Навального.

15 квітня 2018 року Путін здійснив перший серйозний наступ на свободу в мережі, коли всеросійський регулятор інтернету Роскомнагляд спробував заблокувати Telegram. За що? Формально за те, що месенджер відмовився підкорятися новому закону, що зобов'язує всі інтернет-компанії фізично зберігати дані про російських користувачів у країні, і не видав «ключі» безпеки, які дозволили б спецслужбам читати зашифровані повідомлення.

Звісно, напад на Telegram виправдовували боротьбою з тероризмом, як відповідь на активне використання терористами зашифрованих месенджерів. І це дійсно має місце. Однак у Росії це стало приводом для спецслужб безперешкодно використовувати доступ до даних у соцмережах, щоб ідентифікувати користувачів за розміщення в себе контенту, пов'язаного з опозицією, або просто за його «лайки» і репости.

Відповідальність за блокування сайтів поклали на інтернет-провайдерів, зобов'язаних фільтрувати онлайн-ресурси, які мають IP-адреси з регулярно оновлюваного Роскомнаглядом єдиного реєстру заборонених сайтів. Крім того, провайдерів зобов'язали встановити у себе спеціальне обладнання (система «Ревізор»), за допомогою якого Роскомнагляд стежив за тим, чи насправді здійснюються блокування.

Спроби російського Роскомнагляду заблокувати Telegram, звісно, призвели до порушення роботи багатьох інтернет-сервісів, спричинили численні протести, але зрештою перетворилися на фарс. Щойно регулятор блокував одного інтернет-провайдера, месенджер переключався на іншого. За два тижні блокування Telegram його активна аудиторія скоротилася не більш ніж на 3%. Понад те, з'явилося безліч добровільних помічників, які допомагали російським користувачам месенджера обходити заборону. Наприклад, Vee Security — компанія-розробник програмного забезпечення з Естонії. А Рада керуючих із питань мовлення США (піклувальник ЗМІ в інших країнах, які отримують фінансування Конгресу США) розмістила посилання на набір таких інструментів для подолання заборони на спеціально створеному сайті Bypass Censorship («Обхід цензури»). Туди увійшли безкоштовні програми Tor Browser (браузер, що пропускає трафік користувача через розподілену систему проксі-серверів, керовану добровольцями по всьому світу, і дає можливість установлювати анонімне з'єднання з мережею), Psiphon (програма, що використовує технологію VPN для Android, щоб максимально підвищити шанси обійти цензуру), Orbot (проксі-застосунок для Android), Orfox (аналог браузера Tor, що пропускає трафік користувача через ланцюжок серверів, розташованих у різних країнах), FreeBrowser (інтернет-браузер із вбудованою системою обходу блокування, що не вимагає додаткового налаштування), Lantern (розподілена система обходу блокувань, що використовує мережеві з'єднання інших користувачів застосунка в різних країнах). Усі ці програми безкоштовні, Lantern і Psiphon можна запитати електронною поштою, якщо посилання на веб-версії будуть заблоковані.

Для професійних користувачів існують універсальні засоби. Це закордонні VPN. Вони пропускають через свої сервери весь ваш інтернет-трафік і дають змогу обійти блокування для будь-якої програми, наприклад, месенджера, або впоратися з уповільненням скачування торрентів. До такої мережі можна підключити стаціонарні комп'ютери та ноутбуки, мобільні пристрої і навіть деякі домашні роутери.

Одним словом, задум Кремля контролювати Telegram у Росії зазнав краху. Стало очевидним, що завдяки докладеним зусиллям із боку творців сайту або інтернет-сервісу блокування Роскомнагляду можна легко обійти за допомогою VPN-мереж, проксі-серверів та інших анонімайзерів, регулярної зміни IP-адрес за допомогою віртуальних серверів на найбільших хмарних хостингових майданчиках на кшталт Amazon, Google, Digital Ocean. Крім того, жодних важелів тиску на іноземних розробників анонімайзерів російська влада не має, а ефективно блокувати їх дуже складно: інструментів обходу блокувань дуже багато, деякі з них здатні щоразу під час підключення використовувати нові IP-адреси. Зрештою, користувачі за допомогою нескладної інструкції можуть розгортати на будь-якому хмарному сервісі власні проксі-сервери (вартість хостингу — кілька доларів на місяць).

І хоча російська влада спробувала якось виправити становище, ухваливши влітку 2017 року закон, що забороняє «забезпечувати використання на території Росії інформаційно-телекомунікаційних мереж, інформаційних систем і програм для ЕОМ задля отримання доступу до інформаційних ресурсів, у тому числі сайтів і (або) сторінок сайтів у мережі Інтернет, доступ до яких на території РФ обмежений», було зрозуміло, що це капітуляція. Тим паче, що жодної відповідальності кінцевих користувачів за використання заборонених анонімайзерів документ не передбачав, і фактично його не застосовують — жодного подання про блокування від силових структур до Роскомнагляду так і не надійшло. Пізніше у відомстві повідомили про розблокування майже 4 мільйонів адрес Google і заявили, що тепер сервери Telegram фільтрують точково.

Проте це лише тимчасова перемога. Кремль не звик програвати і зробить усе, щоб закрити більшу частину лазівок. Цілком імовірно, що зовсім скоро Telegram стане доступним лише через проксі-сервери або віртуальні приватні мережі, що дасть можливість приховати географічне розташування користувача. Це неминуче зробить месенджер менш привабливим для звичайних користувачів і стане першим кроком до інтернет-тоталітаризму, тобто створення виключно російського інтернету, повністю контрольованого Кремлем.

Усі сили Кремля — на контроль соціальних мереж і телефонів

Російські спецслужби активно моніторять Рунет. Щоб стежити за відкритими інтернет-ресурсами, включно із блогосферою та соціальними мережами, використовують спеціальні пошукові аналітичні системи, які зараз випускають щонайменше десяток російських компаній. За допомогою таких систем моніторять відкриті джерела (ЗМІ і бази даних, доступні за різними параметрами, включно з податковою, адресною тощо). Вивчають блогосферу (створюють схеми, на яких установлюють, наприклад, зв'язки між людьми — хто з ким ув яких стосунках перебуває, хто як контактує).

Матеріали, опубліковані WikiLeaks у вересні 2017 року, свідчать, яким чином російська влада контролює мережу і телефони росіян. Там спливає така собі компанія «Петер-Сервіс» зі штаб-квартирою в Санкт-Петербурзі, яка розробила й успішно застосовує технологію, що дає можливість спецслужбам Кремля стежити за телефонними та інтернет-комунікаціями своїх громадян, отримуючи доступ до даних дзвінків по мобільному зв'язку і навігації в мережі. Компанію «Петер-Сервіс», у якій понад 1,2 тис. співробітників, заснували 1992 року. Її початковим завданням було надавати телекомунікаційним компаніям софт для білінгу. Але потім на компанію накинули оком спецслужби РФ, і вона перетворилася на інструмент ФСБ для створення програми телефонного прослуховування, що дає змогу точно встановити, хто кому дзвонить, о котрій годині, скільки хвилин триває дзвінок і звідки його здійснюють. До програмного забезпечення російського підприємства, крім іншого, входить система DRS (Data Retention System), яка дозволяє ФСБ робити запити в базі всіх збережених даних у пошуках такої інформації, як дзвінки, зроблені конкретним клієнтом телефонної компанії, використані системи оплати, осередок, із яким вступив у контакт користувач. Для відстеження інтернет-трафіку «Петер-Сервіс» розробив інструмент під назвою TDM (Traffic Data Mart), який дає змогу робити запити в базі, де зберігаються дані інтернет-трафіку користувачів, щоб зрозуміти, які сайти відвідує користувач, чи заходить він на форуми, у соціальні мережі, зокрема, чи відкриває сторінки з терористичним або жорстоким умістом, скільки часу проводить на конкретному сайті і з якого електронного пристрою туди потрапляє.

Служба зовнішньої розвідки РФ (СЗР) іще 2012 року зробила перші кроки до активного втручання в соціальні мережі Рунету. Вона провела закриті тендери загальною сумою майже 750 тис. євро на розробку систем упливу на громадську думку через соціальні мережі. Три чверті бюджету програми витратили на створення системи «Шторм-12», що автоматично поширює спеціально підготовлену інформацію у великих соціальних мережах і аналізує, наскільки успішною була «інформаційна хвиля». Нині тестують термінали, що дають можливість стежити за дискусіями у блогах і соцмережах у режимі реального часу. За даними виробника, система може аналізувати майже 60 млн джерел: записів у блогах, акаунтів у Twitter або на YouTube, — а також автоматично виявляти особливо популярні і важливі записи й оцінювати тексти як «позитивні» або «негативні».

Битва проти опозиції

Слід визнати, що дії кремлівської влади з контролю і маніпулювання в Рунеті досить ефективні. Оцінивши роль соціальних мереж у протестних рухах, російська влада стала активно використовувати цей інструмент як канал поширення дезінформації та зміни вектору громадської думки.

Коли росіяни вкотре вийшли на вулиці, щоб висловити протест проти результатів парламентських виборів, то були змушені з жалем визнати, що соціальні мережі, які вони використовували для організації зборів і поширення відомостей про масові арешти, потонули в морі відправлених повідомлень-паразитів. Так, наприклад, зі спеціально створених для цієї мети акаунтів на Twitter з інтенсивністю до 10 повідомлень на секунду розсилалися тисячі підроблених повідомлень із ключовими словами «Тріумфальна» і «Навальний». У них в автоматичному режимі йшли тисячі образ, які забили всі інформаційні канали, використовувані маніфестантами. Ті самі методи використовували в соціальній мережі «ВКонтакте», а також у Facebook. Коли деякі опозиційні інформаційні сайти заявили про фальсифікацію результатів виборів, на них обрушилася хвиля телефонних дзвінків із попередньо записаними пропутінськими гаслами: «Путін дуже хороший. Путін тебе любить, — говорив жіночий голос. — Путін — це світло. Без Путіна життя не має ніякого сенсу». Весь тиждень після виборів телефонні лінії певних опозиційних партій і видань були забиті цими телефонними дзвінками, що практично паралізувало їхню роботу.

Сьогодні під забороною в Росії різноманітні сайти, наприклад, соціальна мережа для професіоналів LinkedIn (за порушення правил зберігання персональних даних громадян Росії), найбільший торент-трекер Rutracker.org (за задоволеним позовом кількох правовласників), опозиційне видання Grani.ru — на вимогу Генеральної прокуратури, нібито за заклики до участі в незаконних акціях протесту, що містяться на його сторінках. Одночасно й за аналогічною підставою заблокували сайт Kasparov.ru непримиренного опонента Кремля, гросмейстера і політика Гаррі Каспарова.

Не вийшло з Telegram, відігратися на Facebook

Невдача з Telegram лише розохотила кремлівських вершителів. Основне завдання (ідентифікацію користувачів Інтернет, не згодних із політикою Путіна) було вирішено продовжити за допомогою Facebook — майже ідеального інструменту деанонімізації користувача.

Дійсно, з появою соціальних мереж, де мільйони жителів Росії добровільно викладають особисті дані у відкритий доступ, правоохоронні органи отримали інструмент, що максимально полегшує їм життя. На те, що зараз можна встановити про особу правопорушника чи підозрюваного, лише зайшовши на його сторінку в Facebook, раніше знадобилися б тижні копіткого збору інформації від десятків людей. Крім ПІБ, адреси та інші базові дані, соціальні мережі дають змогу встановити коло спілкування, інтереси досліджуваного об'єкта, відстежити його культурні, політичні та релігійні уподобання і навіть його щоденні маршрути. Навіть історія пошукових запитів — унікальний «відбиток» користувача. Популярні зараз у Росії соцмережі LiveJournal і «Вконтакте» також дають можливість без зусиль ідентифікувати своїх «мешканців». Однак за допомогою Facebook, на відміну від російських аналогів, можна не лише вирахувати «реального» користувача, а й скласти його повноцінний соціально-психологічний портрет. Жодна інша мережа з масово поширених не вимагає внесення у власні бази такої кількості особистих даних, як Facebook. Ба більше, як професійний спамер, він «сканує» ці дані, сповіщаючи про існування будь-якого користувача всіх, хто може з ним перетинатися в «реальному житті». Одним словом Facebook — справжній подарунок для спецслужб.

Піонером у відстеженні соціальних медіа стало Управління внутрішньої політики адміністрації президента РФ. Ще до «виборів» у Держдуму головному його куратору В'ячеславу Володіну встановили ​​систему «Призма» виробництва компанії «Медіалогія», що дає змогу в реальному часі відстежувати дискусії в соціальних мережах і блогах.

Система може відстежувати окремі блог-майданчики і соцмережі з приблизно 60 мільйонами користувачів. При цьому вона аналізує тональність висловлювань кожного із цих джерел із похибкою 2–3% практично в реальному часі (лаг у кілька хвилин). До моніторингу потрапляють практично всі майданчики, в тому числі Facebook, блоги на LiveJournal, Twitter, YouTube. На екран монітора надходять найбільш обговорювані новини в соціальних медіа. Вони представлені як топові сюжети (кластери). При цьому можна подивитися, з яких постів формується той чи інший топовий сюжет. У кожному з них оцінюються повідомлення за характером згадки, кількість негативних і позитивних постів відображена на екрані. Також на екрані представлений графік інформаційних атак, що відображає частку ботів за негативом (співвідношення негативних ботів до загальної кількості). Термінали «Призми» встановлені не лише в кабінетах Путіна і Медведєва, а й у керівництва МВС, ФСБ, у мерії Москви, в апараті спікера Держдуми Сергія Наришкіна, у голови «Роснафти» Ігоря Сєчіна та ін.

Невтішні прогнози

Соціальні мережі — чудове джерело інформації для спецслужб через наївність російських громадян, які розміщують там багато докладної особистої інформації.

Завдяки тотальному контролю онлайну Кремль може керувати соціально-політичною активністю частини громадян Росії. Спроби державної машини контролювати соціальні мережі та їх користувачів лише посиляться.

Можна упевнено прогнозувати, що розвиток неанонімних мереж для російського керівництва залишиться пріоритетним, бо для ідентифікації користувачів тут не потрібні навіть процесуальні дії. І цілком можлива своєрідна угода між державою і власниками соцмереж за схемою «ви з нашого дозволу розвиваєтеся — ми контролюємо».

Найважливіші політичні події в Росії і надалі супроводжуватимуть спроби впровадження технічних засобів для маніпуляцій групами в соціальних мережах, щоб спрямувати мережевий дискурс у потрібному напрямку і вживити потрібну точку зору.

А як основна мішень для тотального спостереження вже намічене коло неблагонадійних громадян РФ, від «неформальної молоді» до футбольних фанатів і сектантів.