Український прецедент для ЄС
Відчайдушна угода європейських лідерів про 90 мільярдів євро для України була досягнута лише завдяки маловідомому інструменту, який рідко використовували. Та саме він дав можливість обійти одностайність рішень, що встановило новий стандарт для роботи Європейської Ради.
Щоб довести неочікувану пропозицію щодо спільного боргу, чиновники покладалися на механізм «посиленої співпраці» Євросоюзу. Він дав змогу Угорщині, Словаччині та Чехії вийти з угоди без накладання вето на план, тоді як інші 24 члени блоку підписались: вони будуть фінансувати Україну впродовж двох років, починаючи з 2026-го.
«Думаю, це рішення створює прецедент. Згідно з ним дедалі більше рішень будуть ухвалювати шляхом посиленої співпраці», — зазначає Юрай Майчін, аналітик Центру європейської політики.
Також Майчін уточнює, що демонструє цей крок: Рада, що складається з урядових лідерів ЄС, може приймати складні рішення і без необхідності досягнення повного консенсусу або одностайності між державами-членами.
Рішення про випуск спільного боргу для фінансування української оборони від майже чотирирічної агресії РФ було прийнято після того, як лідери ЄС не змогли досягти згоди щодо більш амбітного плану. Йшлося про використання заморожених російських активів для допомоги Україні. Та цього не сталося, значною мірою, через жорсткий опір прем’єр-міністра Бельгії Барта де Вевера.
У Бельгії розташовано депозитарій цінних паперів Euroclear, що зберігає приблизно 185 мільярдів євро російських активів. Країна звернулася за «необмеженими» гарантіями до інших держав-членів, перш ніж схвалити цей план. Це виявилося занадто складним завданням для багатьох учасників блоку.
Упродовж кількох годин після оголошення запасного плану ЄС думки розділилися. Невдача в досягненні угоди щодо використання російських активів змусила деяких аналітиків та експертів швидко назвати результати саміту провалом для Європи. Інші ж розцінили це як нестримну перемогу України, оскільки США продовжують скорочувати підтримку, а Росія робить ривок на полі бою.
«Я вважаю, що саміт є ні перемогою, ні поразкою для Євросоюзу, — каже Рікардо Борхес, позаштатний науковий співробітник Грецького фонду європейської та зовнішньої політики. — Випуск спільного боргу — не ідеальне рішення, але саме воно дає можливість нам продовжувати підтримувати Україну».
І додає: «Поразка була б, якби не було досягнуто угоди».
Для Жана-Луї де Брауера, директора Програми європейських справ Інституту Егмонт, це рішення також нормалізує ідею про те, що ЄС може — і навіть повинен — удаватися до спільних позик у кризові часи. «Одне здається очевидним. Взяття позик ставатиме дедалі більш неминучим», — пояснює він.
«Спільний борговий тягар також означає, що фінансові ризики справедливо розподіляють між державами-членами. Він залишається поза будь-якими юридичними питаннями щодо статусу заморожених російських активів», — так описує ситуацію Мануель Мюллер, старший науковий співробітник Фінського інституту міжнародних відносин.
Однак незрозуміло, наскільки громадськість країн блоку буде зацікавлена у залученні спільного боргу. Особливо коли йдеться про підтримку України.
Згідно з нещодавнім звітом Кільського інституту, цього року розбіжності між членами Євросоюзу у фінансовій підтримці України зросли. Причому основну частину фінансування надали країни Північної Європи, тоді як великі південні економіки (Іспанія, Італія) зробили дуже малий внесок.
«Результати останніх опитувань свідчать про те, що усвідомлення масштабів викликів безпеці є нерівномірним у суспільствах ЄС. Це може ускладнити лідерам завдання створення широкої внутрішньої підтримки спільних позик, незважаючи на стратегічне обґрунтування», — вважає Тінатін Ахвледіані, наукова співробітниця Центру європейських політичних досліджень.
Утім, ЄС і зараз залишає двері відкритими для використання заморожених активів.
Напередодні 16-годинного саміту, який завершився близько 3:00 ранку, дипломати ЄС наполягали на тому, що єдиним рішенням на столі переговорів є використання заморожених російських активів. Їх мали забрати для видачі Україні так званого репараційного кредиту. Але зіткнувшись із наполегливим опором Бельгії, лідери були змушені змінити ситуацію в останню хвилину.
До того президент України Володимир Зеленський повторив своїм європейським колегам у Брюсселі, що за відсутності фінансової підтримки США Україна зіткнеться з дефіцитом фінансування щонайменше від 45 до 50 мільярдів євро. Він попередив, що без додаткової допомоги до весни Київ буде змушений піти на суттєві та критичні скорочення свого оборонного бюджету.
Невідкладність підтримки України — на тлі неоднозначної допомоги з боку США — зрештою привела до рішення спільно позичити 90 мільярдів євро.
Цей крок був схвалений де Вевером. Його підтримала і прем’єр-міністр Італії Джорджія Мелоні — вона, як повідомляють, зіткнулася з тиском з боку Вашингтона, щоб не використовувати російські кошти. Та все ж «План Б» став невдачею для німецького канцлера Фрідріха Мерца і президента Єврокомісії Урсули фон дер Ляєн. Вони активно лобіювали використання заморожених активів.
Однак офіційні висновки саміту чітко дали зрозуміти, що російські активи залишаться замороженими. Зрештою вони можуть бути використані для погашення кредиту, якщо Москва відмовиться виплачувати репарації Україні після закінчення війни.
Примітка редакції. Не «якщо», а «коли».
«Основна логіка така. Замороження російських активів та прив’язка їх до майбутніх репарацій залишаються незмінними. Навіть якщо механізм менш амбітний, ніж передбачали спочатку», — резюмує ситуацію Ахвледіані.