Вакансія для Героя. Частина 4

Так само, як і не буває потужних промислових інвесторів (які, окрім грошей, іще мають технології та маркетинг/ринки збуту) з офшорів. Які були вигадані «світовими залаштунками» в середині минулого століття як гуманна «м’яка сила» замість грубої — військової колонізації. Та для того, аби уникнути безпосереднього зіткнення Заходу та Радянської імперії. За допомогою офшорів Захід та Совєти маскували втручання/зіткнення в інших країнах (саме так, гібридизація війни/окупації вигадана не на початку 2014 року).

Офшори були та є досить дієвим інструментом неоколонізації та підкупу правлячої «еліти» недорозвинутих країн із боку світових корпорацій, задля мінімізації вартості процесів викачування з країн ресурсів. Із 1991-го в подібну схему щільно вбудувалася Україна. Особливо цинічним виглядає, як вітчизняні власники «заводів-пароходів», сховані за офшорами, пропагують «світлі ідеали соціалізму» радянського минулого.

Далі ідею підхопили світові фінансові, а згодом так звані технологічні/інформаційні корпорації, щоб мінімізувати податки у своїх «материнських» країнах. Станом на тепер Захід волів би взагалі позбавитися подібної всесвітньої схеми, але вікові традиції законотворення ненавмисно гальмують процес.

На Заході ЗАКОН і ПРАВО максимально можливою однаковою мірою захищають, як «простого» британця чи «маленького» американця, так і власників/акціонерів офшорних корпорацій, які мінімізують від оподаткування чи не трильйони доларів щорічно. Тому західним урядам доводиться діяти поступово та вигадувати всілякі «фатфи» та інші бепси-шмепси, нагромаджуючи антиофшорне законодавство. Тим паче, що деякі із цих країн досі власне є бенефіціарами схеми — Велика Британія, Голландія та інші…

У нас закон переважно захищає найбільш нахабних, цинічних, безжальних, отже, найбагатших. А права переважної кількості пересічних українців на порядок звужені відносно олігархо-бізнесменів та їхньої обслуги з числа політиків та держчиновників. Тому одномоментна законодавча заборона (з відстроченням у 6 місяців) будь-якої присутності офшорів (у тому числі Кіпру) у транзакціях із резидентами України буде актом установлення справедливості відносно 99% українців. Цих 6 місяців якраз вистачить, щоб запровадити нову «полегшену» та спрощену систему оподаткування — рівно справедливу для всіх.

Подібна заборона буде сміливим інноваційним проривом у царині держуправління, та навіть прикладом для наслідування іншими країнами. Тим паче, що прецеденти є — деякі європейські країни (Франція та ін.) вигадують/донараховують податки, які офшорні інтернет-компанії не мали би платити! Але ж для цього треба мати самі знаєте що. І почати треба з…

Де-деградації держуправління

Сучасне становище українців тотожне становищу негрів у Штатах у середині 1950-х (це зараз вони афроамериканці, повноцінні члени суспільства, а тоді були безправними неграми, яких зневажали). І ті і ті здолали/дали відсіч Гітлеру/Путіну, — нібито можна насолоджуватися рівною мірою з іншими плодами перемоги/перемир’я, але…

Звичайно, гітлерівська расова теорія була більш смертельна за її значно пом’якшену американську версію — теорію расової сегрегації. Отже, обираючи або/або, негри терпіли несправедливість іще кілька десятиліть. Так само, як і українці мають обирати із двох лих менше — тобто «ріднесеньких» вітчизняних корупціонерів. Вибір реальний — звичайно, українські корупціонери (за підтримки силовиків-тиловиків-суддів) кращі за задзеркалля минуло-майбутнього, яке пропонують окупанти з «підвалами» на ОРДЛО та майже відродженим ГУЛАГом на РФ.

Щоб у людей з’явився вибір між добрим та кращим, як це є у більшості людських капіталістичних країн, потрібно мати запит від народу на відповідних лідерів масштабу Мартіна Лютера Кінга. У США до скасування апартеїду призвів ланцюг подій, героями яких були звичайні люди (чорношкірі): три студента, які відмовилися вийти з кафе «тільки для білих»; домогосподарка, яка не пересіла з місця для білих у автобусі (чорношкірі жителі міста влаштували бойкот перевізникам — буквально півтора року ходили пішки; і, врешті-решт, ті здалися — ліквідували ганебний поділ сидінь для «білих»/«чорних») та інші подібні історії…

*Прошу, не потрапте в логічну пастку хибних аналогій — сьогоденні негритянські погроми в США так само далекі від боротьби темношкірих за права минулого століття, як французькі «жовті жилети» від українських майданівців.

Зважаючи на 350-літні традиції рабства-кріпацтва, привнесені Московією на терени України, та суперінтенсивність поневолення, яка вимірюється мільйонами, десятками мільйонів українців, заморених штучним голодом, розстріляних, згноєних у гулагівських концтаборах, полеглих у людожерсько-безглуздих жуківсько-конєвсько-ватутінських наступах — це надскладне завдання. Але подібні, нібито нездійсненні завдання не вперше в Історії. Отже, майже сontra spem spero, але dum spiro spero на появу нашого Ататюрка.

Якось два роки тому віталися з турецькими сусідами. «Кемаль», — представився один. «А, — кажу, — знаю, як Ататюрк». Ви би бачили, що з ним сталося — приклавши руку до серця, він склався майже навпіл у поклоні та почав щось говорити англійсько-турецькою (назагал, як йому приємно та як він поважає цю людину). Це були сучасні та розумні турки середнього віку. В його поведінці/інтонації не було ані театральності, ані плазування — тільки повага та вдячність великому реформатору. За бажанням замініть цю постать на ближчу до ваших уподобань/переконань — це приклад про Лідера нації. Досі згадую цей епізод із білою дружньою заздрістю — чи/коли дочекається Україна!?

Так, олігархи жадібні, безсовісні та безжальні — протистояти їм тяжко-важко, навіть стрьомно. Так кажу ж: цей текст для Героя. Але не обов’язково протистояти їм напряму — часто-густо обхідний шлях виявляється найкоротшим (найефективнішим). Цей лонгрід саме про це.