Перейти до основного вмісту

Види токсичних військових лідерів

Токсичність, яку ніде подіти

Попередня стаття про риси токсичних військових лідерів викликала позитивний резонанс серед військовослужбовців #ЗСУ. Щиро вдячний всім за висловлені думки і активний «feed-back». Читачі навіть ввели новий термін для пояснення цього різновиду лідерів — «токсики», хоча я б їх називав «токсини». Для того щоб краще розуміти цю проблематику, пропоную спочатку ознайомитись з основами лідерства у військовому середовищі:

1. Командування, управління (менеджмент) і лідерство — це не одне й те саме. Військовий, який досконало знає і вміє майстерно поєднувати ці процеси в одному цілому — стає видатним професіоналом і лідером у військовій справі.

2. Командир не завжди є лідером, а лідер — командиром.

3. Військовий лідер — це завжди авторитетна особистість, однак авторитетна людина не завжди є лідером.

4. Будь-який військовослужбовець, незалежно від військових звань і посад, потенційно може бути лідером. Лідерству можна навчитися.

5. Лідерство, перш за все, проявляється в неформальній (неофіційній) площині взаємовідносин військовослужбовців. У командирів — підлеглі, у лідерів — послідовники.

6. Основою лідерства військовослужбовця є його моральні цінності й етика поведінки.

7. Військовий лідер завжди веде за собою особовий склад до спільної й усвідомленої більшістю мети, мотивує, згуртовує його в команду бойових побратимів, постійно комунікує, максимально враховуючи індивідуальні потреби кожного.

Розгляну деякі види (типи) токсичних лідерів, ґрунтуючись на результатах досліджень, проведених у ЗС США:

https://pdfs.semanticscholar.org/1e7d/3934c80db49f8288af2be792cd2c0580545a.pdf

https://apps.dtic.mil/docs/citations/ADA561024

Однак, я класифікую їх по-своєму і зроблю власне тлумачення.

У токсичного лідерства немає національності. Усі його види проявляються в інших арміях, зокрема в нашій і не тільки в ній, а й в «реформованій» #НГУ також. З першого погляду, «токсичне» лідерство асоціюється зі знущанням над людьми, але реальність така, що цей вид лідерства може проявитися в м’якіших видах або в безлічі його типів. Наприклад, у тому, що щоденно відчувається багатьма військовослужбовцями #ЗСУ, #НГУ, інших силових структур і називається «мобінгом». До речі, вперше мобінг було описано на початку 80-х рр. XX ст. Німецький фахівець у галузі індустріальної психології Хайнц Лейманн після проведених досліджень у скандинавських країнах описав та охарактеризував його як психологічний терор, що включає систематично повторюване вороже й неетичне поводження одного або кількох людей, спрямоване проти іншої людини, в основному однієї. Всі типи токсичних військових лідерів обожнюють застосовувати психологічний терор, тобто мобінг.

 

Нагадаємо, що «токсичне» лідерство завжди шкодить як підрозділу (структурі), так і послідовникам (підлеглим). Однак, характер і ступінь шкоди допомагає охарактеризувати токсичних військових лідерів.

Перший вид токсичного військового лідера — це так званий «вакуумний» токсичний лідер. Його ніколи немає тоді, коли треба брати на себе відповідальність і приймати складні рішення. Він свідомо уникає цього. Як приклад, можна згадати одного генерала, який командував українським контингентом в Іраку і зникав щоразу зі зв’язку якраз тоді, коли була небезпека для життя і складна ситуація, яка потребувала саме його втручання.

Або інший приклад: прийняття рішення про вивід наших військ із Дебальцевого у 2015 році. Коли тільки один генерал спромігся в тій ситуації одноосібно приймати рішення на вихід, взявши всю вагу відповідальності на свої плечі. Решта «вакуумних» генералів-лідерів при великих посадах тоді тупо «злиняли», чекали наказів зверху, самоусунулись, «захворіли» або воліли спостерігати за наслідками з боку.

«Вакуумний» токсичний лідер завжди знайде спосіб уникнути найменшої для нього загрози і небезпеки, перш за все кар’єрної або іміджевої. Він пересидить її, залягши на дно у відпустці або госпіталі. Або тупо промовчить, коли треба висловити свою думку щодо певних подій, дій інших офіцерів.

У «вакуумних» токсиків також наявні симптоми «хвороби», яка називається «труфальдінізм» (від назви персонажу п’єси Карло Гальдоні «Слуга двох панів» відомого як Труфальдіно з Бергамо). Вони будуть завжди діяти за принципом «І вашим — і нашим», дбаючи тільки про свою нікчемну шкуру.

Діяльність цього типу спрямована тільки на задоволення власних потреб, навіть коли вони іноді збігаються із загальними. Його раптові «зникнення з ефіру» створюють хаос у діяльності та внутрішньоколективні конфлікти. «Вакуум» впливу завжди кимось заповнюється. Багато хто починає користуватися цим «вакуумом», а інший тип токсичного лідера завжди злорадно скористається такою атмосферою. Коли рішення прийняті, плани затверджені, всі готові і бажають, щоб лідер вів їх за собою, а він у цей час відсутній — тоді з’являється безлад і плутанина, всі втрачають надію вийти швидше з хаосу і, як наслідок, виникає «пофігізм» або ще гірше — паніка.

Лідер-«невіглас» є також різновидом «токсичного» військового лідера. Окрім недостатності знань, умінь, досвіду, а також професійно значущих якостей, невігласу не вистачає ще й волі, щоб реалізувати і впровадити прийняті рішення в життя. Він може бути некомпетентним через нестачу професійності (або просто тупим), але він також може бути недбалим, ледачим або відволікатися на інші неважливі для справи речі. Він може бути не спроможним ефективно діяти і реагувати в часи і ситуації невизначеності та стресу. Він також може бути не спроможним успішно доносити свої ідеї, через невміння і небажання комунікувати з особовим складом (два слова зв’язати не може), тим більше, впливати на своїх підлеглих або делегувати їм певні повноваження. Тому деякі результати будуть досягатися не завдяки його лідерству, а завдяки компетентним діям підлеглих.

«Клановий» токсичний лідер. Зазвичай співзалежність є нормою для відносин людей, які миряться з деякими недоліками інших, наприклад, з поганими звичками. Однак, «співзалежний» токсичний лідер штучно створює для людей обмеження, які розвиваються й укорінюються у взаємодії один з одним. Наприклад, за принципом: «Я — тобі, а ти — мені» або «Свій — чужий».

Крім того, такі типи токсичних лідерів в будь-якій силовій структурі створюють систему «токсичних кланів». Фундамент для «клановості» ще за мирних часів закладали деякі попередні командувачі (командири, начальники). Особливо ті, які подалися згодом в політику, але створили собі подібних. Вихідці з «токсичних кланів» дотепер намагаються впливати на кадрові призначення і вступ офіцерів до навчальних закладів, зокрема до Національного університету оборони України. Це одразу проявляється через наглу поведінку, несправедливість і корумпованість.

Наприклад, неможливо уявити, щоб родич якогось начальника «з певного клану» з першого разу не вступив в НУОУ або надтаємну Воєнно-дипломатичну академію. Якщо хтось і знає про такий «кричущий» своєю нестандартністю випадок, тоді цей кандидат-вступник ймовірно був далеким родичем якогось позакланового генерала-нонконформіста.

Цей тип токсичного лідера встановлює суворий набір правил. Коли хтось порушує правила — це викликає «емоційні» репресії або психологічний тиск (терор, мобінг) з боку токсичного лідера на порушників. Водночас це створює велику напругу і незадовільний морально-психологічний клімат. Такий тип токсичного військового лідера пов’язує людей у системі певних зобов’язань і правил «гри», порушувати які не слід. Він може взяти також на себе відповідальність за їхні дії або бездіяльність. Він може бути миротворцем у конфліктах, аби швидше прикрити проблеми («не виносити сміття з хати»), ніж вирішити їх причини та уникнути повтору у майбутньому. Дії і поведінка такого лідера завжди викликає недовіру, зневагу до інших «нетоксичних» військових лідерів, невпевненість у майбутньому.

Лідер-«істеричка» має тенденцію заважати особовому складу виконувати завдання. У нього присутній страх невдачі, і тому він не хоче, щоб люди виконували завдання самостійно і продуктивно. Він стримує їх за принципом «Аби чого не сталося». Він, зазвичай, зволікає з прийняттям рішення, очікує (точніше — очкує), проявляє впертість, умисну неефективність у діяльності, перестраховується.

Однак, якщо приходить час показувати результати, тоді він як дитина раптово «вибухає» негативними емоціями — гнівом, злістю, погрозами, розчаруванням тощо. Він буде змушений завершувати ті функції, що покладені на нього, але й істерити, що його підлеглі нічого не здатні без нього зробити. Його оточення завжди буде «як на голках», постійно прогнозуючи і гадаючи, коли ж буде наступний вибух гніву і з якого приводу. Весь підрозділ буде працювати як проклятий тільки на те, щоб запобігти цьому вибуху, його не буде цікавити результат, ефективність, продуктивність і доцільність діяльності. У таких умовах досягти позитивних змін буде майже неможливо.

«Заклопотаний працеголік». Цей вид токсичного лідерства проявляє настирливість, метушливість, енергійність, неспокійність. Він постійно в русі і сфокусований не на результат а на процес («движ»). Він спочатку приділяє увагу одному завданню або темі, а потім, кинувши всіх, хто задіяний у цьому, переходить до іншого без видимих причин і потреб робити це. Таких токсичних типів багато в органах військового управління і штабах.

 

Особовий склад випадає в ступор, збентеження й заціпеніння, його дії паралізуються. «Заклопотаний» завжди прагне бути в центрі уваги і тримати «на пульсі» все, що відбувається. Він — «працеголік», працює довгі і тяжкі години, виконуючи завдання старших начальників, йому ні на що не залишається часу. Вони, зазвичай, кажуть всім, що не їм вистачає 24 години на добу, щоб виконати всі завдання. Однак, він ніколи довго не зосереджується на одному завданні або цілі. Підлеглі називають їх семикрилимивосьмичленами. При цьому всі його підлеглі тупо сидять на своїх місцях, навіть коли службовий час закінчено, тому що начальник сидить. Він займається невпинним «скануванням» інформації або модним словом і процесом в армії — моніторингом. Він любить багато говорити (когось умовляти, переконувати, хоча й без успіху), пересуватися, рухатися («хитати територію»). Резонерство (пусте безтолкове, безплідне багатослів’я, розмірковування вголос без конкретних ідей і пропозицій) — це його фішка.

Він дійсно багато працює або удає, що «грандіозно» працює, попри досягнутий результат чи повну його відсутність. Має імпульсивний характер. Він настирливий і постійно застосовує маніпуляції (приховані способи впливу). Встановлює себе в центрі будь-якого інформаційного потоку з метою подальшого маніпулювання оточенням. Змушує мислити так «як він сказав», а не інакше. Цей тип не здатний вирішити робочі конфлікти всередині управлінського підрозділу, його енергія розфокусована, і всьому особовому складу незрозуміло, в якому напрямку необхідно зосереджувати основні зусилля.

«Параноїдальний». Це тип токсичного військового лідера може бути з блискучим або посереднім інтелектом. Він переконаний у тому, що інші претендують на зменшення його впливу і влади, а також на його роль, місце і досягнення. Незалежно від своїх здібностей, він патологічно ревнує до інших обдарованих людей. Цей тип токсичних лідерів не терпить будь-якої, навіть раціональної і адекватної критики. Тому будь-яку її спробу сприймає як особистий виклик і підрив його авторитету, впливу і влади. Стає ворожим до людей, які його критикують.

«Лідер-параноїк» припускає, що хтось має приховані наміри щодо його діяльності й посадового становища. Постійний страх і параноя змушують його шукати ворогів і встановлювати повний контроль над усім, що відбувається в підрозділі (штабі). Постійний контроль та підзвітність персоналу — його провідна функція. Якщо хтось буде прагнути встановити свій контроль над якоюсь частиною підрозділу (штабу) або діяльності — він наштовхнеться на супротив і контроль з боку «параноїдального» лідера.

Підлеглі дуже швидко адаптуються до такого токсичного лідера і проявляють при ньому пасивність, тримають всі коментарі і раціональні думки при собі, не висловлюючи їх вголос — прикидаються «стадом тупих баранів». Завдяки такому токсичному лідерові в атмосфері присутні страх, ревнощі, заздрість, ворожість і тривога. Проявити ініціативу підлеглих «лідер-параноїк» змушує сам, під тиском, військовослужбовці самостійно її ніколи не проявляють, тому що «ініціатива завжди покарає ініціатора».

«Жорсткий» лідер. Такий тип «токсичних» лідерів здається «жорстким і непохитним», вони можуть не бажати адаптуватися до нових змін та ідей. Тому що будь-яка нова ідея або зміна — це проблема, яку треба вирішувати. Зрозуміло, що жорсткість у лідерстві може принести позитивні результати, однак у нинішній час для лідерства військових адаптивність та гнучкість мають перевагу над жорсткістю. Це досить ретельно описав генерал Стенлі Маккрістал у своїй книзі «Команда команд. Нові правила взаємодії у складному світі». Рекомендую до читання.

«Жорсткий» лідер переконаний, що він чи не єдиний, хто завжди правий. Тому він не зважає і не сприймає будь-які інші думки. Він завжди буде оточувати себе послідовниками і тим більше підлеглими, які завжди його підтримують, заглядають йому в рот, прагнуть вгадати його думки і завжди розділяють їх. Допоки послідовники (підлеглі) не суперечать йому, постійно задовольняють і відповідають так, як він хоче чути, такий тип токсичного лідера завжди буде вважати, що він робить усе правильно. Серйозним недоліком буде те, що підрозділ (орган управління, структура) при ньому буде перебувати на рівні стагнації, буде негнучким і непродуктивним через відсутність змін. Звісно, що «жорсткий» токсичний лідер буде називати це збереженням традицій і наступництвом.

Лідер-«контролер». Цей тип «токсичного» лідера дуже схожий на «жорсткого» лідера. Однак, лідер-«контролер» — перфекціоніст (прагне досконалості в усьому). Він переконаний, що ідеалу й досконалості можна досягнути. У той час як «жорсткий» лідер може оточувати себе однодумцями і делегувати деякі свої повноваження підлеглим або послідовникам, «контролер» ніколи не буде цього робити. Він прагне контролювати ухвалення будь-якого рішення і втручається у цей процес. У нього, зазвичай, відсутнє бачення майбутнього результату, його також цікавить, перш за все, сам процес.

Його діяльність щільно пов’язана з проведенням щоденних рутинних операцій. Він контролює, щоб люди, які беруть участь у цих процесах, робили все вчасно й так як він сказав. Він контролює все і всіх, що негативно впливає на людей. Складається таке враження, що у кожного з них відсутній внесок у загальний результат. Досвідчені і розумні підлеглі морально і психологічно придушуються лідером-«контролером», на поверхню виходять пристосуванці і байдужі до ефективності люди. Для них також важливий сам процес, а не результат. Завдяки таким токсичним лідерам неможливі будь-які позитивні зміни не тільки в окремому підрозділі чи структурі, де вони «процвітають», але й в армії загалом.

Лідер-«вампір». Цей тип токсичного військового лідера володіє властивостями як «жорсткого», так і «контролера». Він також контролює всі аспекти діяльності або переслідує особовий склад за те, щоб було все досконало за його баченням. Однак, він має емоційні зриви, такі як гнів, образи, злість, зловтіха. Він повинний контролювати не тільки всіх і все, а й свої власні емоції, хоча йому це вдається не завжди. Через внутрішню психічну нестабільність він завжди чимось незадоволений. Це проявляється через спалахи гніву, нецензурщину, моральне приниження людей. Він має постійно задовольняти свою потребу створювати атмосферу страху і тривоги серед особового складу, вбиваючи їх бойовий дух і поглинаючи позитивну енергію.

«Аморальний» лідер. Цьому типові токсичного військового лідера ніколи не вистачає самовладання. Він не здатний утриматися від зловживань, і його діяльність та рішення завжди морально сумнівні. Спокуса понад усе! За моїми спостереженнями, цей тип «токсиків» найбільше зосереджується в службах тилу, забезпечення, КЕЧ, військкоматах і кадрових органах — там, де можна щось провернути, замутити, вкрасти і порішати.

Так чи інакше, його поведінка виходить за межі моралі та етики і своєю «токсичністю» руйнує весь армійський організм. У будь-якому разі відсутність самоконтролю торкається питання моральності. Якщо «аморальний» лідер не може контролювати і спокушається на щось, його послідовники або підлеглі також розуміють, що його прихильність до них є тимчасовою і не має високої цінності. Рано чи пізно він їх кине або підставить. Тому, коли в підрозділі (органі управління) присутня недовіра, розчарування і цинізм, які насаджує цей токсичний суб’єкт — він перестає бути продуктивним і результативним.

Лідер-«інфорсер» (англ. inforser — втілює в життя, забезпечує додержання (виконання). Вибачте, але я не зміг підібрати точну відповідність іншомовного слова до української термінології. Цей тип токсичного військового лідера взятий із кримінальної термінології і характеризує того злочинця, хто примушує жертву виконувати волю вожака банди або того, хто виконує вироки.

Цей тип токсичного лідера зазвичай є підлідером, тобто — заступником, другим номером, або так званим «сірим кардиналом». Він призначений реалізувати бажання «вождя». Якщо його начальник не є «токсичним» — він також буде лояльним до нього та системи в цілому. Однак, якщо його лідер є «токсичним», тоді він буде вдвічі «токсичнішим» за нього. Він може ніколи не досягнути принципової позиції з впровадження своїх питань в організації, однак відігратиме важливу роль у досягненні успіху свого лідера. Іноді настає час, коли комусь треба відповідати за прийняті рішення та дії, і токсичного «інфорсера» зазвичай призначають «крайнім» і відповідальним за все, що відбулося. Його поведінка завжди є подвійно руйнівною, бо вона поширюється, множиться і посилюється його підлеглими і послідовниками.

«Нарцисовий» (самозакоханий) лідер. Для цього типу токсичного військового лідера весь світ обертається навколо осі «Я». Він постійно потребує самозахоплення і визнання, тому біля нього завжди ті, які лижуть йому одне місце. Попри егоцентричність, йому не вистачає самопочуття власної гідності. Він має великі амбіції і водночас відчуває себе неповноцінним. Хоча цей тип лідера всією душею бажає бути величним, але він не здатен на це. Його переслідує відсутність самоповаги і постійне відчуття неповноцінності. Нездатність цінувати свої успіхи і досягнення як лідера може призвести до жорстокого поводження з послідовниками і підлеглими, застосування маніпуляцій, інтриг та експлуатації інших заради себе самого. Самозакоханий лідер упевнений у тому, що він є кращим за всіх, хто його оточує і те, що він робить не зможе зробити ніхто, крім нього. Він «на корню» позбавляє прагнення військовослужбовців і підрозділ до визнання.

«Черствий» лідер. Такий тип «токсичних» лідерів є байдужим і зневажливим до потреб і бажань інших. Йому не вистачає співчуття і співпереживання, він не має бажання когось чути і почути. Зазвичай, зовнішньо він є надзвичайно суворим та непохитним, зарозумілим, зверхнім, неприємним, егоїстичним і часто емоційно неврівноваженим. Його вимоги можуть бути нереальними, принизливими й образливими до людей. Він користується репутацією різкої людини і пишається цим, знаючи, що його підлеглі уникають і бояться його. Його поведінка гнітюче впливає на підлеглих і знищує бойовий дух.

Лідер-«вуличний боєць» (англ. Street Fighter Leader). Цей тип токсичного військового лідера має заманливу назву, однак він є егоїстичним і його гасло: «Перемога за будь-яку ціну». Він є нормальним лідером для тих, хто відданий йому, підтримує його і допомагає досягти «перемоги» в таких діях. Але він може бути жорстоким до тих, хто не згоден із ним, має або пропонує свою особливу думку. Саме цей тип токсичного лідера створює мікрогрупи наближених і відданих безпосередньо йому (клани) для боротьби, а потім використовує їх для досягнення перемоги у «битві» за щось.

 

Якщо в підрозділі (структурі) є незгодні — вони будуть піддані остракізму (неприйняттю або ігноруванню) і належним чином покарані. Він особисто визначає, яким чином його «імперія» зростатиме. В основі його егоїзму є конкурентність. Він має непоступливий характер. Домінантною у його діяльності є боротьба за владу і вплив та їх утримання. На підсвідомому рівні він має відчуття неадекватності і неповноцінності, які спонукають його проявляти агресію до всіх, хто, на його думку, у чомусь перевершує його.

Звісно, що він може бути продуктивним і досягати короткотермінових успіхів і цілей, але не за рахунок корпоративної і відкритої співпраці з іншими, де сприймаються будь-які ідеї. Йому заважає його непохитна віра у те, що він завжди правий і його підтримають «вірнопіддані» у разі потреби. Це дозволяє таким токсичним лідерам залучати у свої «клани» нових членів і маніпулювати ними. Зрештою його діяльність зруйнує мораль і цінності в будь-якій структурі.

«Корумпований» лідер. Жадібність і заздрість є основними мотиваторами «корумпованих» лідерів. Цей тип токсичного військового лідера буде брехати, обманювати або красти, щоб задовольнити своє прагнення влади і впливовості. Він любить гроші, тому не цурається шахрайства. Послідовникам і підлеглим зрозуміло, що такий токсичний лідер завжди поставить власні потреби і бажання на перше місце. Він діє завжди аморально, неетично і досить часто незаконно. Зрештою він заходить у лабіринт обману — чи влади, чи грошей. Такому лідеру неможливо довіряти і коли послідовники або підлеглі знають про це — весь організм страждає через фальш.

Як приклад діяльності корумпованого токсичного лідера у #ЗСУ, можна назвати підбір особового складу в закордонні миротворчі місії — це його стихія і корито корумпованого прибутку. Він майстерно створює схеми кругової поруки і вигоди за «вирішення питання», добре знає «табличку ділення» ну і, звісно, завжди має покровителя з верхніх щаблів, щоб прикривати корумповані оборудки. Називати його лідером — це помилка, точніші слова — «корумпована» персона в погонах, тому що його офіцерська честь давно продана і куплена за гроші.

«Ізольований» токсичний лідер. Особовий склад підрозділу (структури) не постраждає безпосередньо від його діяльності. Такий тип токсичного лідера чітко відокремлює свою структуру (групу) від всіх інших. Він ніколи не враховує потреби і бажання всіх тих, хто поза межами неї. Його провідне гасло: «Моя хата з краю». Його першочергова місія — якнайшвидше звалити виконання свого завдання на інші підрозділи або структури. В основному результат загальної справи його не цікавить. Такий тип токсичного лідера ніколи не підтримує загальні моральні цінності й етику поведінки.

Лідер-«забіяка» (Лідер-«хуліган») (англ. bully-leader). Цей тип токсичного військового лідера характеризується забіякуватістю і агресивністю. Він сильно розсерджений на весь світ і люто ненавидить інших, хто перевершує його у чомусь. Він задовольняє свої основні потреби у моральному (а іноді і фізичному) придушуванні підлеглих і слабших за нього, невизнанні досягнень інших. Зазвичай, він проявляє образливу і хамську поведінку, чимось схожу на поведінку «черствого» лідера.

Шкодити іншим — це головна мета його діяльності. Для нього характерна хвалькуватість. Він здається впевненим у своїх здібностях, але насправді він жахливо боїться, що інші дізнаються про його некомпетентність. Такий тип токсичного лідера здається сильним, коли він застосовує «наїзд», особливо коли є потреба когось принизити або образити.

На його думку, це показує його силу, вселяє страх в інших, щоб створити середовище, яке надає йому впевненості і переваги над іншими, дозволить все контролювати. Проте лідер-«хуліган» — боягуз в душі. Він завжди відступить, коли відчує серйозний опір або виклик його діям. Після відступу він буде очікувати зручного моменту, щоб помститися і завдати підступного удару у відповідь, зазвичай раптово і «в спину». Всі його дії і вплив на будь-який підрозділ і структуру є руйнівними. Він має потребу — заподіяти біль іншим, і робить це з насолодою. Він довгий час впливає на інших, його пам’ятають навіть тоді, коли він вже залишив підрозділ або структуру, в якій служив.

«Зловісний» (згубний) лідер. Коли жорстокість лідера-«хулігана» стає фізично відчутною — він перетворюється на «згубного лідера». Зазвичай неабияку роль у його створенні відіграють послідовники і байдужі до всього підлеглі. По суті, його створюють, мотивують, прикривають або підтримують такі самі «зловісні» прихильники, тому що використовують його як інструмент своєї влади над іншими. Єдиний, хто може зупинити або сповільнити їх, є бунтівна колективна сила (критична маса) багатьох незгідних «свідків» злодіянь такого типу токсичних лідерів.

Як висновок.

На стіні одного з військових навчальних закладів, ймовірно з метою формування військових лідерів, повісили плакати з «Правилами лідера на кожний день»:

«Бути лідером».

«Відчувати себе лідером».

«Діяти як лідер».

«Виглядати як лідер».

«Самовиражатися як лідер».

«Відмічати і аналізувати успіхи інших лідерів».

«Бачити і підтримувати лідерство в інших».

Це гарна ідея. Дійсно, справжній ціннісний військовий лідер зможе щоденно пояснювати і демонструвати лідерську поведінку майбутнім офіцерам чи сержантам.

Однак вони повинні також знати, що поряд із ними є токсичні військові лідери. І вони повсякчас демонструють свою «токсичну» поведінку. Позитивне в тому, що вони показують приклад того, яким лідером не потрібно бути. І це також навчання досвідом для майбутніх офіцерів і сержантів.

Власне, це і було основною метою статті.

Рубрика "Гринлайт" наполняется материалами внештатных авторов. Редакция может не разделять мнение автора.

У самурая нет цели, есть только путь. Мы боремся за объективную информацию.
Поддержите? Кнопки под статьей.

''отсканируй
и помоги редакции

Become a Patron!