Перейти до основного вмісту

Вбивство українського кабелю

Що рахувати, коли цифру вбиває Мінцифри?

Допоки нещеплені пацієнти лежать під ШВЛ, борячись за життя, а суспільство за цим спостерігає, не роблячи жодних висновків (у кращому разі — обговорює, куди ділись ковідні кошти), за лаштунками економіки залишається наш, вітчизняний виробник.

Він так само на ШВЛ, і так само переживає важкі наслідки ковіду. Але що б ми там не хотіли, іскра його життя згасає. Не знайшовши адекватних джерел інформації, а лише якісь однобокі висловлювання та недостатті, хочу копнути дещо глибше, так би мовити, передісторію проблеми.

2019 рік. Мудрий нарід України обрав Зеленського своїм президентом… На цьому можна було б закінчувати, але так не цікаво.

Травень 2020 року. Чудовий національний виробник, монополіст на ринку полімерів в Україні протягує через міжвідомчу комісію мито (18%) на імпорт полімерних матеріалів. Як? Мотивуючи це захистом інтересів національного виробника, який, по суті, є монополістом на ринку. Запам’ятайте, далі нам це знадобиться.

Так переживав за себе «Карпатнафтохім». До початку війни компанія належала російському «Лукойлу», але після запровадження економічних санкцій проти російського бізнесу стало не так весело. Тоді власниками за скромні 25 млн доларів стали Ігор Щуцький та багаторічний топ-менеджер української філії «Лукойлу» Ільхам Мамедов. Думаю, на цьому варто зупинитись і сенсу пояснювати далі немає.

Єдине, що важливо — «Карпатнафтохім» не виробляє всю лінійку полімерів, а саме необхідні матеріали для виготовлення кабелів та проводів зв’язку потрапили під мито. Це, своєю чергою, спричинило подорожчання вітчизняної кабельно-провідникової продукції на ринку.

Липень 2020 року. Імпортери радіють, клієнти переходять на дешевий китайський кабель, it's just a business. Та відповідь не змусила себе довго чекати. Згодом одразу двоє гігантів ринку — «Одескабель» та «Південкабель», — розуміючи, що «якщо не ми, то хто?», ініціюють відповідне звернення до тієї ж міжвідомчої комісії. У них лише одне прохання.

Захистити вже українських виробників, саме виробників, тобто у множині. Не одного монополіста, який у змозі захистити себе — але не може забезпечити потреби внутрішнього ринку. Не того горе-виробника, який своїми діями та лобіюванням завдав непоправної шкоди іншим виробникам в інших галузях.

Розслідування тривало понад рік. За цей час збанкрутували й закрились «Азовський кабельний завод», «ДКЗ»,«Малинівський завод» та інші виробники кабелю.

Для пересічного громадянина ці назви нічого не варті, на жаль.

І ось надворі 14 вересня 2021-го, вже понад рік працює міжвідомча комісія. Нікуди не поспішає, це ж всього лише кабельна промисловість — пару десятків виробників, а не один монополіст, заради якого треба рвати п’яту точку. Отже, що там нарозслідували:

  • обсяги виробництва скоротились в останньому періоді на 7,28 %;
  • обсяги продажу на внутрішній ринок зменшились на 8,57 %;
  • прибуток від продажу подібного товару на внутрішній ринок скоротився на 38,85 % (у гривневому еквіваленті) та на 37,98 % (у доларовому еквіваленті);
  • ціни продажу подібного товару на внутрішньому ринку знизились на 9,17 %, при зростанні собівартості на 3,03 %;
  • показник рентабельності зменшився на 30,77 %;
  • рівень продуктивності праці скоротився на 6,20 %;
  • запаси на складах на кінець періоду збільшились на 3,16 % (на 29,02 % за період розслідування);
  • коефіцієнт поточної ліквідності погіршився на 5,09 % (на 35,21 % за період розслідування);
  • рівень зайнятості зменшився на 1,12 %;
  • сума сплачених податків та зборів у бюджети усіх рівнів скоротилась на 16,25 %.

Сукупна оцінка наведених факторів — те, що дає підстави зробити висновок щодо наявності факту завдання значної шкоди національному товаровиробникові. Ось вам постанова. Здавалося б, перемога буде за нами... Та не так сталося, як гадалося. Імпортери виють, та на їхній захист приходить лише чудове Міністерство цифрової трансформації.

23 вересня 2021 року в гру вступила Міжвідомча комісія Міністерства торгівлі. Вона розпочала процедуру перегляду рішення за зверненням Мінцифри. 11 жовтня 2021 року комісія нарешті скасувала своє рішення щодо запровадження спеціального мита.

Увага, дати: на розгляд і ухвалення рішення пішло рік і два місяці, на його скасування — два тижні.

Тут виникає питання щодо законності такого подання з боку Мінцифри. Все-таки ця структура не є суб’єктом звернення. Та сюди ми не будемо занурюватись — залишимо це на совісті тих, хто приймав рішення. Цікаво інше, чому саме Мінцифри вписалося в це розслідування, які в нього інтереси?

Ось тепер перейдімо до найцікавішого. За словами речників чудового Міністерства інформатизації, введення спецмита потягне за собою подорожчання послуги надання доступу до інтернету. І все, праведна спільнота обурюється, ніхто навіть не замислюється про ціноутворення надання цих послуг. Навіть не цікавляться, а що там у сусідів?

Станом на сьогодні безлімітний тариф в Україні зі швидкістю до 100мб/сек. становить від 100 до 200 грн, що в переліку на убитих єнотів — від 4 до 6 доларів. Це в той час, коли Європа цю вартість розраховує від 30 до 60 доларів за швидкості в 10мб/сек.

Така картина з тарифами (та якістю надання послуг) у нас склалась тому, що перед вами досі не врегульована державою сфера, де діє жива конкуренція. Жива й бездумна водночас, але все ж.

Порівняльні таблиці можете глянете ось тут. Зараз будемо розбиратись: чому мало хто в курсі про так звану інтернет-субвенцію? Перші її дзвіночки пролунали в період із 2018–2019 року, коли проходила інтернет-субвенція з інформатизації шкіл. Кажучи простіше, 100МБ інтернетів до школи за рахунок держави.

Нове керівництво країни побачило, що то є добре, то є схема, то можна відмити гроші. Ще можна пропіаритись. Хто ж із ключових осіб настільки зацікавлений в Мінцифри?

А для цього проведемо ще один історичний екскурс — цього разу до часів, коли долар був по 8 грн. Україна зупинила аналогове телебачення і перейшла на цифрове Т2. Це пам’ятають усі або майже всі, але мало хто згадає скандал, який тоді мав місце. Суть: Т2 виявилось закодоване спеціальним кодуванням Erdeto.

Будував його тоді славнозвісний «Зеонбуд», який належав вихідцям із Партії регіонів. Тюнер для закодованого Т2 дивним чином замовив у Китаї та привіз лише один імпортер.

Найімовірніше, дивна випадковість, яка тривала досить довго. Дивина, але все це відпало лише зі зміною влади в 2013–2014 роках. Виявилось, що після виборів Т2 по всій державі заговорило з будь-яких телевізорів чи тюнерів і без кодування.

Але поки влада не помінялась — продавала ці тюнери по 900 грн (для порівняння, аналоги коштували 250) компанія «Ромсат» з її бенефіціарним власником Мазуром Віктором Олексійовичем. За дивним збігом обставин, за підписом Зеленського, Віктора Олексійовича призначено членом Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв’язку та інформатизації.

Це, своєю чергою, веде у нас і Мінцифри і субвенцію, про яку так мало відомо — але на яку Кабмін погодив і виділив 483 801 602 грн.

Та це ще не все, з відкритих джерел відома дуже цікава деталь: наш любий Віктор Олексійович є бенефіціаром 38 компаній, серед яких приблизно 20 є інтернет-провайдерами або організаціями, що займаються монтажем ліній зв’язку.

Вот такая птицеферма у нас работает.

І за таким самим дивним збігом обставин виходить, що всі ці підприємства стали ледь не монополістами із субвенції на місцях, де вони представлені.

Підсумуймо щодо товариша Мазура. Великий імпортер мережевого та кабельного обладнання, забруднений у схемах та неправомірному збагаченні за часів Януковича — проте зараз він сидить у Мінцифри, лобіює власні організації під інформатизацію за державний кошт. Усі потреби щодо витратних матеріалів для будівництва, звісно ж, цей геній закриває своєю компанією-імпортером.

А чи цікаво платити спецмито за кабельну продукцію? Не дуже. Тримайте табличку розподілу інтернет-субвенції.

Тому, перебуваючи в перманентних пошуках шкурної вигоди, запроданці ладні закопати вітчизняного виробника в родючий чорнозем. Аж допоки на неактуальних для суспільства темах пиляють мільйони наших із вами податків, а водночас великі платники податків закриваються та виганяють людей на вулицю в нелегкий час пандемії.

Просто в міністерствах діє цікавий принцип вибірковості права до суб’єктів господарювання: чия валіза більша, той і правий.

P.S. 28 жовтня Окружний адміністративний суд м. Києва ухвалив два рішення на користь «Одескабелю» та «Південкабелю»:

  • суд порушив справу про визнання протиправним і нечинним останнього рішення Міжвідомчої комісії міністерства;
  • суд задовольнив заяву «Одескабелю» та «Южкабелю» про забезпечення позову, тобто тимчасово припинив дію останнього рішення Міжвідомчої комісії міністерства торгівлі. Це означає, що тепер митниця має право стягувати мито за імпортний кабель.

P.P.S. Маленький інсайдерський бонус, вишенька на тортик: а Мінцифри таки не вводить в оману, інтернет дійсно подорожчає для населення. А все тому, що 2022 року планують прирівняти надання послуг доступу до інтернету з послугами надання зв’язку. Відповідно, знадобляться і нові ліцензії зв’язку отримувати, і сплачувати нові податки та збори (інакше та в більших розмірах).

Судячи з досвіду, не всі зможуть отримати цю ліцензію. І в цьому місці знову згадаємо про Віктора Олексійовича Мазура, який володіє такою інтернет-імперією і постійно її розширяє за рахунок інших.

Схема дуже проста: якщо ви імпортер кабелю і мережевого обладнання — дайте його провайдеру на виплат. Багато та надовго. Але не забувайте підписати угоду, що коли настане час розраховуватись, а оплатити нема чим, тоді весь провайдер відходить за борги Віктору Олексійовичу та групі його компаній.

Так, у цьому нема нічого протизаконного, все прозоро та законно. Та що чекає дрібних провайдерів по вуха в кредитах, коли Мінцифри введе нове ліцензування? А все просто.

Якщо сьогодні ми поховаємо національного виробника, завтра в землю ляжуть малий і середній бізнес.

Рубрика "Гринлайт" наполняется материалами внештатных авторов. Редакция может не разделять мнение автора.

У самурая нет цели, есть только путь. Мы боремся за объективную информацию.
Поддержите? Кнопки под статьей.